Провадження № 22-ц/774/904/13 Справа № 403/749/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В. Доповідач - Городнича В.С.
Категорія
22 січня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Лисичної Н.М., Баранніка О.П.,
при секретарі -Косенко І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи - Бабушкінський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 10.09.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу - ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис, яким було звернуто стягнення на рухоме майно, належне на правi власності ОСОБА_2 - транспортний засіб. Позивач вважає, що дії нотapiyca ОСОБА_4 при вчиненні виконавчого напису були такими, що не відповідають вимогам закону та у порушення вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат». В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться на розгляді справа за позовом ПАТ «ОТП Банк»до ОСОБА_2 про стягнення 156 302,65 грн. Виконавчий напис вчинено в порушення вимог п. 287 інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», а саме: без зазначення у тексті напису переліку документів, на підставі яких вчинено напис. Також, позивач звертає увагу на те, що строк виконання зобов'язань, вказаний в кредитному договорі ще не настав, а також, на те, що виконавчий напис не віповідає вимогам ст. 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Позивач в доповненні до позовної заяви звертає увагу на те, що ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом iз питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положения ЗУ «Про заставу»та ст. 590 ЦК України застосовуються лише в частині, що йому не суперечить. Ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»визначені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, однак цим законом не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотapiyca.
У зв'язку з чим позивач i просить суд визнати вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2012 року позовні вимоги позивача було задоволено. Визнано виконавчий напис, який вчинено 10.09.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (зареєстрований в реєстрі під № 7376) таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з даним рішенням, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 5,590 ЦК України, ст.ст. 20,26 ЗУ «Про заставу», ст. 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»(у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса), а також виходив з наступного.
Судом встановлено, що 29.03.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк»(заставодержатель) та громадянином ОСОБА_2 (Заставодавець) було укладено договір застави автотранспортного засобу № PCL-300/0144/2007, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 2983 (а.с. 39-40).
Згідно п. 3.1 даного договору предметом застави є легковий автомобіль марки MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2007, колір cipий, кузов НОМЕР_2, тип легковий.
Правонаступником ЗАТ «ОТП Банк»стало ПАТ «ОТП Банк».
У зв'язку з невиконанням позивачем своїхобов'язків за кредитним договором, ПАТ «ОТП Банк»звернулося до приватного нотapiyca з метою отримання виконавчого напису.
10.09.2010 року приватним нотapiycoм ДМНО ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис (зареестрований в peєcтpi під № 7376), яким звернуто стягнення на рухоме майно, належне на правi власності ОСОБА_2 - транспортний засіб (автомобіль марки MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, piк випуску 2007, колір сірий, кузов НОМЕР_2, тип легковий (а.с. 8, 38).
На підставі виконавчого напису № 7376, виданого 10.09.2010 року, 15.09.2010 року державним виконавцем Бабушкінського відділу державної виконавчої служби ДМУЮ Астапенковою К.М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 22099615 (а.с. 10, 130).
20.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк»та ТОВ «ОТП Факторинг Україна»був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно п. 1.1.1 якого ПАТ «ОТП Банк»передав та відступив ТОВ «ОТП Факторинг Украша»сукупність прав, належних йому за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись правом звертати стягнення на заставлене майно (а.с. 62-78).
Судом встановлено, що ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення ЗУ «Про заставу»та ст. 590 ЦК України застосовуються лише в частині, що йому не суперечить.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса відповідно до ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому Законом, або в позасудовому порядку згідно із зазначеним Законом, яким не передбачено вчинення виконавчого напису нотаріуса.
З'ясувавши в достатньому обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
В своїй скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не вірно були застосовані норма матеріального права. Апелянт правомірно звернувся до приватного нотаріуса за захистом своїх цивільних прав для вчинення виконавчого напису на борговому документі, керуючись ст. 18 ЦК України та ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу».
Проте, апелянтом не було враховано наступне. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, керувався положеннями ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин. Згідно ст. 26 зазначено Закону визначені конкретні позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжував має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, в тому числі передачі предмета застави у власність заставодержателя; продажу заставодержателем предмета застави шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем або на публічних торгах. Таким чином, ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та Договором застави не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином, доводи апелянта, приведені в його апеляційній скарзі, є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду судом апеляційної інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»-відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: