Єдиний унікальний номер 2506/11865/2012
Номер провадження 2/750/472/13
24.01.2013 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
головуючого -судді Супруна О.П.,
при секретарях -Миколаєнко М.С, Носенко М.Ю.,
за участю представника позивача -адвоката ОСОБА_2, представника відповідача -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд»про визнання недійсним договору оренди житла,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
24.12.2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним укладений ними 03.01.2012 року договір оренди житла -кімнати АДРЕСА_1, а також стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначив, що 08.12.2011 року він отримав листа від ПАТ «Чернігівоблбуд», яким його було зобов'язано в десятиденний строк підписати догорів оренди, посилаючись на зміни законодавства, а в разі незгоди Товариство погрожувало звернутися до суду. 03.01.2012 року ОСОБА_4 та ПАТ «Чернігівоблбуд»уклали договір оренди житла. Однак, позивач вважає, що фактично з 1988 року між ними діють договірні відносини щодо безстрокового найму жилого приміщення і укладаючи договір оренди житла в його тексті повинно було відображено умови його припинення або скасування.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це їх безпідставністю.
Позивач до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений, про причини неявки суд не повідомив.
Треті особи позов підтримали, просили справу розглядати без їх участі, про що подали письмові заяви.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 01.06.1988 року Облрембудтрест видав ОСОБА_4 ордер на жилу площу в гуртожитку № 22 на право зайняття із сім'єю із 3 чоловік жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_1 розміром 14,4 кв. м. (а.с. 8).
Відповідно до листа № 1/392 від 08.12.2011 року, ПАТ «Чернігівоблбуд»довів до відома мешканців право власника житла відповідно до чинного законодавства на укладання з його мешканцями договорів оренди та надав їм, в т.ч. і позивачу, для підписання два договори оренди житла. Один екземпляр договору після його підписання в десятиденний термін зобов'язано повернути ДП «Соціально-побутове управління» ЗАТ «Чернігівоблбуд» або ПАТ «Чернігівоблбуд»(а.с. 10).
03.01.2012 року ПАТ «Чернігівоблбуд»та ОСОБА_4 уклали договір оренди житла, відповідно до умов якого ПАТ «Чернігівоблбуд»передало у платне користування житлове приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1. Згідно п. 3.1 даного договору, плата за оренду приміщення становить 150 грн. за місяць (а.с. 11-13).
Як вбачається з положень частин 1 та 2 статті 319, частини 1 статті 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, враховуючи положення ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, права позивача на проживання у будинку є похідними і залежать від волі власника.
Відповідно до ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона власник житла передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
За правилами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 2 статті 207, ч. 1 ст. 811 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір найму житла укладається у письмовій формі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з оспорюваного договору, сторони при його укладенні досягли згоди щодо всіх істотних його умов, а питання щодо припинення та розірвання договорів оренди житла врегульовані Главою 59 ЦК України. При цьому, про необхідність досягнення згоди щодо умов припинення або розірвання договору або інших умов під час його укладання позивач не заявляв.
Розмір плати за оренду приміщення в оспорюваному договорі встановлено, як це передбачено ч. 1 ст. 820 ЦК України. Думку позивача щодо сплати ним подвійної плати за користування житлом у зв'язку з укладенням даного договору суд вважає необґрунтованою, оскільки як до, так і після його укладення позивач фактично вносить плату ДП «Соціально-побутове управління»ПАТ «Чернігівоблбуд»за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно із встановленими Чернігівською міською радою тарифами, а за умовами договору оренди житла позивач зобов'язався також сплачувати за оренду належного на праві власності ПАТ «Чернігівоблбуд»приміщення.
Посилання позивача на те, що договір оренди житла укладено ним під примусом та шляхом обману не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Зокрема, в листі від 08.12.2011 року мешканців зобов'язано лише повернути один екземпляр підписаного договору, а не підписувати його.
Таким чином, договір оренди житла від 03.01.2012 року відповідає всім вимогам, що ставляться діючим законодавством до правочину, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» про визнання недійсним договору оренди житла відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.П. Супрун