Головуючий у 1-й інстанції: Заполовська Т.Г.
Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.
іменем України
"21" січня 2013 р. Справа № 0616/5000/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іваненко Т.В.
суддів: Зарудяної Л.О.
Кузьменко Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від "07" листопада 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 07.11.2012 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі зробити перерахунок та виплатити позивачу як громадянці, реабілітованій на підставі ст. 3 Закону Україну "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" з розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком з 18.04.2012 р.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки № 55-15/2001 від 19.07.2002 року, виданої Житомирською районною радою ОСОБА_4 разом зі своєю родиною була примусово вислана на спецпоселення в Новосибірську область в 1947 році за постановою особливої наради МВС СРСР по ст. 54-1 "А" КК УРСР (зрадницька поведінка під час перебування на окупованій території - сім'я була зареєстрована під час окупації як "фольксдойче").
12.12.1989 р. позивача було реабілітовано прокуратурою Житомирської області.
Встановлено, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком та підвищення до пенсії, як член сім'ї особи, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, але в меншому розмірі, ніж визначено законом.
Відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності відповідного страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком. Адже чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Тому посилання в апеляційній скарзі з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин є безпідставними.
Водночас сума, з якої здійснювався розрахунок виплати позивачці, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення», визначалася згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян". Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону, який встановлює розмір підвищення до пенсії, як величину кратну відносно до розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретний розмір такого підвищення в твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року за № 654, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від "07" листопада 2012 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.В. Іваненко
судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в місті Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області вул.Єрьоменка, 16,м. Новоград-Волинський,Житомирська область,11700