Справа № 209/3072/12 Провадження № 22-ц/772/65/2013Головуючий в суді першої інстанції:Проць В.А.
Категорія: 41 Доповідач: Жданкін В. В.
"21" січня 2013 р. м. Вінниця
колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Жданкіна В.В.
Суддів: Медяного В.М., Пащенко Л.В.
При секретарі: Агеєвій Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційними скаргами ДЗ «Відділкова лікарня ст. Козятин ПЗЗ» та її галузевої профспілки на рішення Козятинського міськрайонного суду від 21.11.2012р. по справі за позовом ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення адміністрації та галузевої профспілки і поновлення на черзі квартирного обліку, відшкодування шкоди, -
21.11.2012 року Козятинським міськрайонним судом ухвалено рішення по цивільній справі №209/3072/12р. за позовом ОСОБА_2 до Державного закладу «Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці» та Галузевої профспілки Державного закладу «Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці» про усунення порушення житлових прав шляхом визнання незаконним рішення адміністрації та галузевої профспілки, поновлення на черзі квартирного обліку, стягнення моральної шкоди, яким позовні вимоги позивача задоволені частково, спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Державного закладу «Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці» від 25.06.2012 року в частині зняття позивачки ОСОБА_2 з квартирного обліку визнано незаконним, відновлено становище, яке існувало до прийняття вказаного рішення, поновивши ОСОБА_2 на пільговій черзі,стягнуто з відповідачів на користь позивача 4000 грн. моральної шкоди та 328,20 грн. судових витрат.
В апеляційних скаргах відповідачі просять рішення скасувати як незаконне і ухвалити нове, відмовивши позивачці у задоволенні її вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задоволити частково з наступних підстав.
Суд повно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам на які посилались сторони в частині спільного рішення відповідачів що до зняття позивачки з черги квартирного обліку.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 у 1986 році після закінчення навчального закладу була направлена на роботу в ДЗ «Відділкова лікарня ст. Козятин ПЗЗ», де працевлаштувалась медичною сестрою та стала проживати у гуртожитку. 29 лютого 1988 року ОСОБА_2 (дівоче прізвище - «ОСОБА_2») була поставлена на пільгову чергу на отримання житла в ДЗ «Відділкова лікарня ст. Козятин Південно-Західної залізниці», що доведено випискою з протоколу №3 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ДЗ «Відділкова лікарня ст. Козятин ПЗЗ» від 29.02.1988 року.
31.05.1996 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 21 квітня 2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали цілий житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_2. 20 грудня 2003 року гр. ОСОБА_4 подарував належну йому частину будинку ОСОБА_3 03 червня 2003 року було зареєстровано місце проживання позивачки в АДРЕСА_2
Після постановки на пільгову чергу на отримання житла, позивачка ОСОБА_2 пропрацювала в державному закладі «Відділкова лікарня ст. Козятин Південно-Західної і залізниці» до 2009 року і вийшла на пенсію, так і не отримавши житла.
30 вересня 2010 року позивачка ОСОБА_2 уклала договір найму кімнати в квартирі АДРЕСА_1, згідно з яким їй була надана вказана кімната у строкове платне користування для проживання. Будь-які докази того, що вказаний договір є недійсним, в матеріалах справи відсутні. Рішенням Козятинського міськрайсуду від 10 березня 2011 року шлюб між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано. ЗО березня 2011 року позивачка ОСОБА_2 була знята з реєстраційного обліку місця проживання в АДРЕСА_2 та 19 квітня 2011 року була зареєстрована по АДРЕСА_3
06 жовтня 2011 року позивачка ОСОБА_2 уклала договір найму кімнати в будинку АДРЕСА_3 згідно з яким їй була надана вказана кімната у строкове платне користування для проживання, і даний договір, відповідно до закону не був не визнаний недійсним, дані обставини вставленні рішенням Козятинського міськрайсуду Вінницької області від 16 лютого 2012 року та відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету державного закладу «Відділкова лікарня ст. Козятин Південно-Західної залізниці» від 25 червня 2012 року, позивачка ОСОБА_2 була знята з квартирного обліку ДЗ «Відділкова лікарня ст. Козятин Південно-Західної залізниці» на підставі п. 1 ч. 2 ст. 40 ЖК України та підпункту 1 п. 26 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP», як така, що забезпечена житлом.
Обставини, що викладенні в протоколі спільного засідання лише частково відповідають дійсності, лише в тому, що 21 квітня 2000 року колишній чоловік ОСОБА_3 та його покійний брат - ОСОБА_4 придбали цілий житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_2 23 грудня 2003 року ОСОБА_4 подарував належну йому частину будинку колишньому чоловіку позивачки - ОСОБА_3 Тобто, адміністрацією та профкомом було не вірно обраховано наявну у власності житлову площу.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про власність», який діяв на момент виникнення вказаних правовідносин, об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування..
Стаття ст. 16 ЗУ «Про власність», вказує на те, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Віповідно до ст. 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Виходячи з викладеного, за договором дарування колишньому чоловіку позивачки - ОСОБА_3 належить 1/2 частина будинку, як спільна часткова власність, що в перерахунку на житлову площу, складає (38,3 кв.м : 2)= 19, 15 кв. м.
Для визначення часток, які належать позивачці та її колишньому чоловіку, підлягають застосуванню положення ст. 28 КпШС України, в якій зазначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Таким чином, виходячи з рівності часток подружжя, частка житлової площі кожного з них з 19, 15 кв.м у спільній сумісній власності, складає (19, 15 кв.м : 2)= 9,575 кв. м.
До складу сім'ї позивачки входить її син - ОСОБА_5 Таким чином, у вказаній частині будинку на кожного члена її сім'ї припадає (9,575 кв.м. : 2)= 4,7875 кв.м.
Відповідно до ст. 33 ЖК України, яка кореспондується п. 5 Правил потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.
Згідно п.п.1 п. 13. Правил, на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами...
Відповідно до п. 2 Постанови виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок від 10 січня 1985 року, на яку в оскаржуваному рішенні посилаються відповідачі, встановлено, що підставою взяття на квартирний облік громадян для поліпшення житлових Умов є відсутність 6,5 кв. м житлової площі на кожного члена сім'ї.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_2 була знята незаконно з квартирного обліку державного закладу «Відділкова лікарня ст. Козятин Південно-Західної залізниці» на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Козятин Південно-Західної залізниці» від 25 червня 2012 року.
Суд правильно вважав за необхідне відновити становище, яке існувало до прийняття вказаного рішення, поновивши ОСОБА_2 на пільговій черзі квартирного обліку Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Козятин «Південно-Західної залізниці» з 29 лютого 1988 року.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо відшкодування моральної шкоди позивачці.
У відповідності до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 (з послідуючими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суду необхідно було з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках.
В мотивувальній частині щодо підстав задоволення моральної шкоди суд вказав тільки, що позивача «примушують постійно доводити, що вона має право на отримання житла і це завдає душевних страждань та порушує її життєві плани».
В чому конкретно полягає порушення життєвих планів ні позивач, ні суд першої інстанції не вказали.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене судом рішення в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню. В цій частині позовних вимог слід відмовити, залишивши рішення в іншій частині без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги задоволити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду від 21.11.2012р. скасувати в частині відшкодування моральної шкоди і відмовити в задоволенні цих вимог позивачці.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: