Справа №1490/5850/12 24.01.2013 24.01.2013 24.01.2013
Провадження № 11/784/73/13 Головуючий у 1 інстанції
Категорія: ч.2 ст. 15, ч.1 ст.185 Беспрозванний О.В.
КК України Доповідач Куценко О.В.
24 січня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Куценко О.В.
суддів Войтовського С.А., Кателіна В.П.
за участю прокурора Іванова А.О.
засудженого ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимий ,
- засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 5 березня 2012року о 14 годині 35 хвилин, знаходячись в супермаркеті «Фудмаркет» по вул. Миру 1/1 в м. Миколаєві, він викрав з прилавків супермаркету «Фудмаркет» товар, на загальну суму 310 грн. 15 коп., який поклав собі в корзину з метою виносу його без сплати через касу супермаркету. Але, виконавши всі необхідні дії, довести злочин до кінця не зміг за причин, незалежних від його волі, так як його протиправні дії були зупинені працівниками супермаркету, які затримали його біля виходу.
В апеляції, засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності його вини у вчинені злочину, просить пом'якшити йому покарання.
Вказує, що судом, при призначені покарання у виді арешту, не було враховано, що він має хронічні захворювання, які без кваліфікованої допомоги лікарів можуть привести до тяжких наслідків.
Посилається на те, що він щиро кається в скоєному злочині та має на утриманні хвору літню матір та неповнолітнього сина.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляції, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 в замаху на таємне викрадення чужого майна, і його дії судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України. Фактичні обставини та кваліфікація злочину апелянтом неоспорюються.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та особи засудженого, який негативно характеризується, не працює.
При призначенні покарання ОСОБА_2 судом враховані всі пом'якшуючі покарання обставини: визнання вини та щире каяття, стан здоров'я засудженого та особу засудженого, і призначено покарання в межах санкції, передбаченої ч.1 с. 185 КК України і таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що ОСОБА_2 ухилявся від явки до суду, притягується до кримінальної відповідальності за вчинення інших аналогічних злочинів, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного йому судом першої інстанції покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни.
Головуючий
Судді