ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-52/16156-2012 16.01.13
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілл-Груп» про визнання договору недійсним, за участю представників позивача - Лутай Н.М., довіреність від 30.11.2012 року, відповідача - не з'явились,
У листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним договору поставки № 50 від 06.10.2011 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.12.2012 року.
У судовому засіданні 16.01.2013 року представник позивача подав додаткові письмові пояснення щодо причин відсутності оригіналу спірного договору поставки № 50 від 06.10.2011 року та видаткових накладних на поставку товару за даним договором, які прийняті судом.
Представник відповідача в судове засідання 16.01.2013 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника по відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІК" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілл-Груп" (покупець) був укладений договір поставки № 50, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві (відповідачеві) товар (товари), а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його (п. 1.1. договору).
Відповідно до умов договору позивач та відповідач взяли на себе зобов'язання з постачання один одному товарів (скретч-карток поповнення рахунків мобільних операторів), зазначених у видаткових накладних.
Матеріалами справи (копіями накладних та податкових накладних) підтверджено, що на виконання умов вищевказаного договору позивачем були поставлені відповідачеві товарно-матеріальні цінності в асортименті, вказаному у видаткових накладних на загальну суму 992 050,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні-листопаді 2011 року позивачем на адресу відповідача була поставлена продукція (скретч-картки поповнення рахунків мобільних операторів) згідно видаткових накладних №ЧРК-014070 від 14.10.2011р., №ЧРК-014325 від 21.10.2011р., №ЧРК-014707 від 28.10.2011р., №ЧРК-014708 від 28.10.2011р., №ЧРК-014892 від 03.11.2011р., №ЧРК-014951 від 04.11.2011р., №ЧРК-015124 від 08.11.2011р., №ЧРК-015390 від 14.11.2011р., №ЧРК-016175 від 30.11.2011р. на загальну суму 992 050,00 грн.
Також у відповідності до вимог Податкового кодексу України позивачем було виписано податкові накладні №1927 від 14.10.2011р., №2929 від 21.10.2011р., №4006 від 28.10.2011р., №4007 від 28.10.2011р., №349 від 03.11.2011р., №515 від 04.11.2011р., №1055 від 08.11.2011р., №1960 від 14.11.2011р., №4366 від 30.11.2011р. на загальну суму 992 050,00 грн.
Оплату за поставки вищезазначених товарно-матеріальних цінностей відповідачем було здійснено своєчасно, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, про що свідчать виписки з банківських рахунків позивача.
Абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані.
З матеріалів справи вбачається, що кожна поставка товару та надання послуг, здійснена в рамках договору №50 від 06.10.2011 року підтверджується рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, підписаними уповноваженими особами.
Викладене свідчить про реальний характер проведеної між сторонами господарської операцій, та підтверджує:
1) здійснення позивачем та відповідачем зазначеної операції з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, а також здійснення особою, яка є постачальником та виконавцем підприємницької діяльності;
2) наявністю у позивача та відповідача всіх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу наявності управлінського та технічного персоналу.
Таким чином, сторонами повністю виконані свої обов'язки по спірному договору.
У відповідності до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення), які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Для того, щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати певним вимогам, які ставляться для визнання договору дійсним.
Такі вимоги встановлені ст. 203 Цивільного Кодексу України, зокрема, частиною 5 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що оспорюваний договір виконаний його сторонами, спрямований на реальне настання юридичних наслідків, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних про поставку товару, податкових накладних, банківських виписок про оплату отриманого товару. При цьому, видаткові накладні на поставку товару та податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів та Податкового Кодексу України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено та не надано суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довело підстав, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК" про визнання недійсним договору № 50 від 06.10.2011 року задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 21.01.2013р.
Суддя С.О.Чебикіна