« 17» січня 2013 року Справа № 5011-54/8525-2012-5023/3736/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Козікові І.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Мікрюкова А.О. за дов. №013004 від 30.01.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Святошинського району м. Києва (вх№3773Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2012р. по справі №5011-54/8525-2012- 5023/3736/12,
за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ,
до Публічного акціонерного товариство «Страхова компанія «Лемма», м. Харків,
про стягнення 30 150 000,00 грн.,-
У серпні 2012 року прокурор Святошинського району м. Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі позивача -Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, в якому просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 30150000,00 грн.(а.с. 11-15, т.1).
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Погорелова О.В.) від 11.10.2012р. по справі в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.35-41,т.3).
Заступник прокурора Святошинського району м. Києва, не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2012р. по справі №5011-54/8525-2012- 5023/3736/12 та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 30150000,00грн. страхового відшкодування, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм чинного законодавства.(а.с.50-55, т.3)
Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відмова відповідача здійснити страхову виплату є обґрунтованою, оскільки відмова страховика виплатити страхове відшкодування, на думку заступника прокурора, не ґрунтується на вимогах закону та договору.
Апелянт вказує, що відповідач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування посилався на п.3 ч.1 ст.26 Закону України «Про страхування» згідно якого, підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.
Тобто, на думку апелянта, доказуванню підлягає факт, що позивач, тобто ДІФКУ, свідомо подав неправдиві відомості про предмет договору. Однак, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свідомого подання неправдивих відомостей з боку ДІФКУ. Також, заступник прокурора вказує, що акти перевірки щодо цільового використання кредиту та виконання проекту від 06.02.2009р. та від 11.03.2009р., складених представниками Київського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за результатами перевірки діяльності ТОВ «КБ «Вертикаль», не є відомостями про предмет договору. Більш того, інформація, одержана від співробітників Київського регіонального відділення, повторно перевірялась Центральним апаратом ДІФКУ та не знайшла свого підтвердження.
Також апелянт вказує, що відповідач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування посилався п.5.2.5 Договору щодо обов'язку вживати заходів розумної передбачливості для запобігання виникнення збитків та зменшення ступеня ризику. Невиконання такого обов'язку суд першої інстанції вбачав у тому, що інформацію про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «КБ «Вертикаль» позивач одержав майже через півроку після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.
Однак, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що ухвалою підготовчого засідання від 13.05.2010р. зобов'язано заявника - ПАТ «Альфа-банк» подати за його рахунок у десятиденний строк до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів. Оголошення надруковано в газеті «Голос України» №98 (4848) від 01.06.2010. У встановлений законом строк до суду звернулась Державна інноваційна фінансова-кредитна установа з грошовими вимогами до боржника. Після опублікування оголошення ДІФКУ повідомило про це страховика.
Отже, заступник прокурора вважає, що позивач належним чином виконав умови договору страхування.
Крім того, заступник прокурора не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність страхового випадку та відсутність підстав для відшкодування.
Однак, на думку апелянта, поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що справа про банкрутство порушена 11.01.2010, тобто в межах періоду страхування, тому страховий випадок мав місце, а висновки суду не відповідають умовам п. 3.2.2 Договору страхування, згідно якого, страховим випадком є факт порушення проти позичальника провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. апеляційну скаргу заступника прокурора Святошинського району м. Києва було прийнято до провадження та її розгляд призначено на 20.12.2012р. (а.с. 48-49, т.3).
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лемма», надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10047 від 14.12.2012р.), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, зважаючи на її необґрунтованість (а.с. 70-73, т.3).
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на те, що заступник прокурора невірно тлумачить приписи Закону України «Про страхування» та умови договору страхування. Відповідач вважає, що судом першої інстанції правомірно було встановлено допущення позивачем вимог Закону України «Про страхування», оскільки перед укладанням договору страхування не надав страховикові, тобто відповідачу, всю істотну інформацію, якою володів про об'єкт страхування та страховий ризик, а також порушив умови договору страхування, оскільки не вжив заходів розумної передбачливості для запобігання виникнення збитків.
Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано встановив, що страховий випадок за договором страхування не мав місце. Так, згідно п.п.3.1, 3.2 договору страхування визначено, що страховим випадком є факт настання протягом періоду страхування ризиків, зокрема: позичальника визнано банкрутом (п.3.2.1); проти позичальника порушено провадження у справі про банкрутство, у разі якщо він не може бути визнаний банкрутом або ліквідований згідно чинного законодавства (п.3.2.2). ТОВ «КБ «Вертикаль» (позичальник) не відноситься до переліку юридичних осіб, які згідно з діючим законодавством України не можуть бути визнані банкрутом або ліквідовані. Тому, ризиком в даному разі було саме визнання банкрутом ТОВ «КБ «Вертикаль» і ця подія, згідно з умовами п.3.1. договору, повинна була настати протягом періоду страхування за договором страхування.
Постанова про визнання ТОВ «КБ «Вертикаль» банкрутом прийнята господарським судом м. Києва 10.12.2010р., тобто поза межами періоду страхування, що свідчить про недотримання умов п.3.2.1 договору страхування, оскільки договір страхування припинив свою дію 04.04.2010 у зв'язку з відсутністю повідомлення з боку страхувальника згідно з п. 10.1 договору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р., у зв'язку із нез'явленням у судове засідання представника позивача, для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи та враховуючи необхідність надання сторонами додаткових документів та письмових пояснень, розгляд справи було відкладено на 17.01.2013р. (а.с. 82-83, т.3).
21.12.2012р. до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача - Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (вх.10281), в якому позивач підтримує вимоги апеляційної скарги заступника прокурора, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2012р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 84-86, т.3).
В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою, а страхове відшкодування має бути сплачене відповідачем у повному обсязі. Позивач вказує, що факт нецільового використання коштів не знайшов свого підтвердження, що було встановлено за наслідками перевірок Центральним апаратом ДІФКУ діяльності Київського регіонального відділення. Рішень судів або посадових осіб, які відповідно до законодавства мають право визнавати використання кредитних бюджетних коштів таким, що здійснено не за цільовим призначенням, немає. Кримінальна справа відносно співробітників позичальника (ТОВ «КБ «Вертикаль») за фактом нецільового використання бюджетних коштів не порушувалася. Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави (як в рамках договору від 04.04.2008р. так і перед укладанням нового договору страхування від 03.04.2009р.) повідомляти відповідача про підозри, а не про факти нецільового використання коштів.
В зв'язку з цим, позивач вважає, що акти перевірки щодо цільового використання кредиту та виконання проекту від 06.02.2009р. та від 11.03.2009р., що складалися задовго до укладання договору страхування від 03.04.2009р., не можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача на приховування позивачем інформації про предмет страхування не відповідає дійсності, оскільки сам відповідач не заперечував, що в рамках договору страхування, укладеного у 2008 році, Державна фінансово-кредитна установа систематично повідомляла страхову компанію про фінансові труднощі Боржника (ТОВ «КБ «Вертикаль»).
14.01.2013р., на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 20.12.2012р., позивач надав через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав копії ухвали господарського суду м. Києва від 11.01.2010р. про порушення справи про банкрутство ТОВ «КБ «Вертикаль» та постанови господарського суду м. Києва від 10.12.2010р. про визнання ТОВ «КБ «Вертикаль» банкрутом, які були долучені до матеріалів справи.
У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 17.01.2013р. представник позивача та прокурор не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для її розгляду по суті та те, що відповідач не заперечував проти розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності прокурора та представника позивача, а також зважаючи на належне повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності прокурора та представника позивача.
У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача проти апеляційної скарги заступника прокурора заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника відповідача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
09.10.2007 р. міжвідомчою радою з питань інвестицій та інноваційного розвитку при Кабінеті Міністрів України визнано за доцільне виділення бюджетних коштів у розмірі 30 000 000,00 грн. ТОВ «КБ «Вертикаль» для кредитування інвестиційного проекту «Створення сучасного виробництва легких багатоцільових вертольотів КТ - 112 та їх технічної експлуатації» (надалі -Інвестиційний проект) (а.с. 34-38, т.1).
В подальшому між позивачем - Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ТОВ «КБ «Вертикаль» (позичальник) укладено договір про надання кредиту №07-006/К від 23.10.2007 р., згідно з умовами якого ТОВ «КБ "Вертикаль» отримало кредитні кошти в сумі 30 000 000,00 грн.(а.с.53-58, т.2).
На виконання п.5 Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2007 р. № 455 Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (страхувальник) та Страховою компанією «Лемма» у формі акціонерного товариства закритого типу, після зміни типу та перейменування - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лемма», що підтверджується статутом товариства та витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, (страховик) було укладено договір № 3409404 добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 03.04.2009 р. (а.с. 16-25, 99-131, т.1, а.с.12-13, т.2).
Згідно п. 2.1 договору страхування № 3409404 від03.04.2009р. предметом договору є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням страхувальником бюджетними коштами, перерахованими страхувальнику згідно з Договором про палання коштів з державного бюджету України для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів № 12-08 від 23.03.2007 р., і які (кошти) видані страхувальником позичальнику (ТОВ «КБ «Вертикаль») за кредитним договором.
Пунктом 2.2. вказаного договору страхування передбачено, що страховик зобов'язується за обумовлену в договорі плату (страховий платіж), при настанні передбаченої у договорі події (страхового випадку), виплатити страхове відшкодування в межах обумовленої договором страхової суми, страхувальнику або іншій особі, зазначеній у договорі страхувальником (вигодонабувачеві) на користь якої укладено договір, а страхувальник зобов'язується сплачувати страховий платіж у визначені Договором строки та виконувати інші умови договору.
Страхова сума, страховий тариф, страховий платіж, порядок та строк внесення страхового платежу, а також франшиза за кожним страховим випадком обумовлені сторонами у п. 4.1 договору страхування № 3409404 від 03.04.2009р.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частиною 4 статті 3 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Згідно статті 10 Закону України «Про страхування», страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Згідно матеріалів справи, страхувальник - позивач по справі, на виконання вимог Закону та умов договору, в установлені договором строки та розмірі вніс страхові платежі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме: платіжним дорученням №2734 від 03.04.2009р. про внесення першої частини страхового платежу, платіжним дорученням №2953 від 10.06.2009р. про внесення другої частини страхового платежу та платіжним дорученням №731 від 12.11.2009р. про внесення третьої частини страхового платежу (а.с. 26-28, т.1).
Таким чином, у відповідності до статті 18 Закону України «Про страхування», договір страхування № 3409404 від03.04.2009р. набрав чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2010р. позивач направив а адресу відповідача повідомлення про настання страхової події №11-2172, а саме - порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «КБ «Вертикаль» (позивальника) згідно ухвали господарського суду м. Києва від 11.01.2010р. (а.с.29, т.1).
14.12.2010р. позивач звернувся до відповідача з заявою №11-2189 про виплату страхового відшкодування в якому позивач повідомив відповідача, що постановою господарського суду м. Києва від 10.12.2010р. позичальника було визнано банкрутом (а.с. 30-31, т.1).
Після тривалого листування між позивачем та відповідачем, 28.02.2012р. відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування (а.с. 48-69, 70-74, т.1).
Відмова відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування і стала підставою для звернення прокурором Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачений порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, відповідно до якого здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Отже, з аналізу вищенаведених правових норм випливає, що для виплати страхового відшкодування необхідна наявність наступних умов: настання передбаченої договором страхування або законодавством страхового випадку, заява страхувальника та страховий акт.
Як вже було вказано вище, 10.12.2010р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення про настання страхової події та 14.12.2010р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.
При цьому, страховим випадком (подією) позивач вказав порушення ухвалою господарського суду м. Києва від 11.01.2010р. провадження у справі про банкрутство позичальника - ТОВ «КБ «Вертикаль» та визнання його банкрутом згідно постанови господарського суду м. Києва від 10.12.2010р.
Відповідно до п. 3.1 договору страхування № 3409404 від 03.04.2009р. страховим випадком за даним договором є факт настання ризиків, зазначених в договорі, якщо вони настали протягом періоду страхування за договором страхування.
Пунктом 3.2 договору страхування № 3409404 від 03.04.2009р. визначений страховий ризик: страховим ризиком вважаються нижче вказані обставини, якщо позичальником не виконуються зобов'язання перед страхувальником, що в свою чергу призводить до невиконання страхувальником зобов'язання по перерахуванню до державного бюджету плати за використання бюджетних коштів згідно з п. 3.2.9. договору про надання коштів з державного бюджету України для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів № 12-08 від 23.03.2007 року, а саме:
3.2.1. позичальника визнано банкрутом;
3.2.2. проти позичальника порушено провадження у справі про банкрутство, у разі якщо він не може бути визнаний банкрутом або ліквідований згідно чинного законодавства України;
3.2.3. страхувальником вичерпано усі передбачені чинним законодавством України заходи щодо задоволення своїх вимог за кредитним договором.
Пунктом 3.3 договору страхування № 3409404 від 03.04.2009р. передбачено, що визначені у пункті 3.2. договору події визнаються страховими, якщо справа про банкрутство порушена у межах визначеного договором періоду страхування.
Строк та період страхування передбачені у розділі 10 зазначеного договору страхування.
Згідно п. 10.1 договору страхування № 3409404 від 03.04.2009р., даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення періоду страхування.
У разі, якщо на момент закінчення строку дії договору від страхувальника надійшло повідомлення про порушення справи про банкрутство позичальника, що має ознаки страхового випадку, строк дії договору продовжується в частині виконання сторонами своїх прав та обов'язків за таким випадком до його врегулювання.
Пункт 10.2 зазначеного договору передбачає, що період страхування встановлюється з 04 квітня 2009 року по 04 квітня 2010 року.
Згідно пункту 10.3 договору страхування, його дія може бути продовжена за умови внесення змін до нього у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Колегія суддів зазначає, що докази внесення змін до договору страхування № 3409404 від 03.04.2009р. щодо продовження строку дії договору в матеріалах справи відсутні.
Отже, за умови відсутності на момент закінчення строку дії договору повідомлення страхувальника про порушення справи про банкрутство позичальника, що має ознаки страхового випадку, період страхування та дії договору закінчується 04.04.2010р.
Також, з аналізу вищенаведених умов договору страхування випливає, що страховим ризиком, зокрема, є:
- факт визнання позичальника банкрутом, при цьому справа про банкрутство повинна бути порушена в межах визначеного договором періоду страхування та про порушення такої справи про банкрутство страхувальник повинен повідомити страховика на момент закінчення строку дії договору;
- факт порушення провадження у справі про банкрутство позивальника у разі якщо він не може бути визнаний банкрутом або ліквідований згідно чинного законодавства України, при цьому справа про банкрутство повинна бути порушена в межах визначеного договором періоду страхування та про порушення такої справи про банкрутство страхувальник повинен повідомити страховика на момент закінчення строку дії договору.
Матеріали справи свідчать, що в період дії договору страхування, ухвалою господарського суду м. Києва від 11.01.2010 року по справі № 43/51 за заявою ПАТ «Альфа-банк» порушено провадження в справі про банкрутство ТОВ «КБ «Вертикаль».
Постановою господарського суду м. Києва від 10.12.2010 року ТОВ «КБ «Вертикаль» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура цього товариства (а.с. 32-33, т.1).
Колегія суддів зазначає, що ТОВ «КБ «Вертикаль» не відноситься до переліку юридичних осіб, які згідно з діючим законодавством України не можуть бути визнані банкрутом або ліквідовані.
Тому, страховим ризиком в даному разі є саме факт визнання ТОВ «КБ «Вертикаль» банкрутом, що передбачений у п. 3.2.1 договору страхування.
Крім того п. 3.3, п. 10.1 умов договору страхування визначено, що банкрутом позичальника повинно бути визнано протягом періоду договором страхування, або на момент закінчення строку дії договору страхувальник повинен був повідомити страховика про порушення справи про банкрутство, при чому ухвала про порушення справи про банкрутство позичальника повинна бути винесена протягом періоду дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, страхувальник повідомив страховика про порушення провадження в справі про банкрутство ТОВ «КБ «Вертикаль» лише 18.06.2010р., тоді як строк дії договору та періоду страхування встановлений п. 10.2 договору страхування закінчується 04.04.2010р. (а.с. 39-40, т.1)
Отже, з огляду на те, що страхувальник не повідомив страховика про порушення провадження в справі про банкрутство ТОВ «КБ «Вертикаль» до закінчення строку дії договору, то договір страхування з 05.04.2010р. припинився та втратив чинність з огляду на приписи ст. 28 Закону України «Про страхування» та п. 11.1 умов договору.
Постанова про визнання позичальника банкрутом прийнята також після закінчення строку дії договору страхування.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші провочини.
Згідно ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У зв'язку з тим, що судом встановлено, що строк дії договору страхування № 3409404 від 03.04.2009р. закінчився 04.04.2010р., то всі права та обов'язки сторін за даним договором є припиненими.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про страхування» відмова страховика може бути оскаржена у судовому порядку.
Згідно матеріалів справи, відмова відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування не була оскаржена в судовому порядку.
Прокурор Святошинського району м. Києва звертаючись до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної інноваційної фінансово-кредитної установи не заявляв у даній справі позовних вимог про визнання незаконним рішення другого відповідача про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування, в зв'язку з чим, законність та обґрунтованість рішення другого відповідача про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування не є предметом спору у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2012р. по справі №5011-54/8525-2012- 5023/3736/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Святошинського району м. Києва залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2012р. по справі №5011-54/8525-2012- 5023/3736/12 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 18.01.2013р.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Камишева Л.М.