Справа № 0441/7915/12 22-ц/774/161/К/13
Справа № 441/7915/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22-ц/774/161/К/13 суддя Демиденко Ю.Ю.
Категорія -26 (ІІІ) Суддя-доповідач -Турік В.П.
22 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого -судді: Турік В.П.
суддів: Остапенко В.О., Зубакової В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Бершадська Людмила Станіславівна, -
В жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Відділення Фонду), та просив суд стягнути з відповідача 100 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, в зв'язку з чим висновком МСЕК від 20.12.2001 року його було первинно визнано інвалідом третьої групи та встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 55%, який при наступних переоглядах зменшено до 10% і з 24.11.2008р. встановлено безстроково.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., в решті позову відмовлено.
Судовий збір у розмірі 214,60 грн. компенсовано за рахунок держави.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено, і Конституційний Суд України в своєму рішенні від 08.10.2008 року визнав ці зміни конституційними, а тому Фонд є неналежним відповідачем. Крім того, довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності та акт розслідування професійного захворювання не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Також судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці та безпідставно не взято до уваги судову практику по аналогічним справам.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працюючи протягом 3 років 4 місяців в умовах праці, де мало місце підвищення запиленості повітря, отримав професійне захворювання з відповідним діагнозом: ТНТ -катаракта І ст. правого ока і ІІ ст. лівого ока.
Висновком МСЕК від 20.12.2001 року позивачеві первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 55%, який при наступних переоглядах зменшено до 10% та встановлено безстроково з 01 грудня 2008 року (а.с. 9-13).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачеві моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачці вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, змушений був пройти курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв'язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності моральних страждань у позивача є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким заподіяно моральної шкоди, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності.
Узгоджується рішення суду із рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 р., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у листопаді 2003 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік -дію цих норм припинено.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачці є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з грудня 2001 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з позовною заявою, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 20 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість тілесних ушкоджень, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним в порядку п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 30 000 гривень до 10 000 гривень.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2012 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 змінити, зменшивши цей розмір з 30 000,00 (тридцяти тисяч) гривень до 10 000 (десяти тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: