"16" листопада 2012 р. справа № 2а-1880/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Коршуна А.О.
суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області
на постанову: Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 05.04.2011 р. у справі № 2а-1880/11
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області
про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 січня 2011 р. позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача у якому посилаючись на те, що він перебуває на пенсійному обліку у відповідача у справі, але продовжує працювати, у зв'язку з чим він у грудні 2010р. звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії по стажу та заробітній платі відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав відповідачу усі необхідні для здійснення перерахунку пенсії документи, при цьому позивач вважає, що відповідачем перерахунок його пенсії повинен бути проведений з урахуванням показника середньої заробітної плати працівника в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року проведення перерахунку пенсії,- тобто за 2009р., але відповідач у справі провів перерахунок пенсії позивача відповідно до поданої ним заяви з застосуванням показника середньої заробітної плати працівника в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007р., тому позивач вважає такі дії відповідача неправомірними і просив суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням показника середньої заробітної плати працівника в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року проведення перерахунку пенсії,- тобто за 2009р.
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 05.04.2011 р. у справі № 2а-1880/11 позов задоволено, визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію позивачу з 01.12.2009р. із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік відповідно до положень ст.ст. 40,42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції у даній справі, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" були внесені зміни до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року були визнані неконституційними, тому дії відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивача були правомірними, оскільки відповідали діючому законодавству, яке регулює спірні правовідносини, просив скасувати постанову суду першої інстанції у даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Дана адміністративна справа апеляційним судом розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Під час розгляду даної адміністративної справи апеляційним судом встановлено, що позивач у справі перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і продовжує працювати після призначення пенсії, що дає йому право на перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі, у зв'язку з чим у грудні 2010р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної пенсії працюючому пенсіонеру з урахуванням додаткового страхового стажу та заробітної плати, при цьому необхідно зазначити, що зазначені обставини не заперечувались відповідачем у справі.
У подальшому позивачу стало відомо, що перерахунок його пенсії з 01.12.2010р. здійснювався у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням стажу та з застосуванням показника середньої заробітної плати працівника в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії у розмірі 1197,91грн. за 2007 рік / а.с.8/.
Як вбачається з оскаржуваного відповідачем рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі, суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, виходив з того, що право позивача на перерахунок пенсії саме із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії , передбачено п.п. 3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що є підставою для відновлення порушених прав позивача, але колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, з приводу здійснення перерахунку пенсії позивача, який отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та продовжує працювати після призначення пенсії, врегульовано нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( далі -Закон).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 42 Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин ( з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року) передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.40 Закону, в редакції чинній після 22.05.2008 року, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000р., незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р.
Аналіз положень вищезазначених статей Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дає можливість зробити висновок про те, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і є величиною постійною, не змінною, при здійсненні подальших перерахунків пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Правове розуміння понять "середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії" дає можливість зробити висновок про те, що ці поняття є різними правовими категоріями та в основі їх різності лежать, перед усім, різні економічні критерії, які застосовуються для визначення цих показників (кількісного показника у грошових одиницях), в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не можливо і таке ототожнення цих понять судом першої інстанції є помилковим, неправомірним і безпідставним.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справи вимог необхідно враховувати те, що 28.05.2008р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, і цей порядок є відмінним від порядку, який встановлено ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, діючій після рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р..
Отже, враховуючи те, що положення ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, що діяли до скасування змін, внесених у дану статтю Законом України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та були і залишаються чинними на час виникнення спірних правовідносин та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме - частина 4 статті 42 та частини перша статті 40 цього Закону, які не містять обов'язку відповідача при проведенні перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням стажу застосовувати показники середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до вищезазначеного Закону, враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.
При цьому необхідно зазначити, що вищезазначені висновки співпадають з роз'ясненнями Вищого адміністративного суду України від 19.07.2011 року за № 1049/11/13-11, які надані судам на виконання пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №4 від 20 червня 2011р.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи, та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно та повно встановлено фактичні обставини справи, але допущено невірне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому необхідно апеляційну скаргу відповідача задовольнити, постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі скасувати.
Вирішуючи по суті заявлені позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги. колегія суддів враховуючи фактичні обставини справи, які були встановлені під час розгляду справи, та приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, вважає, що заявлені позивачем вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, не ґрунтуються на законі, а тому позивачу необхідно відмовити у задоволенні заявлених ним позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області - задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 05.04.2011 р. у справі № 2а-1880/11 - скасувати.
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко