33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"23" січня 2013 р. Справа № 5019/1885/12
Суддя Заголдна Я.В.
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Примед" до Публічного акціонерного товариства ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" про визнання протиправними і скасування рішення комісії Публічного акціонерного Товариства "АЕС Рівнеобленерго" від 27.09.2012 року по розгляду акта про порушення Правил користування електроенергією від 20.06.2012
Від позивача : не з'явився.
Від відповідача : Мельник О.П. (дов. № 66 від 12.12.2012 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИМЕД" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" про визнання протиправним рішення комісії Публічного акціонерного Товариства "АЕС Рівнеобленерго" від 27.09.2012 року по розгляду акта про порушення Правил користування електроенергією від 20.06.2012 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те зокрема, що оскаржене рішення комісії Публічного акціонерного Товариства "АЕС Рівнеобленерго" по розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією від 20.06.2012 р. оформлене протоколом № 140 від 27.09.2012 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням чинного законодавства (п.6.40 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28, п.2.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. №562).
Ухвалою господарського суду від 03 грудня 2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2012р.
Ухвалою від 18.12.2012 року розгляд справи відкладено на 10.01.2013 року в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.
25 грудня 2012 року до господарського суду Рівненської обласі від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому просить в позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов.
10 січня 2013 року представником позивача подано суду клопотання від 10.01.2013р. з додатками про долучення до матеріалів справи документів. Як додатки до клопотання додано виписку із медичної картки стаціонарного хворого Мельниченко Н.М. про її госпіталізацію 25.12.2012р., як підставу для перенесення розгляду справи та копію Статуту ТОВ "Примед".
Також, у судовому засіданні 10.01.2013р. представником позивача подано письмові пояснення на обґрунтування позовних вимог.
В судовому засіданні 10.01.2013 року оголошено перерву до 23.01.2013 року.
В судове засідання 23.01.2013 року представник позивача не з'явився, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника позивача в протоколі судового засідання від 10.01.2013 року про оголошення перерви до 23.01.2013 року на 14 год. 40 хв.
Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ "Примед" є споживачем електричної енергії на підставі договору № 371 від 12.12.2011р. про постачання електричної енергії з додатками, які є невід'ємною частиною договору, укладеного з Публічним акціонерним товариством "АЕС Рівнеобленерго".
Згідно з цим договором відповідач прийняв на себе обов'язки постачати електричну енергію позивачу для забезпечення потреб його електроустановок, а позивач, як споживач електричної енергії, зобов'язаний оплачувати відповідачу вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.1 вищевказаного договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, вони зобов'язані керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
20 червня 2012 року представниками ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" було проведено перевірку дотримання ТОВ "Примед" Правил користування електричною енергією та умов Договору за адресою: м. Костопіль, вул. Крипякевича, 52.
Перевіркою встановлено порушення п. 6.40. Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 (далі ПКЕЕ), а саме: а відсутність пломби держспоживстандарту електричного лічильника та встановлення на її місці пломби невідомого зразка.
Факт виявленого представниками енергопостачальника порушення споживачем вимог ПКЕЕ було оформлено актом про порушення від 20.06.2012р. № Р 002844 (а.с.а.с.14-15).
Електролічильник та пломби енергопостачальної організації були вилучені працівниками товариства для проведення експертизи.
Згідно акту проведення експертизи лічильника електроенергії від 26.06.2012 року № 355 "лічильник не придатний для подальшого використання через встановлення на місце пломб держповірки пломб невідомого зразка".
Після отримання висновків експертизи 27 вересня 2012р., на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією було прийнято рішення, оформлене протоколом № 140 (а.с.12), яким вирішено провести нарахування споживачу ТзОВ "Примед" обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії за період з 24.04.2012р. по 20.06.2012р. згідно з п.2.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. №562.
Відповідно до розрахунку за вересень 2012 року від 27.09.2012 року (а.с.13) по акту про порушення ПКЕЕ № R 002844 від 20.06.2012р. позивачем визначено відповідачу обсяг та вартість недорахованої електричної енергії у кількості 18 480 кВт/год. на суму 20 855 грн. 06 коп.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом позову у цій справі є визнання протиправним рішення комісії Публічного акціонерного Товариства "АЕС Рівнеобленерго" по розгляду акта про порушення Правил користування електроенергією від 20.06.2012 р. та скасування протоколу № 140 від 27.09.2012р.
Підставою позову позивач визначив порушення відповідачем п.6.40 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28, п.2.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. №562.
Згідно пункту 3.1. ПКЕЕ, електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію. Відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору (пункт 3.2. ПКЕЕ).
Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені (пункт 3.3. ПКЕЕ).
Пунктом 10.2. ПКЕЕ визначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; забезпечувати функціонування власних розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідно до вимог нормативно-технічних документів та паспортних даних заводу-виробника відповідних засобів обліку; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів, та інше.
Відповідно до пункту 6.41. ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову.
Пунктом 6.42. ПКЕЕ передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недорахованої електричної енергії та/або збитків.
Споживач має оплатити розрахункові документи за недораховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта, визначення розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.3 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як вбачається зі змісту наведених норм, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання та у спосіб, передбачений законом.
Також суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З викладеного вбачається, що суд, як державний орган, може захистити порушене або оспорюване право лише у спосіб, який передбачений законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (пункт 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").
Таким чином, предметом розгляду в господарському суді можуть бути лише акти, які мають характер рішень, породжують певні правові наслідки та є обов'язковими для суб'єктів спірних правовідносин.
Оскаржуване позивачем рішення комісії з розгляду акта № Р 002844 від 20.06.2012р., яке оформлене протоколом № 140 від 27.09.2012р., за своїми ознаками не є актом в розумінні ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, оскільки воно не є рішенням державного чи іншого органу (комісія не є органом), не спрямоване на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не має обов'язкового характеру для учасників відповідних правовідносин.
Верховний Суд України у постанові від 29.11.2010р. у справі № 3-30гс-10 (номер справи Вищого господарського суду України 2-15/1783-2009) вказав на те, що рішення комісії щодо проведення розрахунку недорахованої електричної енергії є оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р.( із змінами і доповненнями від 13.07.2012р.) "Про постанови Верховного Суду України, прийнятті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" рішення постачальника енергії про донарахування споживачу вартості спожитої електроенергії є оперативно- господарською санкцією, у разі незгоди із застосуванням якої заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої та відшкодування збитків, завданих її застосуванням .
Враховуючи викладене, рішення комісії не може оскаржуватися в суді шляхом подання позову про визнання його недійсним, протиправним та скасування.
Касаційний перегляд судових рішень у наведеній справі здійснювався Верховним Судом України з підстав різного застосування судами законодавства при розгляді аналогічних справ.
Відповідно до положень ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже, висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 29.11.2010р. по справі № 3-30гс-10, з приводу застосування законодавства у спірних правовідносинах, є обов'язковим для врахування судом при розгляді даної справи.
Оперативно господарською санкцією, відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України, є заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види оперативно-господарських санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Таким чином, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні ч.2 ст. 20 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 236 Господарського кодексу України, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Порядок здійснення перерахунку обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, в даному випадку передбачено пунктом 6.40 Правил користування електричною енергією, які є обов'язковими для сторін.
Пунктом 6.42 цих же Правил передбачено право на оскарження в суді рішення комісії з нарахування обсягу недоврахованої електроенергії.
Однак, захист прав у випадку незгоди з цим рішенням має здійснюватися відповідно до передбачених законодавством способів захисту прав.
У ч. 2 ст. 237 Господарського кодексу України зазначено, що порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Отже, належним способом захисту прав позивача у випадку його незгоди з донарахованою вартістю електричної енергії є звернення до суду з позовом про скасування даної оперативно-господарської санкції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом, є неналежним способом захисту прав, а тому не підлягають задоволенню.
Слід також відзначити, що оскільки позивачем вибраний неналежний спосіб захисту, щодо визначення предмету спору, суд не вправі самостійно змінювати предмет спору.
Судовий збір на підставі ч.1 ст.49 ГПК України покладається на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.43, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складене 24 січня 2013 року.
Суддя Заголдна Я.В.