Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-8706/12/0170/30
21.01.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Дудкіної Т.М. ,
Цикуренка А.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Суворова С.В.) від 05.10.2012 у справі № 2а-8706/12/0170/30
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" (вул. Вузлова, 8 корп. 5, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)
Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Павленко, 48, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95051)
про стягнення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2012 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" про стягнення задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість загальною сумою 777 518,00 грн., з яких за березень 2012 року складає - 289 603,00 грн., за квітень 2012 року складає - 487 915,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" пеню за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, квітень 2012 року у розмірі 2770,19 грн., вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач (1), Управління державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач 2) про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість згідно податкових декларацій за звітні періоди: березень 2012 року - 289 603,00 грн.; квітень 2012 року - 487 915,00 грн.; всього на загальну суму 777 518,00 грн., та суму судового збору в розмірі 2146,00 грн., а також, про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, квітень 2012 року у розмірі 2 770,19 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідачів щодо не здійснення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, квітень 2012 року є неправомірною.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Як свідчать матеріали справи, Публічним акціонерним товариством "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" на електронну адресу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 04.05.2012, 17.05.2012 направлені декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2012 року, разом з якими надані заяви про повернення сум бюджетного відшкодування.
Підпунктом 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V Податкового кодексу України.
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства, які з урахуванням положень Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.
Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.
Відповідно до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем дотримано порядок, встановлений діючим законодавством та вчинено передбачені законом дії щодо отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 777 518,00 грн. за березень - квітень 2012 року.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведені документальні позапланові виїзні перевірки Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку. Результати вказаних перевірок оформлені актами № 2452/15-4/05786117 від 14.06.2012 та № 3893/15-4/05786117 від 09.07.2012, якими підтверджено суми бюджетного відшкодування, відображені в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 289 603,00 грн. та за квітень 2012 року в сумі 487 915,00 грн. відповідно, на загальну суму 777518,00 грн.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13. статті 200 Податкового кодексу України). Слід зазначити, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування сам по собі є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету.
Відповідно до пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки бездіяльність відповідачів є порушенням вимог чинного законодавства.
Апеляційна скарга відповідача (1) не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги відповідача (1) щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі відповідача (1), а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2012 у справі № 2а-8706/12/0170/30 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Т.М. Дудкіна
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко