Справа № 2213/122/2012 р.
"14" січня 2013 р. Полонський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді -Дідек М.Б.
при секретарі - Кравчук В.В.
за участю представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Макаренка І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку .
Встановив:
17 січня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Миропільська паперова фабрика»про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки не проведеного розрахунку.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що з 07червня 2011 року за укладеним контрактом договору перебував у трудових відносинах з ПАТ «Миропільська паперова фабрика»на посаді головного інженера з виплатою за умовами контракту заробітної плати в сумі 8600грн. щомісячно, а 12 грудня 2011 року із займаної посади звільнився за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
Однак розрахунок при його звільненні відповідач не провів і належні йому до виплати заборгованість по заробітній платі в сумі 32533,72грн. не видав.
06 квітня 2012 року ОСОБА_3 подав додаткову позовну заяву в якій з урахуванням уточнених ним позовних вимог вказав, що на день його звільнення з роботи відповідач зобов'язаний був видати грошові кошти в сумі 27149,01грн., із яких відповідач 09 лютого 2012 року виплатив лише 5313,25грн. Решту суму, яка складається із заборгованості по виплаті із заробітної плати 16311,94грн., компенсації за невикористану відпустку 1322,52грн., та невиплати допомоги по листах непрацездатності в розмірі 4201,30грн., що в загальному становить 21835,76.грн., відповідач виплатити відмовився, посилаючись на те, що розрахунок з ним проведено повністю і будь-яка заборгованість відсутня.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути заборгованість по виплаті заробітної плати 16311,94грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1322,52грн., та не виплачену допомогу по листках непрацездатності 4201,30грн., середній заробіток за період з 13 грудня 2011 року по день винесення рішення , що становить 109600грн., а також витрати за надання правової допомоги в сумі 2800грн.
Представник відповідача Макаренко І.Я., який діє від його імені відповідно до довіреності від 08.01.2013року, в даному судовому засіданні позов визнав частково, та пояснив, що через наявність виникнутого спору щодо розміру суми заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та оплати допомоги по листках непрацездатності, які були довільно визначені позивачем, тому остаточний розрахунок при його звільненні не було проведено. При додатковій перевірці підприємством визначено заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 16311,94грн. та компенсації за невикористану відпустку 1322,52грн. Що стосується оплати допомоги по листках непрацездатності, відповідач заявив, що вона була виплачена Фондом соціального страхування. Виплатити суму заборгованості в даний час підприємство через тяжке фінансове становище не спроможне. У зв'язку з наявністю спору щодо розміру заборгованості на день звільнення позивача та відсутністю вини підприємства, підстав для задоволення позову у частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку не має.
Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, перевіривши матеріали та з'ясувавши обставини справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини на підставі яких суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 07 червня 2011 року перебував у трудових відносинах із ПАТ «Миропільска паперова фабрика», а 12 грудня 2011 року його було звільнено з підстав, передбачених ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.
Остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_3 у зв'язку із виникненням спору щодо суми належних йому до виплати грошових коштів відповідачем проведено не було.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації проводяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній цій статті строк вплати не оспорювану ним суму.
Під час розгляду справи встановлено, що на час звільнення ОСОБА_3 з роботи заборгованість ПАТ «Миропільська паперова фабрика»перед позивачем складала 27149,01грн.
Оскільки під час розгляду справи (09.02.2012року) відповідачем із належної позивачеві суми було виплачено лише 5313,25грн. залишок не проведеного остаточного розрахунку на час розгляду справи становить: заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 16311,94грн, компенсації за невикористану відпустку 1322,52грн., та невиплати допомоги по листках непрацездатності в сумі 4201,30грн. Що частково не заперечувалось представником відповідача.
Доводи представника відповідача, що в склад залишкової невиплаченої суми не повинна входити не проведена оплата допомоги по листках не працездатності, що становить 4201,30грн., безпідставні так як доказів котрі б спростували ці вимоги позивача суду не надав.
Поскільки у справі відповідачем визнано, що на день звільнення позивача була заборгованість по виплаті заробітної плати, розмір якої був оспорюваним, але у передбачений законом строк не оспорювану на його погляд ним суму не виплатив, тому на користь позивача підлягають стягненню не виплачений розрахунок, який складається із заборгованості по виплаті заробітної плати 16311,94грн.,компенсації за невикористану відпустку 1322,52грн. та допомоги по листках непрацездатності 4201,30грн.
Не було проведено по вині відповідача і остаточний розрахунок при встановлені та визначеної ним в судовому засіданні фактичної суми заборгованості, виходячи із місячної заробітної плати 8600грн. Посилання представника відповідача на відсутність коштів не звільняє його від відповідальності за не проведення розрахунку при звільненні.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові у строки зазначені в ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні вплати його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплати зазначені в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір, вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган який виносить рішення по суті спору.
За змістом п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняної із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Оскільки у справі установлено, що через наявність спору з приводу розміру невиплачених при звільненні заробітної плати заявлені ОСОБА_3 позовні вимог на суму 134195,66грн. підлягають частковому задоволенню, а у зв'язку із частковим задоволенням вимог позивача про стягнення невиплаченого розрахунку, розміру невиплачених грошових коштів, істотності частки невиплачених при звільненні сум порівняно із середнім заробітком(109600грн.), а також ухилення позивача від добровільного узгодження з відповідачем питання щодо визначення суми заборгованості, суд виходячи із конкретних обставин справи вважає за можливе застосувати принцип співмірності і визначити розмір такого відшкодування в розмірі 30000грн.
Відповідно до ст.84 ЦПК України, витрати пов'язані з оплатою правої допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права , несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правої допомоги. Граничний розмір компенсації на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно з ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правої допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за завою особи яка бере участь у справі.
Проте ОСОБА_1, яка надавала правову допомогу позивачеві ОСОБА_3, ухвалою суду не була допущена до участі в розгляді справи, а діяла в його інтересах, до нотаріально посвідченої довіреності, тому підстав для відшкодування витрат на правову допомогу суд не знаходить.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116,117 КЗпП України, ст.ст. 10,11,60,84, 212-215 ЦПК України ,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 16311,94 коп., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 30000 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1322,52 грн., лікарняні в сумі 4201,30грн.,а всього 51835 п"ятдесят одна тисяча вісімсот тридцять п"ять)грн.76 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика"518,35 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання до Полонського районного суду апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дідек М.Б.