Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" січня 2013 р.Справа № 5023/4973/12
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Аюпова Р.М.
судді: Бринцев О.В. , Шатерніков М.І.
при секретарі судового засідання Лобові Р.М.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємство "Юридична компанія" Гранд де ЮрЕ" 3-я особаяка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Гриненко Ю.А., м. Біла Церква
до Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна", с. Комуніст
про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог, визнання права власності.
за участю представників сторін :
представник позивача - Дикий Я.П. , дов. від 10.10.2012 року.
Представник відповідача - Сухомудренко І.О., дов. від 21.12.2011р.
третя особа - не з'явився;
Позивач -ПП "Гранд де Юре" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -ПП "Філіп Морріс Україна"в якій просить суд:
1) Визнати недійсним проведене 23.03.2012 року Приватним акціонерним товариства "Філіп Морріс Україна"(відповідачем) зарахування зустрічних однорідних вимог із Приватним підприємством "Юридична компанія "Гранд де Юре"на суму 17 273 945 грн. 88 копійок.
2) Визнати право стягнення Приватним підприємством "Юридична компанія "Гранд де Юре" суми коштів у розмірі 17 273 945 гривень 88 копійок із Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" у відповідності до вимог Договору про відступлення право вимоги (цесії) укладеного 18.08.2011 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. по справі №06-5-38/758-37/145-10
Вимоги мотивовано ст.. 203,215,216 Цивільного кодексу України та тим, що оспорюваний правочин суперечить нормам Цивільного кодексу України.
Розпорядженням голови господарського суду від 26 грудня 2012 року, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Шатерніков М.І.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення", в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2012р., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи, розгляд справи відкладено на 14.01.2013 р. о 14:14 год.
У призначеному судовому засіданні 14 січня 2013 року представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні, через канцелярію суду надав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 1196), яка судом задоволена, надані позивачем документи судом долучені до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, та просив відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у наявному в матеріалах справи відзиві на позов, вважає, що факт належного проведення відповідачем заліку зустрічних однорідних вимог з позивачем , права на стягнення грошових коштів з відповідача вже були встановлені господарськими судами в справі № 06-5-38/758-37/145-10.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.
Присутні в судовому засіданні позивач та відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, в липні 2010 року ФОП Гриненко Ю.А. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ЗАТ "Філіп Морріс Україна" про визнання нікчемною додаткової угоди № 14 від 12.06.2010 року до договору № 135 від 01.04.2005 року та розірвання її, стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі 17273945,88 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2010 р. по справі № 06-5-38/158-37/145-10 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач -ПП "Гранд де Юре" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -ПП "Філіп Морріс Україна"в якій просить суд:
1) Визнати недійсним проведене 23.03.2012 року Приватним акціонерним товариства "Філіп Морріс Україна"(відповідачем) зарахування зустрічних однорідних вимог із Приватним підприємством "Юридична компанія "Гранд де Юре"на суму 17 273 945 грн. 88 копійок.
2) Визнати право стягнення Приватним підприємством "Юридична компанія "Гранд де Юре" суми коштів у розмірі 17 273 945 гривень 88 копійок із Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" у відповідності до вимог Договору про відступлення право вимоги (цесії) укладеного 18.08.2011 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. по справі №06-5-38/758-37/145-10
Вимоги мотивовано ст.. 203,215,216 Цивільного кодексу України та тим, що оспорюваний правочин суперечить нормам Цивільного кодексу України.
Розпорядженням голови господарського суду від 26 грудня 2012 року, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Шатерніков М.І.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення", в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2012р., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи, розгляд справи відкладено на 14.01.2013 р. о 14:14 год.
У призначеному судовому засіданні 14 січня 2013 року представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні, через канцелярію суду надав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 1196), яка судом задоволена, надані позивачем документи судом долучені до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, та просив відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у наявному в матеріалах справи відзиві на позов, вважає, що факт належного проведення відповідачем заліку зустрічних однорідних вимог з позивачем , права на стягнення грошових коштів з відповідача вже були встановлені господарськими судами в справі № 06-5-38/758-37/145-10.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.
Присутні в судовому засіданні позивач та відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, в липні 2010 року ФОП Гриненко Ю.А. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ЗАТ "Філіп Морріс Україна" про визнання нікчемною додаткової угоди № 14 від 12.06.2010 року до договору № 135 від 01.04.2005 року та розірвання її, стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі 17273945,88 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2010 р. по справі № 06-5-38/158-37/145-10 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2011 р., рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2010 р. по даній справі в частині відмови у стягненні 17273945,88 грн. скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 17273945,88 грн. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2010 залишено без змін.
28.01.2011 року господарським судом Харківської області на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 10.01.2011 року видано відповідний наказ.
У квітні 2011 року відповідач звернувся до господарського суду з заявою про визнання наказу господарського суду Харківської області від 28.01.2011 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2011 (суддя Мамалуй О.О.) вказану заяву задоволено. Визнано наказ господарського суду Харківської області у справі № 06-5-38/758-37/145-10 від 28.01.2011 про стягнення з ЗАТ "Філіп Морріс Україна" на користь ФОП Гриненко Ю.А. 17273945,88 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 (колегія суддів у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, судді Афанасьєв В.В., Слободін М.М.) зазначена ухвала скасована. У задоволенні заяви ЗАТ "Філіп Морріс Україна" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Зобов'язано господарський суд Харківської області наказ господарського суду Харківської області від 28.01.2011 про стягнення з ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" на користь ФОП Гриненко Ю.А. 17273945,88 грн. у справі № 06-5-38/758-37/145-10 повернути органу примусового виконання - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 серпня 2011 року касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" залишено без задоволення, а Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2011року по справі № 06-5-38/758-37/145-10 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 вересня 2011 року (суддя Доленчук Д.О.) задоволено клопотання Приватного підприємства "Юридична компанія "Гранд Де Юре" та здійснено процесуальне правонаступництво, а саме замінено сторону по справі № 06-5-38/758-37/145-10 - ФОП Гриненко Ю.А. на його правонаступника - Приватне підприємство "Юридична компанія "Гранд Де Юре".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 року (судді: Ю.О. Могилєвкін, Л.М. Бабакова, О.В. Плужник) ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2011 р. у справі № 06-5-38/758-37/145-10 скасовано.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 лютого 2012 року касаційну скаргу ФОП Гриненко Ю.А. задоволено частково, Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. у справі №06-5-38/758-37/145-10 скасовано. Апеляційне провадження припинено.
ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" звернувся до господарського суду з заявою в якій просив суд визнати наказ господарського суду Харківської області № 06-5-38/758-37/145-10 таким, що не підлягає виконанню, з посиланням на відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості в зв'язку з проведеним ним зарахуванням зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення, тобто добровільним виконанням ПрАТ "Філіп Морріс Україна" свого обов'язку зі сплати заборгованості.
Як свідчать матеріали справи, та вказується ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" в вищевказаній заяві, між ним та ФОП ФОП Гриненко Ю.А. був укладений Договір купівлі-продажу тютюнових виробів № 135 від 01 квітня 2005 року (надалі - "Договір"), на виконання умов якого ПрАТ "Філіп Морріс Україна" здійснювало поставку товарів на користь ФОП Гриненко Ю.А.
Зокрема, в період з 13 травня 2010 року по 09 липня 2010 року ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" в рамках договору було поставлено, а ФОП Гриненко Ю.А. отримано товари на загальну суму 70978658,21 грн.
Строки платежу за вказаними партіями поставленого товару настали у липні-серпні 2010 року. Таким чином, у ФОП Гриненко Ю.А. виникла в липні-серпні 2010 року заборгованість перед "Філіп Морріс Україна" в розмірі 70978 658,21 грн.
При цьому, 22.07.2010 року "Філіп Морріс Україна" отримало платіж від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за банківською гарантією, якою було забезпечено виконання зобов'язань ФОП Гриненко Ю.А. перед ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" за Договором, в сумі 12600000,00 грн., внаслідок чого основна сума заборгованості ФОП Гриненко Ю.А., за Договором зменшилась з 70987658,21 грн. до 58378658,21 грн.
При цьому, як не спростовано сторонами у судових засіданнях, зазначена заборгованість за Договором частково підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 17.01.2012 року по справі № 19/179-10/25, яким стягнуто з ФОП Гриненко Ю.А., на користь ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" 41104712 грн. 33 коп. основного боргу за Договором, 1745721 грн. 78 коп. 3% річних, 3369745 грн. 76 коп. пені. На виконання зазначеного рішення судом видано відповідний наказ, проте рішення досі лишається невиконаним.
Таким чином, факт існування заборгованості ФОП Гриненко Ю.А. перед ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Київської області по справі № 19/179-10/25 від 17.01.2012 року; наказом про примусове виконання судового рішення в справі № 19/179-10/25 від 03.02.2012 року та не спростований сторонами у судових засіданнях.
Також матеріали справи свідчать про те, що між ФОП Гриненко Ю.А. та ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" була укладена Додаткова угода № 14 від 11.06.2010 року до Договору (надалі - "Додаткова угода № 14"), на підставі якої ФОП Гриненко Ю.А. було перераховано на розрахунковий рахунок "Філіп Морріс Україна" попередню оплату за товар в сумі 17273945,88 грн..
23.07.2010 року ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна", керуючись ч. З ст. 651 ЦК України та п. 5 Додаткової угоди № 14, було розірвано Додаткову угоду № 14 в односторонньому порядку.
ФОП Гриненко Ю.А. було подано позов до ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" з вимогою про стягнення з "Філіп Морріс Україна" суми незаконно набутих коштів в розмірі 17273945,88 грн.
Як вже було зазначено вище, Харківським апеляційним господарським судом, згідно з постановою від 10.01.2011 року по справі № 06-5-38/758-37/145 -10, яка набрала законної сили, було вирішено стягнути з "Філіп Морріс Україна" на користь ФОП Гриненко Ю.А. 17273945,88 грн.
Отже, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
18.08.2011 року між ФОП Гриненко Ю.А. та ПП "Гранд Де Юре" був укладений Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 18/08/11 (надалі - "Договір цесії"), відповідно до якого ФОП Гриненко Ю.А. відступив своє право вимоги до "Філіп Морріс Україна" в розмірі 17273945,88 грн., що виникло на підставі Договору та Додаткової угоди № 14, на користь ПП "Гранд Де Юре".
Повідомлення про відступлення вказаного права вимоги на користь ПП "Гранд Де Юре" було отримане "Філіп Морріс Україна" 30.08. 2011 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року в справі № 06-5-38/758-37/145-1О здійснено процесуальне правонаступництво. Замінено сторону по справі № 06-5-38/758-37/145-10 - ФОП Гриненко Ю.А. на його правонаступника - Приватне підприємство "Юридична компанія "Гранд Де Юре".
Враховуючи те, що грошові вимоги "Філіп Морріс Україна" до ФОП Гриненко Ю.А. на суму 58378658,21 грн. виникли на підставі Договору купівлі-продажу тютюнових виробів від 01.04.2005 року та строк їх виконання настав в липні-серпні 2010 року, а відступлення ФОП Гриненко Ю.А. права грошової вимоги до "Філіп Морріс Україна" в розмірі 17273945,88 грн. на користь ПП "Гранд Де Юре" було здійснено на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 18.08.2011 року, письмове повідомлення про що було отримано ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" 30.08.2011 року, "Філіп Морріс Україна" було здійснено зарахування зустрічних вимог між "Філіп Морріс Україна" (боржник) та ПП "Гранд Де Юре" (новий кредитор) на суму 17273945,88 грн. Зазначене зарахування оформлено відповідною заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.03.2012 року, яка була в той же день направлена на адресу ПП "Гранд Де Юре".
З огляду на зазначені обставини, ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про визнання наказу господарського суду харківської області №06-5-38/758-37/145-10 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Харківської області по справі 06-5-38/758-37/145-10 від 24.04.12 р. визнано наказ таким, що не підлягає виконанню за відповідною заявою ПрАТ "Філіп Морріс Україна", залишити без змін.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі 06-5-38/758-37/145-10 від 11 червня 2012 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 24.04.12 р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за відповідною заявою ПрАТ "Філіп Морріс Україна" по справі 06-5-38/758-37/145-10 залишено без змін.
Місцевий та апеляційний господарські суди при винесенні зазначених процесуальних документів, крім іншого, виходили з того, що обов'язок ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" за спірним судовим наказом є припиненим в зв'язку з зарахуванням ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а отже підстави, для стягнення на користь ПП "Гранд Де Юре" додатково цієї ж грошової суми у виконавчому провадженні на підставі зазначеного наказу відсутні.
Натомість, позивач (ПП "Гранд Де Юре") вважає, що у нього існує право вимоги з ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" у сумі 17273945,88 грн., яке ним набуто на підставі договору про відступлення право вимоги (цесії) від 18.08.2011 року та не існує будь - якої дебіторської заборгованості перед ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна", отже, проведення зарахування ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" зустрічних однорідних вимог від 23.03.2012 року суперечить вимогам ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України.
Вищевикладене, зокрема, й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем, яким припиненні зобов'язання в сумі 17273945,88 грн. за договором про відступлення право вимоги (цесії) від 18.08.2011 року, перед позивачем шляхом зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог в сумі 17273945,88 грн. В силу цього, позивач вважає, що грошові кошти в розмірі 17273945,88 грн. збережені відповідачем без правових підстав, у зв'язку з чим просить суд визнати за ним право на стягнення з ПрАТ (ЗАТ) "Філіп Морріс Україна" (відповідача) цих коштів за договором про відступлення право вимоги (цесії) від 18.08.2011 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Аналогічні положення містить Господарський кодекс України. Так, відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Згідно зі ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Фізична особа - підприємець Гриненко Ю.А знаходиться в процедурі банкрутства. Постановою господарського суду Київської області від 01.03.2012 року по справі № Б24/134-11 (залишеною без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 року та Постановою Вищого господарського суду від 07 серпня 2012 року, Фізичну особу підприємця Гриненка Юрія Анатолійовича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Гусара І.О.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Так, відповідно до п. 2.1. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Отже, для постійного управління майном та продажу майна банкрута ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції закону яка діяла станом на дату проведення заліку) , ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
В Рекомендаціях Вищий господарський суд України N 04-5/1193, 04.06.2004 року "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначив, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює певні гарантії прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника: щодо черговості у задоволені вимог (частина 1 статті 31), щодо права не погодитись на укладення мирової угоди (частина 3 статті 35) тощо.
Статтею 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що ліквідаційна маса - це усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
З огляду на наведені вище приписи чинного законодавства, відчуження майна банкрута чи передача його майна третім особам, погашення вимог кредиторів інакше, ніж у спосіб та в порядку, що передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не допускається.
Матеріалами справи встановлено наявність на дату визнання боржника ФОП Гриненка Ю.А. банкрутом, активів банкрута -- дебіторської заборгованості ПрАТ "Філіп Морріс Україна" на суму 17273945,88 грн., що підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року по справі № 06-5-38/758-37/145 -10, які повинні бути включені до складу ліквідаційної маси банкрута.
Відповідач при зарахуванні зустрічних посилається він є стягувачем ФОП Гриненка Ю.А. на суму 58378658,21 грн. за договором купівлі продажу тютюнових виробів від 01.04.2005 року.
Ст. 602 ЦК України встановлюють обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до норм п. 5 цієї статті не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.
Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.
Таким чином, виявлені активи банкрута - ФОП Гриненка Ю.А. повинні бути розподілені виключно за рішенням господарського суду, який визнав його банкрутом.
Статтею 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені особливості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів; у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця; у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги.
За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.
Отже, нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури боржника не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст. 48-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.
Натомість, 23 березня 2012 року, ПАТ "Філіп Морріс Україна" надіслав на адресу ПП "Юридична компанія "Гранд де Юре" повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого, посилаючись на приписи ст.603 Цивільного кодексу України, а також на наявність грошових вимог ПАТ "Філіп Морріс Україна" до ФОП Гриненка Ю.А. на суму 58378658,21 грн. та на наявність грошових вимог ФОП Гриненка Ю.А. до ПАТ "Філіп Морріс Україна" на суму 17273945,88 грн., повідомив позивача про зарахування зустрічних вимог на суму 17273945,88 грн .
Таким чином, зазначеним зарахування однорідних вимог фактично здійснено погашення вимог кредитора, а також реалізація активів боржника поза межами справи про банкрутство.
Зазначене унеможливлює 23.03.2012 року зарахування зустрічних однорідних вимог Приватним акціонерним товариства "Філіп Морріс Україна" (відповідачем) із Гриненко Ю.А. на суму 17 273 945 грн. 88 копійок.
Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тому, з урахуванням вищевикладеного, оскільки зміст оспорюваного правочину суперечить положенням Закону України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.
Суд при цьому керується Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" у пункті 2 якої визначено, що суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Також суд бере до уваги Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції абзацом 7 пункту 3.12 якої визначено, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.
Розглянувши позовну вимогу щодо визнання права стягнення Приватним підприємством "Юридична компанія "Гранд де Юре" суми коштів у розмірі 17273 945 гривень 88 копійок із Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" у відповідності до вимог Договору про відступлення право вимоги (цесії) укладеного 18.08.2011 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. по справі №06-5-38/758-37/145-10, Розглянувши позовну вимогу про визнання приватизації будівлі гуртожитку по вул.. Гв. Широнінців, 41-Б у м. Харкові незаконною, колегія суддів дійшла висновку про припинення провадження у справі в цій частині, з огляду на те, що дані вимоги є вимогами про встановлення юридичного факту.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Таким чином, за змістом статті 12 Господарського процесуального кодексу України, встановлення юридичних фактів не відноситься до компетенції господарського суду.
При цьому суд зазначає, що згідно ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Зокрема, п.5 ч.2. ст. 234 ЦПК України, визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Отже спір про встановлення факту - визнання права стягнення не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв'язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про припинення провадження у справі в цій частині відповідно до приписів п. 1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що позивач у позовній заяві не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для виходу суду за межі позовних вимог та покладання судових витрат на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями ст. 1, 25, 26, 30, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 16, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Позов задовольнити частково..
Визнати недійсним проведене 23.03.2012 року Приватним акціонерним товариства "Філіп Морріс Україна" зарахування зустрічних однорідних вимог із Приватним підприємством "Юридична компанія "Гранд де Юре"на суму 17 273 945 грн. 88 копійок.
В решті позовних вимог провадження у справі припинити.
Повне рішення складено 21.01.2013 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя Аюпова Р.М. Бринцев О.В. Шатерніков М.І.