Справа №1490/6058/12 24.01.2013 24.01.2013 24.01.2013
Провадження № 11-784-99-2013 року Головуючий 1-ї інстанції
Категорія: ч. 1 ст. 185 КК України Яворська Н.І.
Доповідач апеляційного суду
Маркова Т.О.
24 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Маркової Т.О.
суддів: Погорєлової Г.М., Хоміка І.М.
за участю прокурора: Артеменко Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Херсона, раніше судимий:
26.12.2011 р. Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2011 року і за сукупністю вироків призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 28 вересня 2012 року, біля 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів з території футбольного поля стадіону в с. Новопетрівка Снігурівського району Миколаївської області, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_4 мобільний телефон «Nokia X2-00» з карткою пам'яті на 2 ГБ вартістю 972 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 996 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд. Шкоду відшкодовано на досудовому слідстві.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене судом покарання до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Апелянт вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і є занадто суворим, так як суд не повній мірі врахував всю сукупність пом'якшуючих обставин: повне визнання вини, активне сприяння у розкритті злочину, щире каяття, примирення з потерпілим, повне відшкодування збитків, позитивна характеристика за місцем проживання, стан його здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на зібраних у справах доказах, які судом перевірені і апелянтом не оспорюються.
Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України.
Що стосується призначеного покарання, то суд відповідно до вимог ст. 65, 71 КК України врахував як характер і тяжкість вчиненого злочину, так і дані, що характеризують особу. Крім того судом враховано, що ОСОБА_3 вчинив новий злочин в період іспитового строку, що свідчить про те, що він не бажає стати на шлях виправлення.
Покарання засудженому призначено в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України і є справедливим та достатнім для його виправлення. Призначення саме такої міри покарання у вироку належно мотивовано, з урахуванням визнання вини, щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, повного відшкодування збитків, тому не можна погодитись з доводами апеляції про те, що призначене засудженому покарання є надто суворим.
Доводи засудженого про призначення більш м'якого виду покарання, а саме штрафу є безпідставними, оскільки відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 26 ч.5 постанови "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 23.10.2003 року № 7 у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Як вбачається із матеріалів справи, достатніх підстав для призначення ОСОБА_3, який ніде не працює, більш м'якого покарання, а саме штрафу, немає.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного судом покарання, у зв'язку з чим апеляцію засудженого слід залишити без задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення. Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.
Головуюча:
Судді: