Справа № 2508/3606/2012 провадження № 11/795/90/2013 Головуючий у І інстанції Бригинець М.М.
Категорія - ст. 286 ч.1 КК України Доповідач Шахова О. Г.
17 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіШахової О. Г.
суддів: Антипець В.М., Заболотного В.М.
з участю прокурора Шваб Л.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2012 року
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 з середньою освітою, одружений, працюючий автослюсарем станції технічного обслуговування автомобілів м. Київ, раніше не судимий
-засуджений за ч.1 ст. 286 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. ст. 75,76 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного основного покарання, строком на 2 роки .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 7232 грн.54 коп. завданої матеріальної шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди, всього 17 232 грн. 54 коп., на користь цивільного позивача ОСОБА_5 - 212 726 грн. 65 коп. завданої матеріальної шкоди, та 2500 грн. моральної шкоди, всього 215 226 грн. 75 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 1753 грн.44 коп.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винний та засуджений за те, що 20 червня 2010 року, він, керуючи автомобілем марки «УАЗ 31512», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по автодорозі Чернігів - Десна - Вишгород в напрямку м. Чернігова. Рухаючись у вказаному напрямку, приблизно о 13 год. 30 хв., проїжджаючи заокруглену ділянку дороги неподалік розташування електричної опори № 32, що знаходиться на 84 км + 500м автодороги Чернігів-Десна- Вишгород, ОСОБА_2 у порушення вимог п.п. 1.2; 2.3б; 11.2 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась при виникненні безпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, своєчасно не вжив безпечних заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху безпосередньо перед автомобілем марки «Toyota land cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку по правій смузі вказаної автодороги. Водій ОСОБА_6, з метою уникнення зустрічного зіткнення транспортних засобів у виниклій аварійній дорожньо-транспортній ситуації був змушений виконати маневр автомобілем вправо на узбіччя дороги, де, з'їхавши в кювет, зіткнувся з електричною опорою. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Toyota land cruiser Prado» зазнав механічних пошкоджень, а пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_4, який сидів на задньому сидінні, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої плечової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Захисник засудженого в інтересах останнього, не погоджуючись з вироком суду подав апеляцію, в якій просить вирок скасувати і справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що судове слідство проведено однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, також вказує на істотні порушення кримінально-процесуального закону. Стверджує, суд не звернув уваги на розбіжності у первинних показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_4 та їх показаннях, даних при судовому розгляді справи, зокрема, щодо кольору автомобіля УАЗ, який зафіксований ними, як автомобіль зеленого, темного, темно-синього кольору, тонування скла, наклейок, покриття верху автомобіля. Різняться показання вказаних осіб щодо руху автомобіля «Toyota land cruiser Prado» після уникнення зіткнення з УАЗом, тобто первинні показання свідчать про з'їзд його на узбіччя дороги, а наступні - про те, що він потрапив у глибоку яму, що призвело до зіткнення з електроопорою.
Апелянт вважає, що суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_6, щодо його звернення до Остерської районної лікарні, де, згідно його слів, в нього брали кров на спиртне, надавали медичну допомогу, однак медичною довідкою цієї лікарні від 25 січня 2012 року підтверджено, що він відмовився від взяття крові на алкоголь. Залишились поза увагою те, що свідок не зміг відповісти на запитання, куди поїхав свідок ОСОБА_8 після прибуття на місце ДТП та повідомлення номеру УАЗа.
Довідкою шпиталю смт. Десна від 24 січня 2012 року № 238, що надана на запит Козелецького районного суду повідомлено, що гр. ОСОБА_4 на протязі 2010-2011років за медичною допомогою до військового госпіталю смт. Десна не звертався. Облікові записи в журналах реєстрації стаціонарних та амбулаторних хворих відсутні. Однак свідок стверджує, що його після події ДТП відвезли на автомобілі «Лада» для надання медичної допомоги до вказаного шпиталю.
Апелянт піддає сумніву правдивість показань свідка ОСОБА_8, зі слів якого повідомлено номерний знак автомобіля засудженого. Під час допиту в суді І інстанції при розгляді справи суддею Соловей В.В., невірно вказав дату пригоди, стверджував, що возив власника автомобіля «Toyota land cruiser Prado» ОСОБА_6 до лікарні в м. Остер, потерпілого ОСОБА_4 забрала швидка допомога, що суперечить показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4
Під час судового слідства, проведеного суддею Бригинець М.М., свідок невірно вказав напрямок свого руху, який, на думку апелянта, є протилежним від того, в якому за словами свідка, поїхав УАЗ. Апелянт вказує на те, що коли ОСОБА_8 поїхав наздоганяти УАЗ, він вже не перебував в полі його зору.
Щодо показань свідка ОСОБА_9, який рухався 20 червня 2010 року на власному автомобілі ВАЗ 2121 («Нива») за автомобілем «Toyota land cruiser Prado» апелянт вважає їх правдивими, так як цей свідок не має особистої зацікавленості, але надалі, даючи їм детальний аналіз, зазначає протиріччя в його показаннях і стверджує, що слідчий сфальсифікував його показання.
Апелянт звертає увагу на той факт, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, письмові пояснення яких збігаються з поясненнями ОСОБА_9 не допитувались слідчим ОСОБА_20 22 березня 2011 року, що підтвердив останній в судовому засіданні, за якими його дружина була допитана слідчим по телефону, а син у якості свідка не допитувався взагалі, ніякого протоколу не підписував, що ставить під сумнів дії слідчого та суперечить ст. ст. 167, 170 КПК України. Вказана обставина свідчить про факт фальсифікації матеріалів справи слідчим ОСОБА_20 та не виключає, що показання свідків писалися ним особисто з метою відповідності обвинувачення із обставинами, які начебто мали місце при ДТП.
В матеріалах справи містяться також численні документальні розбіжності, які, на думку апелянта, безперечно свідчать про однобічність досудового слідства, зокрема:
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які виникли внаслідок розбіжностей у показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_4, що стосуються опису автомобіля ОСОБА_2, суперечливість їх власних свідчень наданих на стадіях дізнання, досудового та судового слідства, невідповідність їх показань показанням свідка ОСОБА_8, чиї свідчення однозначно покладені у основу обвинувального вироку, на думку апелянта є неналежними і недопустимими. Зазначає на цілковиту невідповідність показань свідка ОСОБА_8 показанням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 у описах ознак автомобіля засудженого.
Істотне порушення кримінально-процесуального закону, на думку апелянта, полягає в тому, що засудженому було відмовлено у задоволенні заяви про залучення до справи представника цивільного відповідача, та в порушення вимог ст. 315-1 КПК України судом відмовлено захисту у задоволенні ряду клопотань щодо проведення окремих слідчих дій, здійснення яких мало істотне значення для справи та постановлення справедливого вироку. Зокрема, 21 лютого 2012 року, 06 листопада 2012 року у задоволенні клопотання про проведення відтворення обстановки та обставин події було відмовлено; 02 жовтня 2012 року було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення додаткової автотехнічної експертизи та про зняття інформації з каналів зв'язку, про повернення справи на додаткове розслідування з підстав неповноти та однобічності досудового слідства. Останні два клопотання повторно залишені без задоволення 06 листопада 2012 року.
Тобто апелянт вважає обвинувачення недоведеним, а вирок постановлений з порушенням ст.62 Конституції України та ч. 2 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», згідно яких особа вважається невинуватою доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка заперечила проти апеляції, вважаючи вирок суду законним, об'єктивним та обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2, як вбачається з протоколу судового засідання, в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 286 КК України свою вину не визнав, пояснив, що він був відсутній на місці ДТП, що трапилось 20 червня 2010 року на автодорозі Чернігів-Десна - Вишгород. В цей день він дійсно відпочивав на березі річки Десни у тому ж, Козелецькому районі, що між селами Соколівка та Морівськ, в обідній час. Разом з ОСОБА_13 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 їздив на власному автомобілі по трасі, де сталось ДТП в с. Морівськ, а потім в с. Рудня за морозивом, яке поспішали відвезти на місце відпочинку, що знаходилось за 12-13 км, бо на вулиці було дуже жарко. Свій автомобіль нікому не надавав для керування, на місці відпочинку автомобіль також знаходився поруч, їздив лише він особисто. Сім'я ОСОБА_13 приблизно о 14 годині цього ж дня поїхала в м. Київ, а він залишився ще на один день, поїхав в м. Київ 21 червня 2010 року. Наголошує, що того дня була висока температура повітря, тому він не міг їхати тією дорогою, де сталося ДТП, що схожих автомобілів на його «УАЗ» дуже мало, можливо один із тисячі.
Свідок ОСОБА_14 як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні підтвердив показання ОСОБА_2, показав, що він сидів в автомобілі останнього, який був за кермом, на задньому сидінні разом з дружиною. Біля водія сидів ОСОБА_15 В час, коли сталося ДТП вони по тій дорозі не проїжджали. Він разом зі своєю сім'єю поїхав в м. Київ по автодорозі Чернігів-Десна-Вишгород, і тоді ніякої ДТП не бачили (т.2 а.с 142зв.-146).
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_15 в період досудового слідства дали показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_14, які підтвердили і в судовому засіданні. Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно поставився до них критично, стверджує, що вони не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки вказані свідки є друзями засудженого і їх показання - це намагання вигородити свого друга.
Однак, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні 21 червня 2012 року, пояснив, що 20 червня 2010 року, в обідній час, він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_16, на автомобілі останнього, марки «Toyota land cruiser Prado», державний номерний знак НОМЕР_1 їхали на відпочинок по автодорозі Чернігів-Десна-Вишгород, в напрямку смт. Десна Козелецього району. Він знаходився на задньому сидінні автомобіля, був пристебнутий паском безпеки. Автомобіль рухався зі швидкістю 80-90 км/год., на повороті приблизно за 100 метрів, по їхній смузі руху , на них їхав «УАЗ» на великій швидкості, темного кольору, попереду з лебідкою, мав широкі колеса. Метрів за 20-40 ОСОБА_16 звернув на узбіччя, так як УАЗ не звертав, а потім у кювет, машину затрясло, він втратив свідомість, коли опритомнів, його відвезли у військовий госпіталь смт. Десна, прізвище цієї особи він не знає, надали медичну допомогу (т.2 а.с.141зв.-142зв.).
Свідок ОСОБА_6 повідомив ті ж обставини ДТП, що і потерпілий ОСОБА_4, додав , що коли вимушений був звернути на узбіччя, автомобіль потрапив у яму, якої не було видно, потім - у кювет, де зіткнувся з електроопорою. Після чого вони з ОСОБА_7 вийшли з автомобіля, біля них зупинялись автомобілі, допомогли вийти потерпілому з автомобіля, оскільки у нього були больові відчуття в області правого плеча. Він попросив водія автомобіля марки «БМВ», ОСОБА_8, наздогнати «УАЗ» і записати його номерний знак, що той і зробив (т.1 а.с 24, 71-73,т.2 а.с.144зв.-146).
Свідок ОСОБА_7 давав показання аналогічні показанням ОСОБА_6 та ОСОБА_4.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що 20 червня 2010 року, він разом з сім'єю повертався із с. Косачівка Козелецького району в м. Київ. Недоїжджаючи смт. Десна Козелецького району, на вузькій ділянці дороги, він їхав зі швидкістю 50-60 км/год., його обігнав автомобіль «Toyota land cruiser Prado», що їхав зі швидкістю 80-90 км/год., через деякий час він побачив велику кількість пилу, автомобіль «Toyota land cruiser Prado» падає в кювет, а назустріч їхав автомобіль з великими колесами, не по своїй, а по зустрічній смузі руху. Він сам змушений був з'їхати на узбіччя, зупиняючи свій автомобіль. В цей час автомобіль марки «УАЗ» вивернув на свою смугу руху та поїхав далі. На його думку саме «УАЗ» створив аварійну ситуацію він був переобладнаний, з великими колесами та козирком, в ньому їхало два чоловіка: один за кермом, другий поруч. Потім він під'їхав до потерпілих. Всі вийшли з автомобіля «Toyota land cruiser Prado» самостійно, один чоловік тримався за праве плече. Біля них почали зупинятись автомобілі, водій однієї з машин викликав видку допомогу, а водій іномарки сірого кольору наздогнав «УАЗ», який створив аварійну ситуацію, повідомив його номерний знак, зауважив при цьому, що водій «УАЗа» відмовився повертатись. Це зайняло хвилин 10, побув на місці ДТП ще 15 хвилин, він поїхав додому, залишивши свій номер телефону потерпілим (т.2 а.с. 189зв.-196).
Свідок ОСОБА_8. пояснив, що 20 червня 2010 року приблизно о 13 год. 20 хв. повертався із м. Остер Козелецького району в смт. Десна , і на заокруглені автодороги Чернігів-Десна-Вишгород він побачив купу пилу, згодом - автомобіль «УАЗ», чорного кольору, який рухався прямо назустріч йому, через деякий час побачив ДТП, зупинився, водій постраждалого автомобіля, як потім стало відомо це був ОСОБА_6 попросив наздогнати «УАЗ» і записати його реєстраційний номер, який він і наздогнав на розвилці сіл Короп" є - Рудня Козелецького району, намагався його зупинити заїжджаючи наперед, сигналячи світлом фар, звуковим сигналом, але він не зупинився, тому він записав номер автомобіля той, що побачив, звернувши увагу суду на особливості його зовнішнього вигляду, зокрема, наявність лебідки, високого посиленого бамперу, широких коліс, наклейки на дверях водія та на задньому крилі. Сплутати цей «УАЗ» з іншими він не міг. Повернувся на місце ДТП, повідомив номерний знак «УАЗа» НОМЕР_2, допомагав працівникам міліції робити заміри (т.1 а.с. 146-149 зв.).
Відповідно ж і до показань самого засудженого його УАЗ особливий, сплутати з іншими - неможливо.
Твердження апелянта про те, що свідок ОСОБА_8 невірно вказав напрямок свого руху, який на думку апелянта є протилежним від того, в якому за словами свідка поїхав «УАЗ», колегія суддів відхиляє, як не підтверджений матеріалами справи.
Посилання апелянта щодо неправдивості свідчень ОСОБА_8 відносно номерного знаку автомобіля «УАЗ», колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки його показання є незмінними, логічними, послідовними протягом досудового слідства, всього часу розгляду справи в суді.
Допитаний в судовому засіданні 31 жовтня 2012 року свідок ОСОБА_17 пояснив, що по даній справі він проводив слідчу дію по відтворенню обстановки та обставин події, за участю понятих та свідка ОСОБА_6, дані, отримані в результаті проведення вказаної слідчої дії були вказані в постанові про призначення автотехнічної експертизи, як вихідні дані. Постанова про призначення експертизи винесена після проведення цієї слідчої дії, різність в датах пояснив як технічну помилку (т.2 а.с.187зв.-189зв.).
Отже, посилання апелянта на необхідність критично віднестись до показань свідка ОСОБА_17, оскільки на думку апелянта, він вносив дані в постанову про призначення експертизи на власний розсуд, колегія суддів не може прийняти до уваги, так як матеріалами справи та показаннями свідка цей факт не підтверджено, у протоколі відтворення обстановки та обставин події вказано, що слідча дія проводилась за участю понятих, заяв та доповнень від учасників та понятих не надійшло (т.1 а.с. 78-82), а його пояснення щодо внесення в постанову про призначення експертизи вихідних даних, які не відповідають дійсності, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутні підстави розцінювати їх як такі, що написані на власний розсуд, як про це стверджує апелянт.
Думка апелянта щодо необхідності критичного відношення до показань свідка ОСОБА_12, який нібито вносив дані в пояснення осіб, які були на місці ДТП на власний розсуд - не заслуговують на увагу, в судовому засіданні 25 вересня 2012 року він пояснив, що всі пояснення, які він відбирав в учасників ДТП на місці його скоєння, 20 червня 2012 року, він записував власноручно, особи, які їх надавали, перечитували написане, потім підписували. Вказав, що зауважень щодо викладених ним обставин не надійшло, на його думку, в разі невірного викладення ним пояснення, їх не підписали б ( т.1 а.с. 375зв.-377зв., т.2 а.с. 153 -156 зв.)
Наведені показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_4, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні послідовні, логічні, узгоджуються між собою, не суперечать матеріалам справи і доказам, встановленим у судовому засіданні, на думку колегії вірно покладені в основу обвинувального вироку.
Посилання апелянта на сумнівність дій слідчого ОСОБА_20., на факти фальсифікації ним матеріалів справи, зокрема, того, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ним не допитувались, їх показання написані ним особисто з метою відповідності обвинувачення із обставинами, які начебто мали місце при ДТП, колегія суддів не може взяти до уваги, як такі, що не підтверджені матеріалами справи, до того ж на показання цих свідків суд не посилається у вироку як на докази. Протиріч у показаннях свідка ОСОБА_9 суд першої інстанції не встановив, не вбачає їх і колегія суддів.
Щодо тверджень апелянта про ігнорування судом розбіжностей у показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_4 щодо особливих ознак автомобіля «УАЗ», який став причиною ДТП, зокрема, його кольору ,тонування скла, наклейок, покриття верху автомобіля, колегія суддів вважає, що суд ретельно дослідив їх, зауваживши, що вони є такими, що не заслуговують на увагу, свідки є людьми різного віку, роду занять, тому особисте сприйняття кольору автомобіля та віку осіб, які в ньому знаходились є різним, і розбіжність їх показань в даному випадку не можуть спростовувати винуватість ОСОБА_2 у скоєному, до того ж сприйняття цієї інформації було миттєвим, тривало декілька секунд при незвичних для людей екстремальних умовах.
Твердження апелянта про неналежність та недопустимість показань вказаних свідків, невідповідність їх показань, показанням свідка ОСОБА_8 колегія суддів не приймає до уваги, як не підтверджене матеріалами справи.
Також колегія суддів не сприймає до уваги доводи апелянта в тій частині, що свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні, дивлячись на засудженого, не зміг впізнати в ньому ОСОБА_2, стверджуючи, що як водій, так і пасажир здалися йому віком 30-ти років. Свідок миттєво бачив даний УАЗ і міг помилитися у віці водія та пасажира, які були одягнені по літньому, засуджений стверджував, що ніхто, окрім його самого за кермом не керував і тим більше після даного ДТП пройшло більше 2 років.
Посилання апелянта на істотні порушення кримінально-процесуального закону щодо відмови у задоволенні клопотань про призначення додаткової автотехнічної експертизи, про зняття інформації з каналів зв'язку, про повернення справи на додаткове розслідування з підстав неповноти та однобічності досудового слідства, про проведення слідчої дії по відтворенню обстановки та обставин події, на думку колегії суддів також не заслуговують на увагу, як безпідставні. З цього приводу судом і інстанції виносилися законні, обґрунтовані постанови.
Отже, колегія суддів, аналізуючи показання засудженого вважає, що суд дійшов вірного висновку, поставившись до них критично, вбачаючи в них бажання засудженого уникнути покарання за скоєний злочин.
Не зважаючи на невизнання вини засудженим, його вина, окрім зазначеного вище, підтверджується наступними доказами, зокрема:
- протоколами огляду місця дорожньо- транспортної пригоди від 20 червня 2010 року та схемою до нього, яким встановлено факт скоєння ДТП , місце пригоди та інші деталі ДТП, складено план -схему, де вказано розміщення учасників ДТП та більш детально описано дорожню обстановку (т.1 а.с. 13-17); огляду та перевірки технічного стану транспорту від 20 червня 2010 року зафіксовані зовнішні ушкодження автомобіля «Toyota land cruiser Prado», державний номерний знак НОМЕР_1 (т.1 а. с. 18-19); огляду транспортного засобу марки «УАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 (т.1 а.с. 161-164); відтворення обстановки та обставин події та схемою до нього із зображенням траєкторії та напрямку руху автомобілів по проїзній частині дороги безпосередньо перед ДТП, (т.1 а.с.78-82); додаткового огляду місця ДТП від 20 травня 2011 року та фототаблицею до нього, в ході проведення, якого повторно зроблені необхідні заміри проїзної частини дороги, узбіччя, ями та кювету (т.1 а.с. 187-192);
-проведеними по справі судовими експертизами, ретельно дослідженими судом, висновку кожного з яких надано належну оцінку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження, отже дотримано вимоги ст.ст. 75,67 КПК України (т.1 а.с. 59-63,119-121,137).
Посилання апелянта на інші розбіжності, які мають місце у матеріалах справи, зокрема, наявність двох електроопор, передчасний допит свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8; неповним дотриманням вимог в протоколі допиту свідка ОСОБА_6 ст. 194 КПК України щодо проведення відтворення обстановки та обставин події від 22 листопада 2010 року, додаткової нумерації аркушів справи у вигляді «32а», з приводу того, що не перевірено факт користування потерпілим ОСОБА_4 ременем безпеки, колегія суддів відхиляє як безпідставні, такі, що не можуть спростувати вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП.
Хоча засуджений не визнавав своєї вини, але виходячи зі змісту його показань, показань потерпілого, свідків, на які суд посилається у вироку і які узгоджуються з іншими доказами по справі, які суд оцінив за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши всі обставини справи в їх сукупності - його вина в скоєнні злочину, передбаченому ст.286 ч.1 КК України доведена повністю і його дії за даною статтею кваліфіковані вірно.
Призначаючи засудженому покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України до основного покарання, суд першої інстанції врахував вимоги ст.65 КК України, тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу засудженого, ступінь його вини, його вік, сімейний стан, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, призначив засудженому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, що б призвело до безумовного скасування вироку, по справі не встановлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
Апеляцію захисника засудженого - адвоката ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2012 року відносно ОСОБА_2 -без зміни.
Антипець В.М. Шахова О.Г. Заболотний В.М.