Справа № 0907/9281/2012
Провадження № 2/0907/5370/2012
12 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Ковалюк І.П.
секретаря Грабар Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власним житлом та вселення, -
ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 із позовом про вселення її в жиле помешкання домоволодіння АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача не чинити перешкод в користуванні належною їй на праві приватної власності часткою даного домоволодіння.
Позов мотивований тим, що відповідно до угоди про розподіл спадкового майна позивачу належить 7/8 частки домоволодіння АДРЕСА_1, співвласником іншої 1/8 частки будинковолодіння є її сестра - ОСОБА_3 однак відповідачка не допускає її до житла та заперечує проти вселення, чинить перешкоди в користуванні належною їй часткою житла.
Позивачка в судове засідання не з'явився, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує частково, просить задоволити позов тільки в частині визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, однак про розгляд даної справи повідомлялася належним чином, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши та надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, суд вважає, що позов підлягає задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до угоди про розподіл спадкового майна від 03.02.2006року, свідоцтв про право на спадщину від 18.01.1994року та від 03.02.2006року (а.с.4,5,6) ОСОБА_2 належить 7/8 частки домоволодіння АДРЕСА_1; співвласником іншої 1/8 частини будинковолодіння є ОСОБА_3.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, будівництва (а.с.12).
На даний час в будинку, згідно будинкової книги, зареєстровані та проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4 (син позивачки), ОСОБА_5 (син позивачки), ОСОБА_6 (Чоловік відповідачки).
Як вбачається зі звернення ОСОБА_2. до начальника Івано-Франківського МВ УМВС, гр. ОСОБА_6 чинить їй перешкоди в користуванні часткою в будинковолодінні, не допускає до житла , за наслідками перевірки було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання в порядку цивільного судочинства. (а.с.13).
Ст. 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статтею 369 ЦК визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ним. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
За змістом ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд (стаття 150 ЖК України).
Відповідно до ст. 155 Житлового Кодексу України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою) крім випадків, установлених законодавством.
Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин, суд вважає можливим захистити право власника - позивача у справі, шляхом зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод в користуванні належною їй часткою домоволодіння.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 8, 124, Конституції України, ст. ст. 58-60, 88, 179, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 316, 317, 355-356, 369, 391 ЦК України, суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власним житлом та вселення - задоволити.
Вселити ОСОБА_2 в жиле помешкання домоволодіння АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні належною їй на праві приватної власності переважною (7/8) часткою домоволодіння АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільно-Процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Ковалюк І.П.