33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"18" січня 2013 р. Справа № 5019/1979/12
Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судових засідань Шарапі О.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом Рівненської міської ради до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
В засіданні приймали участь:
від позивача: Чепиль М.І. (довіреність № 08-1083 від 30.07.2010 року);
Гресько Р.Я. (довіреність № 08-37 від 10.01.2013 року);
від відповідача : Федоров О.В. (довіреність № 4 від 15.01.2013 року).
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
У грудні 2012 року Рівненська міська рада звернулась до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2012 року №58 у справі №03-1/26-12 визнано дії позивача щодо встановлення рішенням Рівненської міської ради від 18.08.2011 року №1104 різних розмірів відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів підприємницької діяльності, які є конкурентами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачено абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон) у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у створенні окремим суб'єктам господарювання несприятливих та дискримінаційних умов порівняно з конкурентами. Крім того, вказаним рішенням адміністративна колегія постановила припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом внесення змін до рішення Рівненської міської ради від 18.08.2011 року №1104, яким передбачити застосування однакових відсоткових ставок орендної плати за землю до суб'єктів господарювання, що використовують орендовані ділянки за однаковим цільовим призначенням.
Оскільки вказане рішення, на думку позивача, постановлене з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з недоведенням вказаних обставин, останній, посилаючись на статті 59,60 Закону, просив суд про задоволення своїх вимог.
Також у своїй позовній заяві позивач зазначив, що рішення адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2012 року №58 у справі №03-1/26-12 надійшло до Рівненської міської ради 23.08.2012 вх.№05-4162.
23.10.2012 року Рівненською міською радою було направлено на адресу Господарського суду Рівненської області позовну заяву Рівненської міської ради до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.10.2012 року позовну заяву було повернуто Рівненській міській раді без розгляду у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору та доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.
У зв'язку з цим згідно ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на думку позивача, строки на оскарження рішення адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Рівненською міською радою не пропущені.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1979/12, розгляд якої було призначено на 15 січня 2013 року.
11 січня 2013 року відповідачем через відділ канцелярії господарського суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого посилаючись на статті 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" просить відмовити Рівненській міській раді у задоволенні позовних вимог, а рішення адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2012 року №58 залишити без змін.
У судовому засіданні 15 січня 2013 року, судом оголошувалась перерва до 18 січня 2013 року. Сторони повідомлялись під розписку в протоколі судового засідання ( а.с. 68).
18 січня 2013 року у судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а також у зв'язку з пропуском строку на оскарження вищезазначеного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
За приписами частини 1 статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
З огляду на зміст наведеної статті, а також положення статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України (пункт 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
За пунктом 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" одним із основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, у тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо.
Згідно з пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Судом встановленою, що на виконання вищезазначених вимог закону 16 серпня 2012 року адміністративною колегією Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 58 у справі № 03-1/26-12 про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку позивача, яким:
1. Визнано дії Рівненської міської ради щодо встановлення рішення від 18.08.2011 року №1104 різних розмірів відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів підприємницької діяльності, які є конкурентами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у створенні окремим суб'єктам господарювання несприятливих та дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами;
2. Зобов'язано Рівненську міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом внесення змін до рішення від 18 серпня 2011 року №1104, яким передбачити застосування однакових відсоткових ставок орендної плати за землю до суб'єктів господарювання, що використовують орендовані ділянки за однаковим цільовим призначенням.
Згідно із статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За змістом частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. При цьому, вказаною нормою встановлено, що даний строк не може бути відновлено.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 «Про деякі питання практики застосування частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке.
За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.
Таким чином, зазначені строки є пересічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.
Закінчення пересічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Судом встановлено, що на виконання вимог частини 1 вищезазначеної статті листом від 21 серпня 2012 року № 01/19-1614-03, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 12), Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України направило позивачу копію оскаржуваного рішення на адресу: 33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12А.
Позивач зазначає, що вказане рішення було ним отримане 23 серпня 2012 року.
Отже, встановлений частиною 1 статті 60 Закону двомісячний строк, протягом якого Рівненській міській раді необхідно було звернутися до суду з позовною заявою про скасування рішення адміністративної колегії Відділення, закінчився 24 жовтня 2012 року, проте позовна заява була подана лише 14 грудня 2012 року згідно відбитку календарного штемпеля на поштовому конверті (а.с. 39), тобто з пропуском вищезазначеного строку.
Посилання позивача у своїй позовній заяві на те, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.10.2012 року позовну заяву Рівненської міської ради до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 16.08.2012 року №58 у справі №03-1/26-12 було повернуто Рівненській міській раді без розгляду у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору та доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками, а тому згідно ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", строки на оскарження зазначеного рішення Рівненською міською радою не пропущені є безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Проте, як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 60 "Про захист економічної конкуренції" даний строк не може бути відновлено, а тому у суду відсутні підстави у застосуванні статті 53 ГПК України для поновлення двомісячного строку на оскарження рішення Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2012 року №58.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги пропуск позивачем встановленого частиною 1 статті 60 Закону строку для оскарження рішення адміністративної колегії Відділення від 16 серпня 2012 року № 58 та неможливість його відновлення, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 ГПК України слід покладати на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено "22" січня 2013 року.
Суддя Пашкевич І.О.