22.09.06 р. Справа № 33/199
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Казеці О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:
за позовною заявою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк
до Приватного підприємства «Авто-Дизель» м. Донецьк
про стягнення 5324грн.26коп.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Супрунов Ю.М. - директор (рішення №1 від 01.12.1999р.)
на підставі статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні від 20.09.2006р. було оголошено перерву по 22.09.2006р.
СУТЬ СПОРУ: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк звернулось до Приватного підприємства «Авто-Дизель» м. Донецьк із адміністративним позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 5226грн.32коп. та нарахованої пені 97грн.94коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991р., екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; розрахунок суми позову та пені; лист Донецького міського центру зайнятості №02-09/1451 від 28.04.2006р.
Як зазначає позивач, відповідно до показників Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становила 19 осіб. З урахуванням цих даних та на підставі статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991р. норматив робочих місць становить 1 робоче місце. Фактично на підприємстві працювало 0 осіб.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сума штрафних санкцій за 1 нестворене робоче місце для інваліда дорівнює 5226грн.32коп.
На підставі статі 20 вищенаведеного закону позивачем була нарахована пеня за період з 15.04.2006р. по 13.06.2006р., яка дорівнює 97грн.94коп.
Ухвалою від 23.06.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №33/199 та призначено попереднє засідання на 03.07.2006р.
У попередньому судовому засіданні суддею були роз'яснені процесуальні права та обов'язки позивачу, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від адміністративного позову.
До суду також надійшло клопотання позивача від 03.07.2006р., у якому останній просив зупинити провадження у справі на підставі пункту 4 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України для надання додаткових документів.
Ухвалою від 03.07.2006р. провадження в адміністративній справі №33/199 було зупинене до 07.08.2006р. для надання сторонами додаткових документів.
Ухвалою від 08.08.2006р. провадження у справі було поновлено та викликано представників сторін у засідання 29.08.2006р.
За наслідками підготовчого провадження суд постановив ухвалу від 29.08.2006р. про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 20.09.2006р.
У судовому засіданні від 20.09.2006р. головуючим були роз'яснені процесуальні права та обов'язки сторонам, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач не відмовився від адміністративного позову, а відповідач не визнав адміністративний позов. Також сторони не скористались можливістю примирення, передбаченою статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні від 20.09.2006р. було оголошено перерву по 22.09.2006р.
Під час судового розгляду були досліджені: Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; звіти про наявність вільних робочих місць та потребу у працівниках за січень - грудень 2005р.; лист Донецького міського центру зайнятості №02-09/1451 від 28.04.2006р.; баланс за І, ІІ квартали 2005р.; баланс на 12 місяців 2005р.; заперечення; звіти з праці за січень-грудень 2005р.; звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за січень - листопад 2005р.; Статут Приватного підприємства «Авто-Дизель»; Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; колективний договір, укладений між адміністрацією та трудовим колективом на 2003-2007роки
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив наступне.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів».
Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 19 особи, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 0 осіб.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Кількість інвалідів - штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях Приватного підприємства «Авто-Дизель», створених відповідно до вимог вищенаведеної статті становить 1 особа.
Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно пункту 3.6. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова - річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2004 р. за №1671/10270) дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01) та фонду оплати праці штатних працівників (рядок 04) повинні збігатися з відповідними показниками державного статистичного спостереження форми №1-ПВ термінова-місячна за січень-грудень звітного року.
У рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = рядок 04 * 1000/рядок 01.
З урахуванням цієї формули, розмір середньої заробітної плати на підприємстві за 2005рік становить 5226грн.32коп. Таким чином, сума штрафних санкцій за 1 робоче місце, не зайняте інвалідом дорівнює 5226грн.32коп.
Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.
На підставі наведених положень позивачем була нарахована пеня у розмірі 97грн.94коп. за період з 15.04.2006р. по 13.06.2006р.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2005року на виконання вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII Приватне підприємство «Авто-Дизель» м. Донецьк повідомляло Донецький міський центр зайнятості (звіт про наявність вільних робочих місць та потребу у працівниках за жовтень 2005р.) про наявність вакантного робочого місця для працевлаштування інваліда.
Відповідно до п.2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. № 244: звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; ... у графі 4 проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст. 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення» для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів.
Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.
Як вбачається зі змісту листа Донецького міського центру зайнятості №02-09/1451 від 28.04.2006р. позивач повідомляв про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда на посаду адміністратора, шляхом подання звіту про наявність вільних робочих місць та потребу у працівниках за жовтень 2005р., але на обліку в центрі зайнятості не перебували громадяни, які відповідали б вимогам підприємств, зокрема, відповідача.
Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи позивача стосовно того, що відповідач в порушення вимог Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів не створив 1 робоче місце для інваліда і тим самим порушив вимоги ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та не представив доказів, що підтверджують дії та наміри підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, судом вважаються безпідставними з огляду на наступне.
По-перше, відповідно до п.2 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р., робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.
По-друге, в силу статті 5 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції закону України від 05.07.2001р.) порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.
Відповідно до статті 16 Закону України “Про охорону праці» від 14.10.1992р. у випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р., передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їх здібностей та професійних навичок відповідно до висновку МСЕК.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями зобов'язань щодо працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.
Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як встановлено під час судового провадження - у 2005 році відповідач вживав заходи зі створення робочого місця для інваліда та повідомляв органи працевлаштування, зазначені в статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991, про наявність вільних робочих місць для інвалідів.
Згідно з частиною першої статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Цей припис Закону конкретизовано в пункті 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 (далі - Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів), згідно з яким працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов'язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів детально викладені відповідно в пунктах 11 - 13 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «Авто-Дизель» м. Донецьк штрафних санкцій у розмірі 5226грн.32коп. та нарахованої пені 97грн.94коп.
На підставі норм матеріального права, передбачених ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991р., Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995року, Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ поштова - річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270), ст. 218 Господарського кодексу України, а також керуючись 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 92, 94, 98, 107, 110, 121, 122-170, 254, Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Приватного підприємства «Авто-Дизель» штрафних санкцій у розмірі 5226грн.32коп. та нарахованої пені 97грн.94коп. - відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Новікова Р.Г.
Надруковано 3 примірника: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи