Справа №1490/6060/12 24.01.2013 24.01.2013 24.01.2013
Провадження № 11/784/101/13 Головуючий 1-ї інстанції Кірімова О.М.
Категорія: ч. 3 cт. 187 КК України Суддя апеляційної інстанції Дзюба Ф.С.
24 січня 2013 року. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого - Дзюби Ф.С.
суддів: Івченко О.М., Кваші С.В.
при секретарі -Гуряновій А.Ю.
за участю прокурора - Кириленка Є.В.
засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
законного представника ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_7 на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08.11.2012р., яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області, раніше судимого:
- 23.03.2011р. Арбузинським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 30.05.2012р. Доманівським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 із застосуванням ст. 71 КК України до 4-х років 6-ти місяців позбавлення волі,
- засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 30.05.2012р. і остаточно призначено до відбуття покарання у виді 4-х років 8-ми місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області не судимого,
- засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
На підставі п. п. 2, 3, 4, ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, навчання чи роботи та періодично з'являтись для реєстрації.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Кайранколь Джамбульського району республіки Казахстан, не судимого,
-засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 ОСОБА_4 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
На підставі п. п. 2, 3, 4, ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, навчання чи роботи та періодично з'являтись для реєстрації.
Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 по 1000 грн. з кожного в рахунок погашення моральної шкоди.
Згідно вироку суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними в тому, що 10.03.2012р., близько 2200 години, вони, за попередньою змовою між собою, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, таємно проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_1, де з приміщення бані викрали металевий бак вагою 80 кг., чим спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 800 грн.
В апеляції потерпіла ОСОБА_7 просить вирок районного суду змінити в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_2 та призначити йому покарання у виді 5-ти років 6-ти місяців позбавлення волі, так як на її думку ОСОБА_2 призначено занадто м'яке покарання.
Крім того, просить змінити вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову та стягнути з засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 819.66 грн. з кожного на відшкодування майнової шкоди та по 1000 грн. з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Посилається на те, що під час вчинення злочину, а саме демонтажу металевого баку засудженими було пошкоджено покрівлю бані та кам'яну пічку, які частково відремонтовано матір'ю засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_6, але завдана їй майнова шкода повністю не відшкодована.
В запереченнях на апеляцію законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просить вирок районного суду залишити без змін, а апеляцію потерпілої без задоволення, так як вважає, що моральну та майнову шкоду потерпілій відшкодовано в повному обсязі, а про збільшення позовних вимог та обрання більш тяжкого покарання її сину, ОСОБА_7 в судовому засіданні не заявляла.
В запереченнях на апеляцію засуджений ОСОБА_4 . просить вирок районного суду залишити без змін, а апеляцію потерпілої без задоволення., так як на його думку моральну та майнову шкоду потерпілій відшкодовано в повному обсязі і суд з цього приводу прийняв законне рішення.
В запереченнях на апеляцію захисник засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_8 просить вирок районного суду залишити без змін, а апеляцію потерпілої без задоволення, так як на його думку завдана майнова і моральна шкода потерпілій відшкодована.
Заслухавши доповідь судді, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 та законного представника неповнолітнього ОСОБА_6, які просили вирок залишити без змін, прокурора, який також просив вирок залишити без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів находить її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідженими в судовому засіданні доказами, вина засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочину, за який їх засуджено при обставинах, викладених у вироку, доказана і апелянтом не заперечується, як і не заперечується кваліфікація їх дій за ст. 185 ч.3 КК України.
Що стосується призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання, то воно йому призначено з дотриманням вимог ст. ст. 65-67 КК України, тобто з урахуванням ступені тяжкості скоєного, даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання.
Тому, твердження апелянта про призначення ОСОБА_2 занадто м'якого покарання, є безпідставними.
Також є безпідставними твердження апелянта про те, що судом в частині цивільного позову прийнято незаконне рішення, так як суд обґрунтував своє рішення і наголосив, що оскільки потерпіла немала ніяких майнових та моральних претензій до ОСОБА_2 оскільки його мати відшкодувала матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі, то він відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди ніякого рішення не приймав, що не позбавляє права потерпілу звернутися до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Що стосується вимог апелянта про стягнення з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральної шкоди по 1000 грн. з кожного, то таке рішення судом прийнято.
Тому, підстав для зміни вироку в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та в частині цивільного позову, про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію потерпілої ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08.11.2012 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, залишити без змін.
Головуючий:
судді: