Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження № 22ц/778/97/13 Головуючий у 1 інстанції: Риженко А.Г.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
17 січня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Каракуші К.В.
Глазкової О.Г.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області про визнання права спільної власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом, -
У жовтні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Новомиколаївської селищної ради Запорізької області про визнання права спільної власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом.
У позові зазначалось, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки та батько позивача -ОСОБА_5 Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частина земельної ділянки площею 4,95 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області. Посилаючись на те, що ОСОБА_5 після смерті свого батька ОСОБА_6 успадкував вищезазначену земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВКС № 623736 від 31 січня 2008 року, проте за життя ОСОБА_5 не встиг переоформити на своє ім'я успадковану земельну ділянку і отримати на неї державний акт, що перешкоджає позивачам оформити спадщину через нотаріуса.
Посилаючись на вказані обставини, просили суд визнати за ними право спільної власності на Ѕ частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,95 га, кадастровий номер 2323655000:09:016:0012, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, посвідчену Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 067561, зареєстрованого 13.10.2005 року за № 0105274000112, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що спадщина після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частину вказаної земельної ділянки площею 4,95 га не відкрилась, оскільки спадкодавцем ОСОБА_5 після смерті його батька ОСОБА_6 не було у встановленому законом порядку зареєстровано в порядку ст. 125 ЗК України, а тому Ѕ частину вказаної земельної ділянки не може бути предметом спадкування.
Висновки суду не є переконливими, оскільки вони не погоджуються з фактичними обставинами справи, вимогами матеріального та процесуального права.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців).
Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно до положень ч.2 п. «б»ст.126 ЗК України (в редакції, що діяла на момент відкриття спадщини) право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується свідоцтвом про право на спадщину.
Встановлено, що ОСОБА_5 після смерті свого батька ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВКС 623736 від 31.01.2008 року мав право власності на 1/2 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,95 га, кадастровий номер 2323655000:09:016:0012, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 17.05.2011року (а.с.8). Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частини вказаної земельної ділянки. Позивачі прийняли спадщину шляхом звернення із заявою до нотаріальної контори.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на ст. 1299 ЦК України, згідно якої якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов"язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Між тим, відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просили визнати за ними майнове право на 1/2 частину земельної ділянки, пославшись на те, що правовстановлюючим документом, що підтверджував перехід прав та обов'язків власника земельної ділянки до ОСОБА_5 від спадкодавця ОСОБА_6, а отже і до них, є видане на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину, однак оцінку зазначеним доводам суд не надав та не врахував, що за змістом ст. 81 та ст.126 ЗК України (в редакції, що діяла на момент відкриття спадщини) ЗК України свідоцтво про права на спадщину є документом, що посвідчує право власності на землю.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і згідно п.1 ч.2 зазначеної статті, способом захисту цивільних прав та інтересу може бути визнання права, отже обраний позивачами спосіб захисту погоджується з вимогами матеріального права.
Крім того, судом не враховано, що хоча після смерті власника земельної ділянки ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 4,95 га, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, в порядку ст. 125 ЗК України спадкоємцем ОСОБА_5 зареєстровано не було, однак в судовому порядку зазначена ділянка, як відумерла спадщина, ніким визнана не була.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 слід задовольнити з підстав його доведеності.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2012 року по цій справі скасувати та ухвалити нове наступного змісту:
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який являвся спадкоємцем власника земельної ділянки ОСОБА_6, право спільної власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,95га, кадастровий номер 2323655000:09:016:0012, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, цільове призначення -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: