Справа: № 2а-3867/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
15 січня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретарі Строяновській О.В.,
за участю:
представника позивача - Бойка Г.В.,
представника відповідача - Казанської Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у -
13 серпня 2012 року ТОВ «Газова Будівельна Компанія» звернулось у суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272200 та № 0000282200 від 09.08.2012 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо недійсності угод, укладених позивачем з його контрагентом, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Також, судом встановлено безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання підприємства з податку на прибуток.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що ДПІ у Макарівському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Газова Будівельна Компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Кримбудіндустрія»(код ЄДРПОУ 32100553) (далі по тексту - ТОВ «Кримбудіндустрія») за 2010 рік, за результатами якої складено акт від 23.07.2012 року №117/40/22-0/30082501 та виявлені порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 366718,61 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09 серпня 2012 року № 0000272200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 458398, 27 грн. (366718,61 грн. -за основним платежем та 91679,66 грн. -за штрафними санкціями).
Також, у зв'язку із вказаною перевіркою відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2012 року № 0000282200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 572997,82 грн. (458398,26 грн. - за основним платежем; 114599,56 грн. - за штрафними санкціями).
Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем зазначених податкових повідомлень - рішень в частині, що оскаржувалась суб'єктом господарювання, судова колегія зважає на таке.
Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача прийняття виконаних робіт, що супроводжують будівництво газопроводу та отримання послуг із атестації зварювальників від ТОВ «Кримбудіндустрія» за відповідними договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють правових наслідків.
Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах перевірки ДПІ у м. Сімферополі ТОВ «Кримбудіндустрія», відображеними в акті № 34/22/32100553 від 06.04.2012 року, під час проведення якої було використано дані, встановлені у порядку досудового розслідування по кримінальній справі № 69-0146, порушеній за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28, ч. 2, 205 ч. 2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) стосовно ряду осіб, які, як вказано в акті перевірки, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності придбали юридичні особи, зареєстровані на підставних осіб, в т.ч. ТОВ «Кримбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553) з метою мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.
Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.
Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).
Відповідно до абз. 3 п. 1.4 ст. 1 названого закону поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Як убачається із матеріалів справи, 22 липня 2010 року між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» було укладено договір підряду № 236, згідно п.1.1 якого виконавець (ТОВ «Кримбудіндустрія») зобов'язується власними засобами та силами на умовах та в терміни, передбачені цим договором, виконати, а замовник (ТОВ «Газова Будівельна Компанія») прийняти та оплатити наступні роботи, що будуть виконуватись при будівництві газопроводу «Армянськ-Джанкой»Ду100 в АР Крим ПК0+00-ПК100+00: 1) візуальний огляд зварних з'єднань, 2) механічне випробування допускних та контрольних зразків; 3) радіографічний контроль якості зварювання стиків лінійної частини газопроводу; 4) контроль якості ізоляційного покриття. До договору додається протокол погодження ціни, в якому визначено зміст та обсяг робіт, що підлягають виконанню і їх вартість.
На підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором, позивачем надано акти приймання виконаних робіт по типовій формі №КБ-3, робочу документацію: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, висновки щодо якості виконаної роботи, дозволи на виконання ізоляційних робіт, акти приймання укладеного і збалансованого трубопроводу; податкові накладні, виписані контрагентом, а також виписки з банку та акти прийому передачі векселів, що підтверджують проведення розрахунку позивача з контрагентом за надані послуги.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що на час виконання робіт за договором, ТОВ «Кримбудіндустрія» мало дозвіл Держгірпромнагляду № 2442.10.30-74.30.0 на виконання роботи підвищеної небезпеки, який включає в себе візуально-оптичний, радіографічний контроль, механічні випробування, випробування якості ізоляційного покриття наступного обладнання: лінійні частини магістральних газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів; лінійні частини газопроводів систем газопостачання природним і зрідженим газом; трубопроводи пари та гарячої води із певним тиском та температурою (а.с. 84), що свідчить про можливість та правомірність виконання таких робіт ТОВ «Кримбудіндустрія».
Також між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» було укладено договори на підготовку кадрів та проведення атестації зварювальників, а саме: № 173 від 29.06.2010 року, № 241 від 04.09.2010 року, б/н від 02.10.2010 року, б/н від 11.11.2010 року.
За умовами вищевказаних договорів, замовник (позивач) доручає, а ТОВ «Кримбудіндустрія» приймає на себе зобов'язання по проведенню атестації зварювальників.
На підтвердження факту отримання послуг за даними договорами позивачем надано акти здачі-прийняття виконаних робіт, протоколи засідань атестаційних комісій та виписані контрагентом відповідні податкові накладні.
На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та зацікавленості у дійсному виконанні робіт та послуг, що виступають предметом вище зазначених договорів, позивачем надано договір будівельного субпідряду № 11/05-10 від 21.05.2010 року, укладений із ЗАТ «Зангас-Нгс», згідно п. 2.1. якого субпідрядник (позивач) здійснює під своїм керівництвом, наглядом, власними та залученими силами будівництво у відповідності до проектної документації відрізку газопроводу «Армянськ-Джанкой» в АРК от ПК0+00 до ПК100+00, загальною протяжністю 10 км.
Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Кримбудіндустрія», колегія суддів також зважає на наступне.
Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом № 168/97-ВР (п. 1.7 ст. 1).
За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.
У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.
Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на висновки слідчого, викладені у матеріалах досудового слідства по кримінальній справі № 69-0146 як на підставу нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Кримбудіндустрія».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).
Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.
З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.
В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.
Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.
Дослідивши правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2012 року № 0000282200, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його безпідставність, з огляду на відсутність в акті перевірки № 117/40/22-0/3008250 від 23.07.2012 року даних щодо перевірки підприємства з питань дотримання вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
(Повний текст ухвали складений 21 січня 2013 року.)
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.