донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.01.2013 р. справа №5006/44/9/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А.
суддівРадіонової О.О, Татенко В.М.
за участю представників сторін:
від позивача:Климчук Т.В. - довіреність №11 від 02.01.2013р.;
від відповідача: Калитвянська С.О. - довіреність №16-13 «Д» від 31.12.2012р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка
на рішення господарського суду Донецької області
від28.08.2012р. (повний текст підписано 03.09.2012р.)
у справі№5006/44/9/2012 (суддя Кучерява О.О.)
за позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк
до відповідача Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка
про стягнення 256 210,26грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. у справі №5006/44/9/2012 позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк задоволені частково та з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 246 752,58грн., пеню у розмірі 7 536,80грн., інфляційні витрати у розмірі 393,05грн. та 3% річних у розмірі 1 503,06грн.
Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що борг за спожиту теплову енергію в сумі 256 185,49грн. відсутній у зв'язку з проведенням заліку зустрічної однорідної вимоги, факт якого господарським судом не визнаний. Крім того, скаржник зазначає, що умовами договору не встановлений чіткий строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за спожиту теплову енергію, тому позивачем неправомірно нараховані пеня, інфляційній та 3% річних, а судом ці вимоги задоволені безпідставно.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні рішення суду.
15.01.2013р. відповідачем надане клопотання про призначення по справі бухгалтерської експертизи. Втім, вказане клопотання апеляційним судом залишене без задоволення, оскільки відповідно до ст.41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Тобто, експертиза призначається, коли для вирішення справи необхідні специфічні знання в галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Зокрема, бухгалтерська експертиза призначається для встановлення наявності або відсутності недостач або залишків, правильності списання товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, законності ведення бухгалтерського обліку, а сторони по справі не можуть надати таких відповідей. Проте, на думку суду, в даному випадку призначення бухгалтерської експертизи є недоцільним, оскільки на частину питань відповідача, які він зазначив у наданому клопотанні може надати відповідь позивач, а інша частина питань відноситься виключно до юридичної оцінки правовідносин.
Строк розгляду апеляційної скарги продовжувався, оскільки, у зв'язку з виходом з відпустки члена постійно діючої колегії судді Татенко В.М., розпорядженням в.о. голови суду від 20.11.2012р., колегію у даній справі змінено та призначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Марченко О.А., судді Радіонова О.О., Татенко В.М.
Відповідно до п.3.8 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. передбачено, що у разі зміни складу суду перебіг строку вирішення спору починається спочатку.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 256 210,26грн., з яких сума основного боргу 246 752,58грн., інфляційні витрати в розмірі 393,05грн., 3% річних в розмірі 1 507,18грн. та пеня в розмірі 7 557,45 грн.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання теплової енергії №833 від 15.08.2008р. в частині своєчасної та повної оплати одержаної теплової енергії за період з лютого 2012 року по травень 2012 року, внаслідок чого, основна сума заборгованості відповідача за надані послуги з теплопостачання становить 246 752,58грн. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня, інфляційні та 3% річних.
Задовольняючи частково позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором постачання теплової енергії №833 від 15.08.2008р.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 15.08.2008р. між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" в особі Донецьких електричних мереж (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії №833 (далі - договір), за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію, а останній, в свою чергу, зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами та в строки, передбачені вищезазначеним договором (п.п.1.1, 1.2 договору).
З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2012р. відповідач змінив організаційно - правову форму з Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" Донецькі електричні мережі на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", що підтверджується статутом підприємства. Тобто належним відповідачем по справі є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго".
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.
Згідно із пунктом 2.2 договору початок та закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюється міськвиконкомом.
До договору постачання теплової енергії №833 від 15.08.2008р. сторонами укладений протокол узгодження розбіжностей.
Згідно із додатком №1 до договору №833 від 15.08.2008р. постачання теплової енергії здійснюється по об'єктам: Управління (вул. Постишева, 99), РП №7 (пр. Ватутіна), РЄС (вул. Хлібодарна, 14), гаряче водопостачання, вентиляція - Ворошиловському району міста Донецька.
Як встановлено господарським судом, 28.02.2012р. відповідачем до ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" надісланий лист №04/7-377 про виключення з договору на постачання теплової енергії №833 приміщення РЄС, що розташоване за адресою: вул. Ватутіна, 37а з 15 жовтня 2011р. у зв'язку з переходом на автономне опалення.
Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами включення опалення від 14.10.2011р., 27.10.2011р. та не заперечується відповідачем.
Пунктом 3.2.10 договору встановлено, що Споживач щомісячно до 15 числа зобов'язаний надати Постачальнику спільно підписаний акт показників прибору обліку спожитої теплової енергії.
Відповідно до п.3.2.11 договору (в редакції, узгодженій протоколом розбіжностей), в разі недопоставки, відсутності поставки теплової енергії, споживач повинен протягом 5 днів усно та письмово повідомити про це постачальника для складання двостороннього акту для проведення перерахунку. Відсутність такого повідомлення свідчить про те, що споживач отримав теплову енергію згідно умов договору та ця обставина інших доказів не потребує.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами були складені та підписані акти щодо обсягів спожитої теплової енергії (об'єкт вул. Постишева, 99а) за лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року.
Згідно із пунктом 4.2.2 договору (в редакції, узгодженій протоколом розбіжностей), постачальник має право припинити або частково скоротити постачання теплової енергії до надходження грошових коштів за спожиту теплову енергію на розрахунковий період Постачальника в тому числі в разі несплати Споживачем за використану теплову енергію після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Розрахунки за спожиту споживачем теплову енергію можливі на умовах передоплати виключно у грошовій формі (пункт 6.1 договору).
Пунктом 6.2 договору встановлено, що розрахунки за раніше споживчу та неоплачену теплову енергію здійснюються споживачем протягом п'яти банківських днів, згідно платіжної вимоги - доручення, пред'явленого постачальником в строк до 25 числа поточного місяця. Розрахунки можуть бути в грошовій формі, векселями або в іншій, не забороненій законом формі.
Оплата за теплову енергію здійснюється у відповідності з діючими тарифами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншими повноважними органами (пункт 6.3 договору).
Відповідно до пункту 6.5 договору тарифи на момент підписання договору становлять за 1 куб.м - 21, 55грн. в місяць з ПДВ; за 1 Гкал відпущеної теплової енергії - 372, 98грн. в місяць з ПДВ.
03.10.2011р. Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 вересня 2011 року №124, рішення Донецької міської ради "Про норми споживання теплової енергії на 1кв.м площі, що отоплюється та на підігрів 1куб.м холодної води для комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" від 25 лютого 2011 року №4/22 прийнятий Наказ "Про порядок застосування тарифів на послуги з опалення та гарячого водопостачання", яким з 01 жовтня 2011 року встановлені наступні тарифи: за опалення у разі наявності приборів обліку теплової енергії - 916,43грн. за 1Гкал.; за опалення за відсутністю приборів обліку з розрахунку щомісячної оплати протягом періоду, що отоплюється - 28,46грн. за 1кв.м площі, що отоплюється; за гаряче водопостачання (підігрів) - 49,49грн./1куб.м; за гаряче водопостачання (підігрів плюс вартість холодної води) - 52,49грн./1куб.м.
Як встановлено місцевим судом, споживачу були пред'явлені рахунки від 20.02.2012р. на суму 131 017,25грн., від 20.03.2012р. на суму 91 873,33грн., від 23.04.2012р. на суму 21 919,90грн., від 18.05.2012р. на суму 1 942,10грн. - на загальну суму 246 752,58грн. Вказані рахунки отримані відповідачем, про що свідчить підпис останнього на корінцях рахунків. Тому відповідні заперечення відповідача щодо неотримання вказаних рахунків є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.
Відповідно до пункту 6.4 договору (в редакції, узгодженій протоколом розбіжностей), в платіжному документі про сплату за теплову енергію споживач повинен вказувати період платежу, в іншому випадку постачальник має право віднести сплачену суму на свій розсуд. Якщо відсутня заборгованість у споживача перед постачальником, постачальник повинен віднести сплачену суму в поточний період (місяць).
Згідно із пунктом 6.9 договору кінцева оплата за теплову енергію здійснюється згідно платіжної вимоги - доручення, пред'явленому постачальником у банк споживача в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженням позивача, відповідач вартість спожитої теплової енергії за період з січня 2012 року по травень 2012 року не оплатив, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 246 752,58грн.
В порядку досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія-вимога від 15.05.2012р. (доказом відправки є фіскальний чек про поштове відправлення №0685 від 15.05.2012р.). Відповідні заперечення відповідача про те, що вказана претензія не є належним доказом у справі, оскільки не містить підпису уповноваженої особи, колегією суддів не приймаються, оскільки згідно пояснень позивача до матеріалів справи була додана копія такої претензії, до того ж, при розгляді справи у апеляційній інстанції позивачем надана належним чином засвідчена копія претензії від 15.05.2012р., яка має печатку підприємства та підпис уповноваженої особи.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором №833 від 15.08.2008р. виконав належним чином, здійснивши поставку теплової енергії, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати енергоносіїв не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 246 752,58грн.
Проте, вказану заборгованість відповідач не визнає, посилаючись на відсутність вказаної заборгованості перед позивачем у зв'язку із проведення заліку зустрічної однорідної вимоги на підставі заяв від 14.03.2012р., від 29.03.2012р. та від 10.07.2012р., а саме вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача за договором на суму 246 752,58грн. та вимог відповідача до позивача за рішенням господарського суду Донецької області по справі №7/69.
Наразі, апеляційний суд підтримує висновок місцевого суду щодо безпідставності вказаних заперечень (проте із інших мотивів, ніж зазначені у рішенні суду першої інстанції) враховуючи наступне.
Так, рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2011р. по справі №7/69 за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію задоволені та з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" стягнено заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 9 814 098,75грн., 3% річних у розмірі 62 872,80грн., інфляційні у розмірі 103 701,35грн., пеню в розмірі 324 842,90грн. Вказане рішення не оскаржене та у встановленому порядку набрало законної сили. На виконання вказаного рішення видано наказ №7/69 від 25.06.2011р.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
01.08.2011р. відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №7/69 від 25.06.2011р., виданого господарським судом Донецької області про стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" 3% річних в розмірі 62 872,80грн., інфляційних в розмірі 103 701,35грн., пені в розмірі 324 842,90грн.
Постановою відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку від 11.08.2011р. на підставі статей 37, 39 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу №7/69 від 25.06.2011р., виданого господарським судом Донецької області.
Згідно виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005р. N 2711-IV.
14.03.2012р., 29.03.2012р. та 10.07.2012р. відповідачем на адресу позивача рекомендованими листами з описом вкладення у цінний лист надіслані заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України та статей 202, 203 Господарського кодексу України на суму заборгованості згідно договору №833 від 15.08.2008р. в розмірі 131 017,25грн., 91 873,33грн. та 23 862грн. відповідно.
За твердженням відповідача, підставою для здійснення такого зарахування стало наявність невиконаного судового рішення позивачем та зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості за договором на постачання теплової енергії №833 від 15.08.2008р.
Відповідно до приписів статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог. З приписів даної норми вбачається, що зарахування здійснюється за наявності наступних умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін, така заява є первинним документом, на підставі якого здійснюється господарська операція.
Відповідно до ч.1 ст.602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Наразі, вказані норми цивільного кодексу щодо односторонності правочину взаємозаліку не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами даної справи, оскільки обидва підприємства внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005р. N 2711-IV (надалі - Закон), та відповідно правовідносини між такими підприємствами регулюються безпосередньо вказаним Законом, який є спеціальним нормативним актом.
Відповідно до пункту 1.2. ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.
Пунктом 1.3. ст.1 вказаного Закону визначено, що учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Згідно п.1.4. ст.1 Закону, заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка, зокрема підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.
За приписом п.7.1. ст.7 Закону, у разі наявності в межах заборгованості рівних сум заборгованості, що підтверджені за встановленим порядком, дозволяється проведення взаєморозрахунків між: споживачами електричної енергії та енергопостачальниками, споживачами теплової енергії та постачальниками теплової енергії.
Проведення взаєморозрахунків здійснюється шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків на підставі відповідних угод та в разі наявності в межах заборгованості, зафіксованої на розрахункову дату, рівних сум заборгованості, що підтверджені при визначенні таких сум. (п.7.2. ст.7 Закону).
Як зазначено вище, проведення взаєморозрахунків між сторонами даного позову підпадають під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а отже в даному випадку зарахування зустрічних вимог повинно здійснюватись виключно при наявності відповідної угоди та в порядку, визначеному вказаним Законом.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що письмової угоди про зарахування зустрічних вимог між сторонами не підписано, а позивач взагалі заперечує про таке зарахування, тому колегія суддів дійшла висновку про неможливість зарахування однорідних вимог, оскільки за змістом статті п.7.2. ст.7 Закону зарахування проводиться на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 246 752,58грн., Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 246 752,58грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 393,05грн. та 3% річних у розмірі 1 507,18грн. за період прострочення з 11.03.2012р. по 10.06.2012р.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині та до стягнення на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 1 503,06грн. та інфляційні витрати в сумі 393,05грн.
На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 7 557,45грн.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписом п.7.3 договору (в редакції, узгодженій протоколом розбіжностей), в разі прострочення платежу у відповідності до вимог Закону України №543 від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючий на момент нарахування пені за кожний день прострочення.
На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за період прострочення з 11.03.2012р. по 10.06.2012р. в розмірі 7 557,45грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ та з урахуванням вимог ст.232 Господарського кодексу України.
Розглянувши розрахунок позивача апеляційний суд вважає його арифметично невірним, виходячи з чого колегія суддів вважає, що місцевим судом законно та обґрунтовано позовні вимоги в цій частині задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто пеню в розмірі 7 536,80грн.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. у справі №5006/44/9/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. у справі №5006/44/9/2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 17.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови підписаний 21.01.2013р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: О.О. Радіонова
В.М. Татенко
Надруковано: 5 примірників:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - до справи;
1 - гос. суду Донецької області;
1 - ДАГС.