Справа № 1-233/12 Головуючий у І інстанції Войнаренко
Провадження № 11/780/62/13 Доповідач у 2 інстанції Дрига А.М.
Категорія 42 24.01.2013
??????????????????????????????
Іменем України
24 січня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді Беха М.О.,
суддів Дриги А.М., Капічон О.М.,
за участю:
прокурора Стаховської Н.О.,
засудженого ОСОБА_2,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Єланець, Єланецького району, Миколаївської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, працюючого водієм КПЖ Вишгородської міської ради, з середньо-технічною освітою, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 250000 гривень моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 109293 гривні 35 коп. матеріальної шкоди та 250000 гривень моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області2647 гривень 20 коп. судових витрат.
Вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, близько 19 години 30 хвилин, керуючи, в стані алкогольного сп'яніння, технічно справним автомобілем «ВАЗ 21011», номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, чим порушив п. 2.9а ПДР України, в порушення вимог п.12.4 ПДР України рухався зі швидкістю не менше 77 -83 км/год., по вул. Шевченка в с. Володимирівка в напрямку с. Вахівка, Вишгородського району, Київської області, після чого, напроти буд. № 29 по вул. Шевченка в с. Володимирівка, ОСОБА_2 проявив злочинну недбалість, не вибрав, з урахуванням дорожньої обстановки, безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України, не впорався з керуванням автомобіля, змінивши напрямок його руху праворуч, чим порушив п.10.1 ПДР України, виїхав на праве по напрямку руху узбіччя, чим порушив п.1.10 ПДР України, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які рухались по узбіччю.
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя на час їх заподіяння, від яких загинула на місці події.
Потерпіла ОСОБА_7, 1995 року народження, внаслідок ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя на час заподіяння, від яких настала смерть.
В апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 400000 гривень моральної шкоди, та на користь ОСОБА_3 109293 гривень 35 коп. матеріальної шкоди та 400000 гривень моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилається на формальне зазначення судом пом'якшуючих покарання ОСОБА_2 обставин, а також те, що визнання вини останнім було лише під тиском зібраних по справі доказів. Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судом враховано, як обставину, наявність у засудженого 2-х неповнолітніх дітей, що є лише характеризуючою ознакою, та жодним чином не впливає на об'єм моральних страждань потерпілих.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та просив залишити вирок суду без зміни, думки потерпілих, які підтримали подану апеляцію, думку засудженого, який заперечував щодо задоволення апеляції і вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Винність засудженого у скоєнні інкримінованого злочину доведена сукупністю наведених у вироку та перевірених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України, що не оскаржується апелянтом.
Міра покарання, призначена судом засудженому відповідає тяжкості та суспільній небезпечності скоєного, даними про його особу. Суд у вироку правильно зазначив про наявність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання засудженого за вчинення злочину. Ствердження в апеляції потерпілого ОСОБА_3 про формальне врахування судом пом'якшуючої обставини «щиросердечне каяття»суперечать матеріалам справи, оскільки у вироку чітко зазначено, що засуджений ОСОБА_2 розкаюється у вчиненому, не заперечує факту спричинення потерпілим моральної шкоди, але можливості відшкодувати шкоду потерпілим в нього немає.
Судом при визначенні міри покарання враховані дані про особу засудженого та обставини справи, а саме: вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, позитивна характеристика по місцю роботи та проживання, наявність на утриманні двох малолітніх дітей.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України і є домірним скоєному.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, посилання потерпілого ОСОБА_3 на занижене визначення судом розміру заподіяної потерпілим моральної шкоди та незгода з розміром моральної шкоди є обґрунтованими та апеляція в цій частині підлягає задоволенню, так як судом першої інстанції, при постановленні вироку в частині відшкодування і розміру заподіяної потерпілим моральної шкоди не в повній мірі враховані всі обставини справи, а саме, те, що внаслідок злочину від дій ОСОБА_2 загинули дві дівчини, які були єдиними дітьми в сім'ях потерпілих, а знаходження на утриманні у ОСОБА_2 двох неповнолітній дітей не компенсує душевних та фізичних страждань потерпілих внаслідок трагедії.
Тому, вирок суду в частині вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року) , колегія суддів:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди -скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: