02.11.2006 Справа № А37/30
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Чимбар Л.О., Швець В.В.
при секретарі Гайдук Ю.А.
за участю представників сторін :
від позивача: Пушкарь О.П., довіреність №14-10-01/17 від 04.01.06
від відповідача: Петрес Ю.І., довіреність №2711/10/100 від 08.02.06, Цуканов В.А., довіреність №29596/10/100 від 02.10.06, Босько Є.С., довіреність №45733/10/100 від 31.10.05, Буц О.М., довіреність №18601/10/100 від 27.06.06
розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.06р. у справі № А37/30
за позовом закритого акціонерного товариства “Дніпровський завод мінеральних добрив», м.Дніпродзержинськ
до державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську
про скасування податкових повідомлень-рішень
- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006р. у справі №А37/30 (суддя Н.Б.Кеся) позов закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ) “Дніпровський завод мінеральних добрив» задоволено частково, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (далі-ДПІ) у м.Дніпродзержинську від 01.08.2005р. №№0000802600/0/28256/0892, 0000812600/0/28257/0893, від 25.08.2005р. №№0000802600/1/31225/0981, 0000812600/1/31224/0980, від 07.11.2005р. №000/812600/2/47182, 0000802600/2/47183 та від 24.01.2006р. №№0000802600/3/1016, 0000812600/3/1015 скасовані, щодо скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.08.2005р. №31216/7/26/20 ДПІ у м.Дніпродзержинську, рішення про результати розгляду скарги від 02.11.2005р. №27809/10/25-008 державної податкової адміністрації (далі-ДПА) у Дніпропетровській області та рішення про результати розгляду повторної скарги від 11.01.2006р. №49/6/25-0215 ДПА України провадження по справі закрито;
- приймаючи постанову, господарський суд виходив з недоведеності податковою інспекцією обґрунтованості донарахування товариству земельного податку, а також з необхідності врахування при сплаті частини прибутку (доходу) наростаючого підсумку з фінансових показників прибутку (збитку) діяльності товариства, у зв'язку з чим, донарахування такої частини прибутку податковою інспекцією, яка не врахувала збитки останнього у І та ІV кварталах 2004 року є неправомірним;
- не погодившись з постановою суду, ДПІ у м.Дніпродзержинську подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування норм матеріального та на порушення норм процесуального права, просить цю постанову скасувати, прийняти нову постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог;
- у поданій скарзі йдеться про те, що господарським судом не застосовані норми п.3. ч.1 ст.1 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто прийняті до уваги тільки доводи товариства, а докази, надані податковою інспекцією, не враховані, про те, що посилання господарського суду на відсутність у спірній довідці №2398 даних стосовно місць розташування спірних земельних ділянок у зв'язку з чим є неможливим визначити їх оцінку, найменування та значення певних коефіцієнтів, які мають бути враховані при визначенні грошової оцінки та земельного податку, не відповідають дійсності, оскільки в даній довідці визначено категорія земель, ставки податку за 1 кв.м, оціночні коефіцієнти, коефіцієнти інфляції та впливу локальних факторів, а також про те, що Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності», на яке посилається господарський суд і яким передбачено подання фінансової звітності з наростаючим підсумком, не регламентує порядок розрахунку чистого прибутку, проте його визначення відображено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №3 “Звіт про фінансові результати» та здійснюється і надається до органів податкової служби щоквартально;
- позивач вважає постанову господарського суду обґрунтованою та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
В порядку, встановленому ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.11.2006р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01., 25.08, 07.11.2005р. ДПІ у м.Дніпродзержинську прийняті податкові повідомлення-рішення №№0000812600/0/28257/0893, 000081260/0/1/31224/0980, 0000812600/2/47182, якими ЗАТ “Дніпровський завод мінеральних добрив» визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 359 569грн. 59коп., у тому числі, основний платіж -359 569грн. 59коп. та 24.01.2006р. податкове повідомлення-рішення №000812600/3/1015, яким визначено суму податкового зобов'язання товариства по земельному податку в розмірі 719 139грн. 18коп., у тому числі 359 569грн. 59 коп. -основний платіж, 359 569грн. 59коп. -штрафні(фінансові) санкції .
Перелічені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту №52/26/7/26/20/31980517 від 29.07.2005р., складеного за результатами позапланової документальної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на землю та правильності обчислення і повноти нарахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за період з 01.01. 2003р. по 01.01.2005р.р.
Даною перевіркою встановлені порушення товариством п.в) ст.91 , ст.125, ст.194 Земельного кодексу України, ст.2. ст.1, ст.15 Закону України “Про плату за землю», які полягають у неправильному здійсненні перерахунку плати за землю за 2002-2003р.р., що призвело до заниження зазначеної плати на загальну суму 359 569грн. 59 коп., у тому числі, у 2002 році на 171 717грн. 62 коп., у 2003 році -на 187 851грн. 97коп.
Так, згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України №472 від 05.08.2002р. (копія наказу - додаток до акту перевірки №2) припинена діяльність державних підприємств "Амофос" та "Агрофос", розташованих за адресою: 51917, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, 179, у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття цілісних майнових комплексів державних підприємств та включенням їх до складу ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив". Згідно з цим наказом земельні ділянки площею 61,705 га підприємств ДП "Амофос" та ДП "Агрофос" включено до складу земельних ділянок товариства (довідка від 17.09.2002р. №2398 управління земельних ресурсів Дніпродзержинської міської ради). Відповідно до наказів Міністерства палива та енергетики України №105 від 22.02.2002р. "Про передачу держмайна з балансу ДП "Амофос" на баланс ДП "Смоли", з змінами, внесеними наказом №262 від 08.05.2002 року, №393 від 02.07.2002р. "Про передачу держмайна з балансу ДП "Амофос" на баланс ДП "Бар'єр", №277 від14.05.2002р. "Про передачу держмайна з балансу ДП "Амофос" на баланс ДНВП »Цирконій", №106 від 22.02.2002р. "Про передачу держмайна з балансу ДП "Амофос" на баланс ДП "Смоли", вказаним підприємствам передано ряд об'єктів та площі земельних ділянок.
Перевіряючими зазначено, що фактично ЗАТ " Дніпровський завод мінеральних добрив " користувалося площею земельної ділянки в розмірі 51,2102 га.
Згідно з рішенням 6 сесії XXIV скликання Дніпродзержинської міської ради від 13.06.03р. №172 06/ХХІV "Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення" (копія витягу з рішення - додаток до акту перевірки №8) проведена інвентаризація земельних ділянок, за товариством закріплена земельна ділянка загальною площею - 51,2102 га. та надана йому в оренду, про що управлінням земельних ресурсів Дніпродзержинської міської ради товариству видано довідку 26.06.2003р. №2426 (копія довідки - додаток до акту перевірки №9). Для нарахування земельних платежів, 24.07.2003 року між Дніпродзержинською міською радою та ЗАТ " Дніпровський завод мінеральних добрив " укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років, який зареєстровано у Дніпродзержинській міській раді від 29.07.03р. за №0959.
Оскільки договір оренди земельної ділянки набуває чинності після його державної реєстрації, в доповнення до довідки №2426 від 26.06.2003р. товариству була надана довідка від 27.11.03 №2656 для нарахування земельного податку за період з дня прийняття рішення міської ради до реєстрації договору оренди, що підтверджено листами від 04.12.2003р. №1/04-988 та від 11.07.2005р. №1/04-833 Дніпродзержинського міського управління земельних ресурсів ( копії листів - додаток до акту перевірки №11, №12 копія довідки №2656 - додаток до акту перевірки №13).
В грудні 2003 року ЗАТ " Дніпровський завод мінеральних добрив " подало до податкової інспекції довідку про суми земельного податку, якою зменшено суму цього податку за 2002 рік на 262 739,00 грн., за 2003 рік на - 289189,00грн. За висновком податкової інспекції розрахунок земельного податку повинен виконуватися товариством згідно з довідкою управління земельних ресурсів № 2398 від 17.09.2002 року - за період з моменту створення ( з 05.08.2002 року) до інвентаризації земельної ділянки (до 13.06.03), згідно з довідкою № 2656 від 27.11.2003 року - за період з моменту інвентаризації земельної ділянки (з 13.06.2003 року) до державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (до 29.07.2003 року), що підтверджено листом від 11.07.2005р. № 1/04 - 833 Дніпродзержинського міського управління земельних ресурсів.
На підставі викладених обставин податковою інспекцією зроблено висновок про те, що товариство не мало право здійснювати перерахунок та зменшення плати (податку) за землю за період з 05.08.2002 року до 01.01.2003р. та з 01.01. 2003р. до 13.06.2003р., оскільки на цей час розрахунок земельного податку повинен виконуватися згідно з довідкою управління земельних ресурсів Дніпродзержинської міської ради №2398 від 17.09.2002р. (далі довідка №2398).
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, господарський суд правильно встановив, що розбіжності сторін стосовно розміру податку на землю полягають у правомірності застосування податковою інспекцією даних довідки управління земельних ресурсів Дніпродзержинської міської ради від 17.09.2002р. №2398 (т.1. а.с.36), яким розрахований розмір цього податку відносно товариства.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про плату за землю» ( в редакції, яка діяла в спірний період) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у визначених вказаним Законом розмірах з урахуванням групи населених пунктів, середньої ставки податку та коефіцієнту, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Статтею 193 Земельного кодексу України визначено, що Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Згідно зі ст.16 названого Кодексу призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
З огляду на викладене є вірними посилання господарського суду на те, що довідка №2398 не містить даних щодо місць розташування спірних земельних ділянок, а також не дозволяє визначити їх найменування та значення певних коефіцієнтів (інших при необхідності показників), які мають бути враховані при визначенні розміру земельного податку в порядку, встановленому ст.7 Закону України “Про плату за землю».
Не підтвердженою документально є також інформація, наведена у вказаній довідці, стосовно загального розміру спірної земельної ділянки, який як вбачається з цієї довідки, дорівнює 61 705га.
Господарським судом обґрунтовано зазначено, що фактично товариством використовувалася земельна ділянка площею 51. 2102га, яка зафіксована податковою інспекцією в акті перевірки та підтверджується результатами інвентаризації спірних земельних ділянок відповідно до додатку до рішення Дніпродзержинської міської ради від 13.06.2003р. №172-06/ХХІV (т.1, а.с.43,44).
Одночасно слід зазначити, що визначення розміру земельного податку взагалі не входить до юрисдикції Державного земельного податку.
Тому показники, наведені у довідці №2398 від 17.09.2002р. не можуть слугувати підставою для виконання товариством розрахунку земельного податку за період з моменту створення до інвентаризації.
У цьому зв'язку здійснення товариством перерахунку земельного податку є правомірним та обґрунтованим.
За таких обставин податкові повідомлення - рішення щодо визначення податкового зобов'язання товариства по цьому податку є такими, що підлягають скасуванню.
Постанову господарського суду в цій частині слід залишити без змін.
Матеріали справи свідчать також і про те, що 01., 25.08. та 07.11.2005р. ДПІ у м.Дніпродзержинську прийняті податкові повідомлення-рішення №№0000802600/0/28256/0892, 0000802600/1/31225/0981, 0000802600/2/47183, якими ЗАТ “Дніпровський завод мінеральних добрив» визначено суму податкового зобов'язання за платежем “частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету» в розмірі 502 900грн., у тому числі, основний платіж -502 900грн. та 24.01.2006р. податкове повідомлення-рішення №0000802600/3/1016, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання по даному платежу в розмірі 1 005 800грн., у тому числі, основний платіж -502 900грн., штрафні(фінансові) санкції -502 900грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті також на підставі акту перевірки від 29.07.2005р. №52/26/7/26/20/31980517.
Даним актом зафіксовано, що в порушення ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік» та Порядку нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. №405, ЗАТ “Дніпровський завод мінеральних добрив» у 2004 році не нарахувало та не сплатило до державного бюджету частину прибутку (доходу) в сумі 502 900грн.
При цьому перевіряючими зазначено, що з урахуванням щоквартального проведення відрахувань частини прибутку (доходу) та належності Фонду державного майна України у статутному фонді товариства частки в розмірі 40%, в 2004 році останнє повинно було здійснити нарахування та сплату частини прибутку (доходу) за ІІ квартал 2004 р. в сумі 440 700грн. (7345000х 15%х40%), за ІІІ квартал 2004 року в сумі 91 100грн. (1 518 000х15%х40%), у зв'язку з чим частина прибутку (доходу) товариства, відповідно до щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році складає 531 800грн.
Між тим, 03.06.2005р. товариство надало до податкової інспекції довідку №14-06-01/1039 з розрахунком частини прибутку (доходу) за 2004 рік та І квартал 2005 року, згідно з якою суми нарахувань склали відповідно за 2004 рік -28900грн. (482000х15%х40%), за І квартал 2005 року -7 100грн (59000х30%х40%).
Отже нарахування частини прибутку (доходу) проведено перевіряючими шляхом відрахування від показників частини прибутку за ІІ, ІІІ квартали 2004р., визначених ними на підставі розмірів чистого прибутку за відповідні періоди (таблиця на сторінці 17 акту, т.1, а.с.30) показників частини прибутку, визначеної товариством згідно з даними фінансово-господарської звітності, яка надавалася за 2004 рік з наростаючим підсумком ((440,7+ 91.1)-28.9).
Статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік» встановлено, що господарські організації:
державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу);
акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Відповідно до ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік» постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. №405 затверджено Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році.
Пунктом 2, 3 названого Порядку встановлено, що відрахування частини прибутку (доходу) провадяться господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв). Визначена відповідно до цих Порядку і нормативу частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені до сплати податку на прибуток підприємств.
Згідно з пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1"Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999року N 87, проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
З урахуванням положень наведених норм колегія суддів визнає вірними висновки господарського суду, зроблені за наслідками дослідження аргументів товариства, про необхідність врахування при сплаті спірних платежів наростаючого підсумку з фінансових показників прибутку (збитку) його діяльності.
Між тим, наведеними нормами чітко встановлені періоди проведення переліченими вище суб'єктами господарювання таких відрахувань. Так, протягом 2004 року останні повинні проводитися за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності.
Викладене дає підстави вважати, що сплата частини прибутку (доходу) мала бути здійснена товариством протягом 2004 року щоквартально, як зазначає податкова інспекція , але з наростаючим підсумком з фінансових показників прибутку (збитку).
Умови щоквартального проведення відрахувань у 2004 році не були враховані господарським судом при вирішенні питання стосовно правомірності надання товариством розрахунку частини прибутку (доходу) за 2004 рік.
Враховуючи відповідні данні товариства, наведені у таблиці на сторінці 17 акту перевірки (т.1, а.с.30) у ІІ кварталі 2004 року товариство повинно було здійснити та сплатити частину прибутку (доходу) в сумі 300 720грн. (5 012 000х15%х40%).
За 9 місяців 2004 року така частина мала дорівнювати 391 800грн. (6 530 000х15%х40%).
Тому частина прибутку (доходу) за ІІІ квартал 2004 року визначається як різниця між 391 800грн. та 300 720грн. і дорівнює 91 080грн.
Отже при наявності збитків у І та ІV кварталах 2004 року товариство повинно було сплатити за ІІ та ІІІ квартали 391 800грн. (300 720+91 080). При цьому фактична сплата здійснена ним, як вбачається з акту перевірки, тільки в сумі 28 900грн.
Тому, загальна сума, яку не нарахувало та не сплатило товариство у 2004 році згідно з вимогами ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік», складає 362 900грн. ( 391 800-28 900).
Таким чином, відповідні податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню в частині надмірно донарахованої товариству частини прибутку (доходу), а саме в сумі основного платежу в розмірі 140 000грн. (502 900- 362 900).
Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000802600/3/1016 від 24.01.2006р., то слід зазначити наступне.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2004р. (т.2, а.с.49) порушено провадження по справі №В15/49/04 про банкрутство ЗАТ Дніпровський завод мінеральних добрив», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2005р. у цій справі процедура розпорядження майном товариства продовжена до 23.02.2006р.
Відповідно до ст.12 названого Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу відповідає лише строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний із поняттям мораторію. За змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.
Таким чином, нарахування податковою інспекцією в податковому повідомленні-рішенні штрафних (фінансових) санкцій в сумі 502 900грн. не відповідає вимогам законодавства про банкрутство.
У зв'язку з цим дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині нарахування основного платежу в сумі 140 000грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 502 900грн., всього: 642 900грн.
З цих підстав постанову господарського суду у відповідній частині слід скасувати.
Доводи податкової інспекції стосовно необхідності проведення товариством відрахувань до державного бюджету, виходячи виключно з чистого прибутку, порядок розрахунку якого встановлено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати» колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки такий порядок повинен застосовуватися в сукупності з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №1.
Закриття господарським судом провадження по справі в частині позовних вимог товариства про скасування рішень ДПІ у м.Дніпродзержинську, державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарг здійснено у повній відповідності з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказані рішення не є актами в розумінні ст.17 цього Кодексу і не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 202, 207, 254 КАС України, суд
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.06р. у справі № А37/30 скасувати частково;
- викласти абзац перший резолютивної частини постанови в наступній редакції:
“Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську від 01.08.2005р. №0000812600/0/28257/0893, від 25.08.05р. №0000812600/1/31224/0980, від 07.11.05р. №0000/812600/2/47182 та від 24.01.2006р. №0000812600/3/1015, податкові повідомлення-рішення від 01.08.2005р. №0000802600/0/282556/0892, від 25.08.2005р. №0000802600/1/31225/0981 та від 07.11.2005р. №0000802600/2/47183 скасувати в частині визначення суми податкового зобов'язання закритого акціонерного товариства “Дніпровський завод мінеральних добрив» за платежем “частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету» в розмірі 140 000грн., у тому числі, основний платіж 140 000грн, податкове повідомлення-рішення від 24.01.2006р. №0000802600/3/1016 скасувати в частині визначення податкового зобов'язання по даному платежу в розмірі 642 900грн., у тому числі, основний платіж -140 000грн., штрафні (фінансові) санкції -502 900грн.;
- в решті у позові відмовити»;
- в інших частинах постанову залишити без змін;
- постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Л.О.Чимбар
Суддя В.В.Швець
Дата виготовлення у повному обсязі 07.11.2006р.