Справа №22-ц/791/121/2013 Головуючий в І інстанції: Миргород В.С.
Категорія 24 Доповідач: Капітан І.А.
2013 року січня місяця 23 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Капітан І.А.
Суддів:Колісниченка А.Г.
Вадзінського П.О.
При секретарі:Сікорі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Бериславська ЖЕК-1»Херсонської області про визнання договору недійсним,
В жовтні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_5 посилався на те, що 24 грудня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій (далі -Договір). На момент укладення цього Договору він не був власником квартири і не мав права укладати Договір стосовно майна, яке йому не належить. Оскільки на час вчинення правочину він не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, його волевиявлення на укладення договору не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, а зміст договору суперечить чинному законодавству, ОСОБА_5 просив суд визнати цей Договір недійсним.
Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В письмових запереченнях КП «Бериславська ЖЕК-1», посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для визнання Договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території недійсним.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 з 25 січня 1984 року по теперішній час (а.с.22).
16 січня 2009 року ОСОБА_5, скориставшись своїм правом на приватизацію житла, отримав свідоцтво про право власності на зазначену квартиру (а.с.8,9).
24 грудня 2008 року між ОСОБА_5 та Житлово-експлуатаційною конторою №1, правонаступником якої є КП «Бериславська ЖЕК-1», було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій. Типова форма зазначеного Договору затверджена Кабінетом Міністрів України від 12 липня 2005 року №560(а.с.6-7).
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі -Закон) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Споживач - це фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (ст.1 Закону).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Статтею 29 вказаного Закону передбачені особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку. Так, договір про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Обов'язок власника, наймача (орендара) квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992року №572.
Отже, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
Згідно з ч.1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову, оскільки встановлені судом обставини підтверджують, що зазначенні позивачем підстави для визнання договору недійсним відсутні.
Доводи апеляційної скарги стосовно невірного тлумачення судом першої інстанції норм чинного законодавства та щодо відсутності у позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності, який дозволяє укладати договір відносно майна, що не належить йому на праві власності, а також -вільного волевиявлення на час укладення договору, колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, не підтверджені належними доказами та не спростовують мотивованих висновків суду про відсутність правових підстав для визнання Договору недійсним з підстав недодержання вимог, передбачених ст.203 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: