01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.06.2006 № 18/228
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Зеленіна В.О.
Данилової Т.Б.
при секретарі:
за участю представників сторін:
позивача - не з»явився відповідача - Перепелиця А.В. (довір. № ЮР-607/9 від 28.12.05)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.05.2006
у справі № 18/228 (Мандриченко О.В.)
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
про спонукання укласти договір
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.06 у справі № 18/228 відмовлено в позові Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» про зобов»язання Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта» укласти договір поставки природного газу.
Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що прогнозований річний баланс надходження та розподілу природного газу у 2006 році Кабінетом Міністрів України не затверджувався, а тому відсутні законні підстави для покладення на ВАТ “Укрнафта» обов'язку укласти з позивачем договір поставки газу на 2006 рік у кількості 2 233 000 000куб.м.
Також суд першої інстанції вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо покладення на ВАТ “Укрнафта» обов'язку укласти договір поставки природного газу за ціною 112,20 грн. за 1 тис. куб.м., оскільки ціна на газ природний власного видобутку державою не регулюється, собівартість 1 тис. куб.м. газу для ВАТ “Укрнафта» становить 165,73 грн., середня ціна реалізації 1 тис. куб.м. природного газу, що сформувалася за результатами проведення відповідачем аукціону з продажу природного газу, становить 536,96 грн. без ПДВ відповідач не погоджується поставляти природний газ за ціною 112,20 грн. з ПДВ за 1 тис. куб.м., а згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою договору, тому відсутні правові підстави для задоволення позову НАК “Нафтогаз України» про зобов»язання ВАТ “Укрнафта» укласти договір поставки газу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.06 по даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги НАК “Нафтогаз України».
НАК “Нафтогаз України» в апеляційній скарзі вказує на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції не врахував вимоги частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, якою передбачається, що укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, саме такою вказівкою є стаття 4 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік», якою передбачено, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а також господарські товариства, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, зобов'язані здійснювати продаж природного газу власного видобутку для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ВАТ “Укрнафта» відноситься до господарських товариств, які зобов'язані здійснювати продаж природного газу власного видобутку для потреб населення.
Позивач та відповідач відповідно до Закону України “Про нафту і газ» відносяться до підприємств нафтогазової галузі і зобов'язані забезпечувати рівень енергетичної безпеки держави та її єдиної газотранспортної системи, більш повне задоволення потреб побутових та промислових споживачів у сировині, в т.ч. і природним газом, підпунктом “а» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1729 передбачено, що потреба населення у природному газі задовольняється з ресурсів газу, видобутого газовидобувними підприємствами, підпорядкованими НАК “Нафтогаз України», ВАТ “Укрнафта» та іншими газодобувними підприємствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків. Суд першої інстанції не надав правової оцінки документам, копії яких додано до матеріалів справи, зокрема, прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу по Україні на 2006 рік, листів НКРЕ від 07.04.05 № 01-39-14/1541, ДПА України від 10.05.06 № 5265/6/15-0316, ВАТ “Укрнафта» від 26.04.06 № юр-701, Міністерства юстиції України від 06.03.06 № 19-9-1088.
Розрахунок ціни газу зроблено на підставі постанови НКРЕ від 18.03.1999 № 337, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 “Про встановлення повноважень органів влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) від 27.12.01 №1729 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом» саме на НКРЕ покладено обов'язок встановлювати граничний рівень оптових цін підприємств на газ природний , що використовується для потреб населення та бюджетних організацій.
ВАТ “Укрнафта» в апеляційній скарзі просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.06 по даній справі замінивши в його мотивувальній частині посилання на постанову НКРЕ від 18.03.99 № 337, яка втратила чинність, на постанову № 399 від 30.03.06.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Заяв, клопотань про неможливість з поважних причин прийняти участь в судовому засіданні по розгляду апеляційних скарг позивач не направив.
Матеріали справи містять належні докази повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду апеляційних скарг, ухвали Київського апеляційного господарського суду про призначення до розгляду апеляційних скарг позивача і відповідача вручені позивачеві 19.06.06.
З огляду на викладене колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційні скарги НАК “Нафтогаз України» і ВАТ “Укрнафта» без участі представника позивача.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:
Листом № 6/1-55-167 від 10.01.06 Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» направила Відкритому акціонерному товариству “Укрнафта» два примірника проекту договору поставки природного газу, згідно з яким ВАТ “Укрнафта» мало поставити в 2006 році для НАК “Нафтогаз України» природний газ власного видобутку для потреб населення в кількості 2.233.000.000 куб. м. за ціною 112,20 грн. за 1 тис. куб. м. разом з ПДВ.
ВАТ “Укрнафта» не надало згоди на укладення договору з НАК “Нафтогаз України» про поставку природного газу.
В ст. 627 Цивільного кодексу України вказується на те, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Частина 4 ст. 179 Господарського кодексу вказує на те, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Як слідує із відзиву на позов основною причиною відмови відповідача від підписання з позивачем договору поставки в 2006 році природного газу стало недосягнення згоди щодо ціни на газ. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу господарським судам не підвідомчі спори про встановлення цін на продукцію (товари). В ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу закріплені положення, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, а ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу вказує на те, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови визначені за законом чи необхідні для договорів даного виду.
Оскільки, за законом ціну договору визначено істотною умовою господарського договору і недосягнення згоди між сторонами щодо ціни договору не дає правових підстав вважати договір укладеним чи зобов'язання сторін до укладення договору.
Безпідставним є посилання НАК “Нафтогаз України», викладені в апеляційній скарзі, на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 № 1548 “Про встановлення повноважень органів влади та виконавчих органів міських рад» щодо регулювання цін (тарифів) на НКРЕ покладено обов'язок встановлювати граничний рівень оптових цін підприємств на газ природний, що використовується для потреб населення та бюджетних організацій і постановою НКРЕ від 18.03.99 № 337 було затверджено граничний рівень оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення та бюджетних організацій, на рівні 185 грн. за 1.000 куб. м. із урахуванням тарифів на його транспортування та постачання разом з ПДВ, оскільки, згідно з постановою НКРЕ № 399 від 30.03.06 постанова НКРЕ № 337 від 18.03.99 втратила чинність.
Постановою НКРЕ № 399 від 30.03.06 “Про встановлення граничного рівня оптової ціни підприємств на газ природний, що використовується для потреб населення» встановлено граничний рівень оптової ціни на газ природний, що використовується для потреб населення у розмірі 231 грн. за 1.000 куб. м. з урахуванням цільової надбавки до ціни природного газу, тарифів на транспортування і постачання природного газу та податку на додану вартість.
Таким чином, ціна на природний газ у розмірі 231 грн., встановлений постановою НКРЕ значно відрізняється від ціни (у розмірі 112,20 грн.), вказаної позивачем у запропонованому до підписання відповідачеві, проекті договору.
Враховуючи, що до компетенції господарського суду не входить вирішення спорів про встановлення ціни на продукцію (товари) суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про незадоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга НАК “Нафтогаз України» не підлягає задоволенню.
Також не підлягає задоволенню апеляційна скарга ВАТ “Укрнафта» щодо зміни рішення Господарського суду міста Києва з огляду на те, що в тексті рішення міститься посилання на постанову НКРЕ № 377 від 18.03.99, яка втратила чинність, оскільки зазначення в рішенні суду першої інстанції цієї постанови кореспондується з посиланням на це позивача в позовній заяві, яка направлялася до Господарського суду міста Києва в період чинності постанови НКРЕ № 337 від 18.03.99.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.06 по даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.06 у справі № 18/228 залишити без змін, а апеляційну скаргу НАК “Нафтогаз України» без задоволення.
2. Матеріали справи № 18/228 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Зеленін В.О.
Данилова Т.Б. (переведена)