Справа № 0435/5727/12 22-ц/774/111/К/13
Справа № 435/5727/12 Головуючий в 1-й інстанції
провадження -22-ц/774/111/К/13 Попов В. В.
Категорія - 27 (4) Доповідач -Грищенко Н.М.
Іменем України
17 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Грищенко Н.М.
суддів - Барильської А. П., Савіної Г.О.
при секретарі - Євтодій К. С.
За участю: представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»- Бродько Анатолія Івановича,
представників відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представників відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення,-
У червні 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»(надалі -ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, і просив витребувати та передати йому в заклад предмет застави - автомобіль марки DAF, модель 95XF, 2001 року випуску, тип: фургон-рефрижератор-С, номер кузова (шасі) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та звернути стягнення на зазначений предмет застави, що належить на праві власності відповідачу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1/356-МК від 10.10.2008 року, яка виникла у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань згідно умов зазначеного договору.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 10.10.2008 року між сторонами укладено кредитний договір №1/356-МК, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 50000 доларів США строком до 10.10.2013 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 21,5% річних на суму залишку заборгованості. Разом з тим, в забезпечення зобов'язань, взятих на себе ОСОБА_3, між позивачем та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна №1/356-МК/1 від 13.10.2008 року, згідно якого, позивачу в заставу передано автомобіль марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1. Однак ОСОБА_3 своїх обов'язків по своєчасному погашенню кредиту та сплаті відсотків належним чином не виконував, в результаті чого станом на 12.04.2012 року утворилась заборгованість в сумі 741581,72 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 31 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Приватбанк»задоволені.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1/356-МК від 10.10.2008 року в розмірі 92930,04 доларів США, що за курсом 7,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.04.2012 року складає суму в розмірі 741581 грн. 72 коп. витребувано у ОСОБА_3 та передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк»:
- предмет застави -автомобіль марки DAF, модель 95XF, 2001 року випуску, тип: фургон-рефрижератор-С, номер кузова (шасі) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3;
- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу -автомобіля марки DAF, модель 95XF, 2001 року випуску, тип: фургон-рефрижератор-С, номер кузова (шасі) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3
Звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль марки DAF, модель 95XF, 2001 року випуску, тип: фургон-рефрижератор-С, номер кузова (шасі) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»понесені ним судові витрати в загальній сумі 3219 грн.
В апеляційній скарзі представники відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4, ОСОБА_5 ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважають рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального, процесуального права. Вважають, що сума стягнутої заборгованості є значно завищеною та не узгоджена з відповідачем, судом не проведено перевірку даних, поданих до суду представником позивача; до нарахованої пені не застосовано строк позовної давності; відповідачем не було попередньо повідомлено відповідачу вимогу про усунення порушення вимог договору та дострокове повернення кредиту; не з'ясовано ступінь порушення відповідачем кредитного зобов'язання та доцільність і законність звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення строку дій договору.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, 10.10.2008 року між сторонами було укладено Кредитний договір №1/356-МК (а.с. 9 -11), згідно якого відповідачу було надано кредит в розмірі 50000 доларів США зі сплатою 21,5% річних на суму залишку заборгованості строком до 10.10.2013 року, а ОСОБА_3 зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати проценти на умовах, визначених у договорі.
Однак в порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору, відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 12.04.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 92930,04 доларів США, що еквівалентно 741581 грн. 72 коп.
Разом з тим, у забезпечення взятих на себе відповідачем зобов'язань між сторонами був укладений Договір застави рухомого майна №1/356-МК/1 від 13.10.2008 року (далі -Договір застави), згідно якого позивачеві в заставу було передано автомобіль марки DAF, модель 95XF, 2001 року випуску, тип: фургон-рефрижератор-С, номер кузова (шасі) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.12-14).
Задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору та надані обгрунтовані доводи щодо вимог про звернення стягнення на предмет застави для погашення заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем (а.с. 3-4), заборгованість відповідача за кредитним договором № №1/356-МК від 10.10.2008 року станом на 12.04.2012 року становить 92930,04 доларів США, і складається із заборгованості за кредитом (44239,91 долари США); заборгованості по процентам за користування кредитом (39773,498 доларів США); пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (8916,64 долари США). З урахуванням курсу валюти, відповідно до Службового розпорядження НБУ від 12.04.2012 року, загальна сума заборгованості становить 741581 грн. 72 коп.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором
Посилання представників відповідача на те, що зазначена сума заборгованості не була погодженою із кредитором не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ані кредитний договір, ані чинне цивільне законодавство не передбачає обов'язок погодження суми заборгованості із боржником.
Не можуть бути прийняті до уваги й посилання апеляційної скарги щодо незастосування строку позовної давності до нарахування пені.
Згідно чинного законодавства, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік ( ч. 2 ст.258 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до п.6.7 Умов кредитного договору, терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю п'ять років (а.с.10)
Також матеріалами справи спростовуються посилання апеляційної скарги на те, що відповідача не було належним чином повідомлено про наявність заборгованості. Так, на а.с. 5 знаходиться повідомлення про наявність заборгованості, яке, згідно реєстру претензій (а.с. 7) було направлено на адресу відповідача -АДРЕСА_1.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування суми заборгованості є безпідставними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Відповідно до положень ст. 589 ЦК України, ч.1 ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Аналогічне право позивача прописане й в п.п. 15.7.1 п.15 договору застави рухомого майна (а.с. 12) від 13 жовтня 2008 року, яким передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані .
Оскільки матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору щодо своєчасності повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави.
Виходячи з викладеного, та враховуючи положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що позивач має право ставити питання про звернення стягнення заборгованості на заставне майно та є підстави для здійснення звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Аналогічне правило закріплено і в ч.1 ст. 590 ЦК України.
Згідно ч.2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Враховуючи вказане, колегія суддів, надаючи правову оцінку співмірності визначеної банком заборгованості за кредитом із вартістю заставного автомобіля, вважає, що предмет застави підлягає реалізації в спосіб його продажу на публічних торгах в порядку виконавчого провадження з початковою ціною в розмірі 273336,16 грн., яка зазначена в самому договорі застави (а.с. 14).
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в цілому правильно встановив обставини справи та дав їм належну оцінку, дійшов вірного висновку про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, оскільки в останньому не зазначено, з чого саме складається сума заборгованості, у відшкодування якої проводиться звернення стягнення на предмет застави.
Крім того, задовольняючи позов в частині передання позивачу в заклад предмету застави та комплекту ключів зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, суд першої інстанції дійшов помилкового про законність цих вимог, оскільки ані ч.2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ані іншими актами цивільно-процесуального законодавства не передбачено права або обов'язку суду на вчинення подібних дій. Тому позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представників відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 31 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.
В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № №1/356-МК від 10.10.2008 року, яка станом на 12.04.2012 року становить 92930,04 доларів США, що за курсом 7,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.04.2012 року, становить 741581 грн. 72 коп., і складається з
- заборгованості за кредитом -44239,91 долари США;
- заборгованості по процентам за корисутвання кредитом -39773,498 доларів США;
- пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором -8916,64 долари США,
звернути стягнення на предмет застави: автомобіль автомобіль марки DAF, модель 95XF, 2001 року випуску, тип: фургон-рефрижератор-С, номер кузова (шасі) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, початкова ціна предмета застави 273336 гривень 16 коп., що належить на праві власності ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50) з укладанням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-який способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству «ПриватБанк»повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В іншій частині позову відмовити
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: