Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" січня 2013 р.Справа № 5023/5438/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", м. Вовчанськ
до Приватного підприємства "Лісна Дубрава", м. Харків
про розірвання договору
за участю представників сторін:
позивача - Шкурупій Ю.О., за довіреністю від 03.01.2013 року;
відповідача - не з'явився;
прокурора - Косіченко М.М., посвідчення № 013775 від 06.12.2012 року.
Державне підприємство "Вовчанське лісове господарство" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить достроково розірвати договір довгострокового користування лісовою ділянкою №16 від 28.08.07р. та відшкодувати збитки в сумі 53300,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
18.12.12р. до суду надійшла заява від Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про вступ у справу.
Ухвалою суду від 18.12.12р. заяву Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про вступ у справу - задоволено, залучено до участі у справі Харківську міжрайонну прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.
16.01.2013 року відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.
Суд, розглянувши надане клопотання, вважає за можливе його задовольнити, як таке, що не суперечить нормам діючого законодавства.
Представник прокуратури в судовому засіданні 16.01.13р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 16.01.13р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.13р. не з'явився.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами суду від 29.11.12р., 18.12.12р. сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
28.08.07р. між Державним підприємством "Вовчанське лісове господарство" (постійний лісокористувач) та Приватним підприємством "Лісна Дубрава" (тимчасовий лісокористувач) було укладено договір №16 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого постійний лісокористувач згідно розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №350 від 12.06.2007 року, передав, а тимчасовий лісокористувач прийняв лісову ділянку площею 1,0000 га у довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходиться у кварталі 68 виділи 6, 8, 12, 13 Старосалтівського лісництва. Лісова ділянка передається тимчасовому лісокористувачу для рекреаційних цілей терміном на 49 років.
На виконання умов договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №16 сторонами підписано акт приймання - передачі лісової ділянки (а.с. 11).
Додатковою угодою №16/1 до договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №16 сторони встановили річну плату за користування лісовою ділянкою в розмірі 5062,00 грн.
08.07.11р. інженером з охорони лісу складено акт перевірки дотримання вимог лісового законодавства при користуванні лісовою ділянкою ПП "Лісна дубрава", яка надана в довгострокове тимчасове користування, відповідно до якого в результаті обстеження лісових ділянок наданих в довгострокове тимчасове користування ПП "Лісна дубрава" було виявлено паркан з металевої сітки з натягнутим колючим дротом. На територію лісових ділянок наданих в довгострокове тимчасове користування ПП "Лісна дубрава" перевіряючих не допущено. При візуальному огляді ділянки по периметру було виявлено факт будівництва цегляного будинку, а також на ділянці розміщений у значній кількості будівельний матеріал. Довгостроковим тимчасовим користувачам ПП "Лісна дубрава" ДП "Вовчанське ЛГ" погоджень на будівництво будівель та споруд не давало.
05.11.12р. було складено акт перевірки дотримання вимог лісового законодавства при користуванні лісовою ділянкою ПП "Лісна Дубрава", яка надана в довгострокове тимчасове користування, відповідно до якого лісова ділянка надана в довгострокове тимчасове користування згідно договору з ДП "Вовчанське лісове господарство" від 12.06.2007 року № 16 ПП "Лісна дубрава" площею 1,0 га, вказана лісова ділянка має паркан з металевої сітки з натягнутим колючим дротом, яким відокремлені по периметру від суміжніх ділянок. На територію лісових ділянок наданих в довгострокове тимчасове користування ПП "Лісна дубрава" перевіряючих не допущено. При візуальному огляді ділянки ПП "Лісна дубрава" по периметру було виявлено факт будівництва будинку з цегли на фундаменті, а також на ділянці розміщений у значній кількості будівельний матеріал та проведена мережа електропостачання з залізобетонними опорами. Територія засмічена відходами будівництва. Довгостроковому тимчасовому користувачу ПП "Лісна дубрава" ДП "Вовчанське ЛГ" погоджень на будівництво будівель та споруд не давало. Територія використовуються з порушенням вимог Лісового та Земельного Кодексу України.
Як зазначає позивач в позовній заяві, згідно "Методики визначення розміру шкоди...", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, Додаток №1, середньорічний дохід від використання земель рекреаційного призначення складає 5143 гривні за 1 га. Згідно Додатку № 8 до тієї ж Методики, середньорічний додатковий дохід, отриманий внаслідок фактичного використання земельних ділянок не за цільовим призначенням (в нашому випадку графа 5 - забудова будинками для відпочинку) складає 31793,00 грн. за 1 га. По договору № 16 від 28 серпня 2007 року, ПП "Лісна дубрава" була передана земельна ділянка площею 1 га. Таким чином, позивач вважає, що держава в особі ДП "Вовчанське лісове господарство" недоотримала за 2010 та 2011 роки: (31793,00 грн. - 5143,00 грн.) х 2роки = 53300,00 грн.
Таким чином, позивач просить суд розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №16, укладеного між сторонами 28.08.07р. та стягнути з відповідача збитки за нецільове використання земельної ділянки в сумі 53300,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зважаючи на наведене, сторони при підписанні договору оренди визначили його умови, в тому числі щодо строку дії цього договору та умов його розірвання.
Так, пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що підставами для розірвання договору є:
- закінчення строку дії договору оренди;
-порушення тимчасовим лісокористувачем використання цільового призначення лісової ділянки;
-за ініціативою тимчасового лісокористувача у разі його відмови від подальшого використання лісової ділянки.
Також, пунктом 7.4. договору сторони передбачили, що про дострокове розірвання договору сторони повинні повідомити письмово один одного про своє рішення не меньше, ніж за один місяць, але позивачем цього зроблено не було.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків за нецільове використання земельної ділянки в сумі 53300,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Крім того, суд зазначає, що на підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. №02-5/215 зазначено, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обгрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України позивач в даній справі повинен довести безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача, якими завдано шкоду, та самою шкодою.
Згідно п. 4.3. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. N 312 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за № 1223/8544 "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор зобов'язаний встановити, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення, про що зазначено в п. 6.1. Наказу.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що факт нецільового використання земельної ділянки не підтверджено належним чином.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №16, укладеного між сторонами 28.08.07р.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено пільги щодо сплати судового збору, а саме встановлено перелік учасників, яких звільнено від сплати судового збору.
В позовній заяві позивач просить суд, в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 5 та ч. 2 ст. 8 закону України "Про судовий збір" звільнити від сплати судового збору ДП "Вовчанське лісове господарство" у зв'язку з наявністю у господарства кредиторської заборгованості в сумі понад 2 млн. 500 тис. грн. (в тому числі по заробітній платі), а також те, що лісгосп діє в інтересах Старосалтівської сільської ради.
Таким чином, позивач посилається на ч. 7 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відповідно до якої, від сплати судового збору звільняються: державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Також, позивач посилається на ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відповідно до якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.11р. №01-06/1175/2011 за приписами статті 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обгрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Відповідні питання можуть бути вирішені судом в ухвалі про прийняття позовної заяви чи іншої заяви або скарги, передбаченої ГПК.
Як вбачається з зазначеного листа, обов'язок доведення скрутного матеріального становища покладається на заінтересовану сторону, в даному випадку на позивача - Державне підприємство "Вовчанське лісове господарство".
Також, суд зазначає, що відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012 №01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" статтею 8 Закону передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та з відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд відмовляє в його задоволенні, як необгрунтованому.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 14, 19, 55, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 22, 509, 525, 598, 628, 629 Цивільного кодексу України; ст. 173, 179, 225 ГК України; ст. 5, 8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання позивача про звільнення від судового збору відмовити.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство" (62504, обл. Харківська, м. Вовчанськ, вул. Жовтнева, 19, код ЄДРПОУ 00993136, ІПН 00993130088, п/р №26005005024 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) на користь Державного бюджету (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова у Харківській області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судового збору в сумі 2682,50 грн.
Повне рішення складено 21.01.2013 р.
Суддя Шарко Л.В.