Справа № 1513/1096/12
24 грудня 2012 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балана М.В.,
при секретарі Урсул Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кілія справу в порядку адміністративного судочинства за адміністративною позовною заявою
ОСОБА_1
до
Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря
про
скасування постанови № 101382 від 26.03.2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу, -
ОСОБА_1 05.04.2012 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з адміністративною позовною заявою до Державної екологічної інспекції з охорони навколишнього середовища Північно-Західного регіону Чорного моря про скасування постанови № 101382 від 26.03.2012 року винесеної державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря - Іллящук Сергієм Васильовичем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 82-1 КУпАП і накладання адміністративного стягнення у вигляді 85 гривень штрафу.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 02.10.2012 року неналежного відповідача - Державну екологічну інспекцію з охорони навколишнього середовища Північно-Західного регіону Чорного моря замінено належним відповідачем - Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Екофорпост» (далі по тексту ТОВ «Екофорпост»). 23 березня 2012 року працівниками Державної екологічної інспекцій Південно-Західного регіону Чорного моря проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ «Екофорпост». За наслідками проведеної перевірки 26.03.2012 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря - Іллящук Сергієм Васильовичем відносно ОСОБА_1 складено протокол про скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 82-1 КУпАП, в якому зазначено, що ТОВ «Екофорпост» не ведеться первинний облік відходів за встановленою формою 1-ВТ обліку відходів, пакувальних матеріалів та тари, що є порушеннями ст. 17 та ст. 34 Закону України «Про відходи». У той же день, 26.03.2012 року, одразу після складання протоколу про адміністративне правопорушення державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря - Іллящук Сергієм Васильовичем винесено постанову № 101382, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 82-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді 85 гривень штрафу. З винесеною постановою ОСОБА_1 не згоден, оскільки не допускав порушення вимог ст. 17, 34 Закону України «Про відходи», так як ТОВ «Екофорпост» відноситься до дрібних виробників відходів і ним укладено договори на вивезення твердих та рідких побутових відходів, які утворюються під час функціонування підприємства, а інші відходи в результаті господарської діяльності підприємства не утворюються. Крім того, складення протоколу про адміністративні правопорушення і майже одночасний його розгляд і винесення оскаржуваної постанови, фактично позбавило позивача на здійснення дієвого та ефективного захисту при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак його представником за довіреністю - ОСОБА_3 на адресу суду подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Представник Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - суб'єкта владних повноважень який про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, письмових заперечень на адміністративний позов, заяв про відкладання слухання по справі, або про розгляд справи за його відсутності не надав, у зв'язку з чим суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 128 КАС України.
Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії. Зазначені Протокол та Постанова перевірялись судом на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо,неупереджено, добросовісно, розсудливо.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.88 року з наступними змінами і доповненнями "Про практику розгляду судами скарг на постанови по справах про адміністративні правопорушення" суд, розглядаючи такі справи, повинний перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки провини, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність і його провина в його здійсненні; чи не сплинув строк для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), що виносив постанову про тяжкість скоєного правопорушення і наявність обтяжуючих обставин; чи накладене стягнення з урахуванням пом'якшуючих обставин, майнового положення особи.
Судом достовірно встановлено, що 26 березня 2012 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря - Іллящук Сергієм Васильовичем складено протокол № 101382 за ст. 82-1 КУпАП відносно директора ТОВ «Екофорпост» - ОСОБА_1. В даному протоколі зазначено, що під час проведення перевірки ТОВ «Екофорпост» було виявлено, що на підприємстві не ведеться первинний облік відходів за встановленою формою 1-ВТ обліку відходів, пакувальних матеріалів та тари, що є порушеннями ст. 17 та ст. 34 Закону України «Про відходи», тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 82-1 КУпАП. На протоколі зазначено повідомлення про розгляд справи 26.03.2012 року о 15.00 годині, в м. Вилкове, вул. Татарбунарського повстання, 132-а.
В той же день, 26.03.2012 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря - Іллящук Сергієм Васильовичем винесено постанову № 101382, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 82-1 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 гривень.
Стаття 82-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням встановлених строків, а так само порядку подання такої звітності.
Стаття 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 268 Кодексу про адміністративні правопорушення України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події чи складу адміністративного правопорушення.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Корнєв і Карпенко проти України"(Заява № 17444/04) 21.10.2010 року, вимоги п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід розглядати як конкретний аспект права на справедливий судовий розгляд, гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції, що передбачає право мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту, що означає, що підготовка основного захисту в його інтересах охоплює все, що є "необхідним" для підготовки основного розгляду справи. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень можливості надання суду, який розглядає справу, всіх відповідних аргументів захисту і, таким чином, вплинути на результат провадження. Питання адекватності часу та можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи. Обмеження зазначених прав є порушенням п. 3 ст. 6 Конвенції, взятого в поєднанні з п. 1 ст. 6 Конвенції.
З досліджених в судовому засіданні Протоколу та Постанова про накладення адміністративного стягнення, вбачається, що вони складені 26.03.2012 року, протягом обмеженого часу, що позбавило позивача можливості користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Право мати захисника також гарантується ст. 271 КУпАП. Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 82 КУпАП розглядаються в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин розгляду справ про адміністративні правопорушення позивач був позбавлений можливості належним чином ознайомитися з висунутими проти нього обвинуваченнями та доказами, а також адекватно їх оцінити і розробити серйозну стратегію свого захисту. В зв'язку з зазначеним суд вважає, що під час розгляду посадовою особою Державної екологічної інспекції з охорони навколишнього середовища Північно-Західного регіону Чорного моря справи про адміністративні правопорушення було порушено право ОСОБА_1 на захист що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП є підставою для скасування постанови і направлення справи на новий розгляд.
Приймаючи до уваги, що адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, було виявлено 26 березня 2012 року і на день розгляду справи судом закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 1 ст. 38 КУпАП, провадження по справа підлягає закриттю.
Згідно з ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову, якаб гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки відповідно до ст. 288 КУпАП, оскарження постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності здійснюються в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, але з рахуванням особливостей, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд вважає, що резолютивна частина постанови про справі повинна бути викладена в редакції, яка узгоджується з положеннями ст. 293 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 293 КУпАП, ст.ст. 11, 70, 71, 159-163, 171-2 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Постанову № 101382 від 26.03.2012 року винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря - Іллящук Сергієм Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 82-1 КУпАП і накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 гривень - скасувати, провадження по справі закрити.
Відповідно до ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан