Справа № 221/4053/2012
Головуючий у 1-й інстанції: Антонюк В.В.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
16 січня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Сушко О.О.
судді: Гонтарук В. М. Боровицький О. А.
при секретарі: Собчук І.Е.
за участю представників сторін:
позивача:ОСОБА_7
позивача: ОСОБА_3
представника позивача: ОСОБА_4
представника позивача: ОСОБА_5
третьої особи: ОСОБА_6
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправним рішення , -
В липні 2012 року ОСОБА_7, ОСОБА_3 звернулися до Староміського районного суду м.Вінниці з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, третя особа, ОСОБА_6, в якому вони просили враховуючи збільшенні позовні вимоги, які були надані 31.10.2012 року: визнати протиправним та скасувати п. 3 рішення Вінницької міської ради 2 сесії 5 скликання від 25.05.2006 року №82 «Про передачу земельних ділянок в оренду»; визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення Вінницької міської ради 7 сесії 5 скликання від 10.11.2006 року за №540 «Про передачу земельних ділянок у власність і оренду та внесення змін в п. п. 7.8.9. рішення міської ради від 04.07.2005 року №238».
Під час розгляду справи представник позивача, звернулась до суду із клопотанням про поновлення процесуальних строків звернення до суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2012 року позивачам відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуальних строків та залишено адміністративний позов без розгляду, з підстав пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачами подана апеляційна скарга з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянти просили скасувати ухвалу суду першої інстанції.
На адресу суду 21.12.2012 року від третьої особи надійшло заперечення на апеляційну скаргу.
Представники позивачів в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.
Третя особа в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги позивачів та просили відмовити в її задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки невідомі, хоча судом вживалися заходи щодо його належного повідомлення про час, дату та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали та залишаючи адміністративний позов без розгляду виходив з пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.
Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, суд першої інстанції вірно виходив з того, що строк звернення до суду з адміністративним позовом, у спірних правовідносинах, визначено ст.99 КАС України.
Водночас, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не вірно визначено початок перебігу зазначеного строку щодо звернення до суду, оскільки апелянти фактично ознайомившись з технічною документацією, яка була надана на запит суду першої інстанції, дізнались, що рішенням Вінницької міської ради від 25.05.2006 року за №82 «Про передачу земельних ділянок в оренду» та рішенням Вінницької міської ради від 10.11.2006 року за №540 «Про передачу земельних ділянок у власність і оренду та внесення змін в п. п. 7,8.9, рішення міської ради від 04.07.2005 року №238» порушені їхні права щодо користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, яка з 1957 року перебувала в їх користуванні на підставі рішення №18/872 від 08.07.1957 року.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення № 540 та № 82 відповідачем були прийняті відповідно 10.11.2006 року та 25.05.2006 року. Враховуючи, що про порушене право позивачі взнали лише 04.04.2012 року, позов подано через три місяці двадцять три дні, а саме 27.07.2012 року, тому визначений ст.99 КАС України строк звернення до адміністративного суду вони не пропустили.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання суду першої інстанції на те, що в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_6, міститься протокол погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 23.11.2005 року, в якому позивач ОСОБА_7 поставила свій підпис, а отже погодилась із існуючими межами земельних ділянок, оскільки підписання вказаного документу не є підставою для прийнятя відповідачем рішення щодо передачі їх (позивачів) земельної ділянки у власність третій особі. Також, не доведено дійсність підпису позивачки ОСОБА_7 та не враховано судом першої інстанції той факт, що відсутній підпис іншого землекористувача, а саме іншого співвласника позивача ОСОБА_3, що не заперечується представником відповідача, на документі, який суд взяв за основу при прийнятті оскаржуваної ухвали. Тобто, ОСОБА_3 не знав і не міг знати про прийняті відповідачем рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апелянтами строк звернення до суду першої інстанції не пропущено, а відтак, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови позивачам в поновленні строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 199, пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправним рішення, - скасувати.
Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена в повному обсязі 23 січня 2013 року.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Гонтарук В. М.
Боровицький О. А.