Справа №531/67/13 р.
Провадження №2-а/531/14/13 р.
24 січня 2013 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Попова М.С.,
за участю секретаря Шаршонь Т.М.,
розглянули у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, за участю третьої особи відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
13 грудня 2013 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області серії ВП №35320335 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-3329/11, виданого 09.11.2012 року Карлівським районним судом Полтавської області, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Карлівської РДА Полтавської області перерахувати та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, застосувавши норми ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», закінчене на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
На погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати постанову про закінчення виконавчого провадження неправомірною та скасувати її, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відновити виконавче за виконавчим листом №2-а-3329/11, виданого 09.11.2012 року Карлівським районним судом Полтавської області, та стягнути на його користь судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження».
В судове засідання позивач не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача та представник третьої особи, які про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, матеріали адміністративної справи №2-а-3329/11, суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи №2-а-3329/11, постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 14.11.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Карлівської РДА Полтавської області, за участю третьої особи Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня учаснику бойових дій відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 14.11.2011 року скасовано та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Карлівської РДА Полтавської області перерахувати та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, застосувавши норми ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
09 листопада 2012 року Карлівським районним судом Полтавської області на виконання зазначеної ухвали видано виконавчий лист №2-а-3329/11.
22 листопада 2012 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. відкрито виконавче провадження серії ВП №35320335, з примусового виконання виконавчого листа №2-а-3329/11.
13 грудня 2012 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В., на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову серії ВП №35320335 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-3329/11, виданого Карлівським районним судом Полтавської області 09.11.2012 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу», примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту, державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Стаття 7 Закону України «Про виконавче провадження»визначає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року, є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Варто зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
В рішенні Європейського суду з прав людини Гордєєви і Гурбик проти України від 17.01.2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження закінчується у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статтею 75 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження»та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
З матеріалів справи не вбачається, які саме заходи щодо примусового виконання судового рішення вживалися відповідачем.
Виходячи з викладеного, закінчуючи виконавче провадження на підставі п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», з причин, що у боржника, що є державним органом, відсутній фінансовий ресурс, державний виконавець порушив права стягувача, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому позовні вимоги в частині визнання постанови державного виконавця незаконною є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є вмотивованими й підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 7, 49, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 41, 71, 160, 163, 167, 181, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Людмили Вікторівни.
Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження серії ВП №35320335 від 13 грудня 2012 року з примусового виконання виконавчого листа №2-а-3329/11, виданого Карлівським районним судом Полтавської області 09 листопада 2012 року.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відновити виконавче провадження за виконавчим листом №2-а-3329/11, виданим Карлівським районним судом Полтавської області 09 листопада 2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 35 (тридцять п'ять) гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Карлівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя