01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.06.2006 № 15/264
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Данилової Т.Б.
Зеленіна В.О.
при секретарі:
за участю представників сторін:
позивача - Лелюх Л.П. - ліквідатор відповідача - 1. Якименко С.М. (довір. від 20.06.06)
2. Пархоменко Ю.М. (довір. від 20.06.06)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Грант"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.05.2006
у справі № 15/264 (Хоменко М.Г.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Грант"
Мале приватне підприємство "Вітос"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.06 у справі № 15/264 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт», визнано недійсним договір купівлі-продажу від 07.07.04, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Грант» та Малим приватним підприємством “Вітос», зобов»язано ТОВ “Грант» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт» торговий павільйон-кіоск № 4 площею 45,3 кв.м. з торговим обладнанням та вмонтованими холодильними і морозильними камерами загальною площею 550 кв.м., під літерою “Г», розташований у місті Києві по проспекту Повітрофлотському, 92. З метою забезпечення позову накладено арешт на торговий павільйон-кіоск № 4; стягнуто з ТОВ “Грант» і МПП “Вітос» на користь ТОВ “Аеросвіт» по 97,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт» звернулося з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.07.04, згідно з яким Мале приватне підприємство “Вітос» продало Товариству з обмеженою відповідальністю “Грант» торговий павільйон-кіоск № 4 площею 45,3 кв.м. з торговим обладнанням та вмонтованими холодильними і морозильними камерами загальною площею 550 кв.м., під літерою “Г», розташований у місті Києві по проспекту Повітрофлотському, 92. Позивач продав павільйон Товариству з обмеженою відповідальністю “Квант» за договором купівлі-продажу від 05.05.1999р., який ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 19.03.01 у справі № 16/90 визнано недійсним. ТОВ “Квант» продало павільйон Товариству з обмеженою відповідальністю “Сапфір» на підставі договору купівлі-продажу від 01.02.01, який рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.04 у справі № 17/73 визнано недійсним, 23.06.04 ТОВ “Сапфір» продало павільйон Малому приватному підприємству “Вітос», яке в свою чергу продало павільйон Товариству з обмеженою відповідальністю “Грант» за договором купівлі-продажу від 07.07.04. В момент укладення договорів купівлі-продажу павільйону від 23.06.04, від 07.07.04 продавці не мали достатнього обсягу цивільної дієздатності для відчуження павільйону. Оскільки, Мале приватне підприємство “Вітос» не мало необхідної цивільної дієздатності в момент укладення договору купівлі-продажу від 07.07.04 місцевий господарський суд визнав цей договір недійсним, а згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу власник має право витребувати майно від добровільного набувача у разі, якщо це майно вибуло з володіння власника не з його волі.
З огляду на те, що майно павільйону відчужено поза волею позивача суд задовольнив позовні вимоги ТОВ “Аеросвіт» про повернення йому від ТОВ “Грант» павільйону-кіоску площею 45,3 кв.м. під літерою “Г», розташованого в м. Києві по проспекту Повітрофлотському, 92.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ “Грант» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.06, визнати ТОВ “Грант» добросовісним набувачем торгівельного павільйону з торговим обладнанням та вмонтованими холодильними камерами.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що рішення суду першої інстанції грунтується не на фактах, а на припущеннях, по відношенню до ТОВ “Грант» незаконність набуття права власності на павільйон не встановлено, ТОВ “Грант» є добросовісним набувачем майна.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
07.07.2004 між Малим приватним підприємством “Вітос» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грант» укладено договір купівлі-продажу торгового павільйону-кіоску під літерою “Г» загальною площею 45,30 кв.м., розташованого у місті Києві по проспекту Повітрофлотському, 92.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт» в особі ліквідатора Лелюх Л.П. звернулося з позовом про визнання цього договору недійсним та витребування від ТОВ “Грант» торгового павільйону-кіоску площею 45,3 кв.м. з торговим обладнанням та із вмонтованими холодильними і морозильними камерами загальною площею 550 кв.м. з огляду на те, що торговий павільйон-кіоск № 4 площею 45,3 кв.м. продано Товариством з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт» за договором від 05.05.1999, який ухвалою арбітражного суду міста Києва від 19.03.01 у справі № 16/90 визнано недійсним. Наступний договір від 01.02.01 про відчуження павільйону Товариством з обмеженою відповідальністю “Квант» Товариству з обмеженою відповідальністю “Сапфір» рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.04 у справі № 17/73 також судом визнано недійсним.
ТОВ “Сапфір» 23.06.04 передало павільйон Малому приватному підприємству “Вітос», яке в свою чергу продало об'єкт нерухомості Товариству з обмеженою відповідальністю “Грант» за договором купівлі-продажу від 07.07.04.
В пункті 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням угод недійсними» зі змінами, внесеними роз»ясненнями Вищого арбітражного суду і Президією Вищого господарського суду України вказується на те, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:
- відповідність змісту угод вимогам закону;
- додержання встановленої форми угоди;
- правоздатність сторін за угодою;
- у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В позовній заяві позивачем не наведено правових підстав для визнання недійсною угоди від 07.07.04, укладеної між Малим приватним підприємством “Вітос» і Товариством з обмеженою відповідальністю “Грант». В рішенні суду першої інстанції правовими підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.07.04 зазначено, що при укладенні договору від 23.06.04 та від 07.07.04 сторони не мали достатнього обсягу цивільної дієздатності. Договір купівлі-продажу від 23.06.04 в матеріалах справи відсутній.
Відповідно до статті 26 Цивільного кодексу УРСР, статті 92 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність юридичної особи виникає згідно з установчими документами та законом.
Матеріали справи не містять, позивачем не доведено, судом першої інстанції не досліджено питання про обмеження цивільної дієздатності продавців павільйону, зокрема ТОВ “Аеросвіт», ТОВ “Квант», ТОВ “Сапфір», МПП “Вітос». Жодного статуту цих підприємств до матеріалів справи не додано. В чому полягає недостатність цивільної дієздатності ТОВ “Сапфір» і МПП “»Вітос» Господарським судом міста Києва не доведено.
Частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України вказує на те, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
До матеріалів справи не додано доказів підписання договору купівлі-продажу від 07.07.04 неповноважними особами.
Крім того, судом першої інстанції не досліджено питання щодо ідентичності майна проданого ТОВ “Аеросвіт» за договором купівлі-продажу від 05.05.99, ТОВ “Квант» за договором купівлі-продажу від 01.02.01, ТОВ “Сапфір» за договором від 23.06.04.
За договором купівлі-продажу від 07.07.04 Мале приватне підприємство “Вітос» продало Товариству з обмеженою відповідальністю “Грант» торговий павільйон-кіоск під літерою “Г» загальною площею 45,30 кв.м., розташований у м. Києві по проспекту Повітрофлотському , 92.
Як слідує із ухвали Господарського суду міста Києва від 19.03.01 по справі № 16/90 (а.с. 11) за договором купівлі-продажу від 05.05.99 ТОВ “Аеросвіт» продало ТОВ “Квант» збірно-розбірний павільйон площею 46,8 кв.м. з торговим обладнанням. Інших ідентифікуючих ознак предмету договору купівлі-продажу від 05.05.99 ухвала суду від 19.03.01 не містить. Павільйон проданий ТОВ “Аеросвіт» та Приватним підприємством “Вітос» відрізняється також за площею.
Матеріали справи не містять доказів того, що Мале приватне підприємство “Вітос» продало павільйон, куплений у ТОВ “Сапфір».
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу покладає обов'язок доказування і подання доказів на сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, матеріали справи містять докази про те, що Товариства з обмеженою відповідальністю “Грант» купило павільйон-кіоск площею 45,30 кв.м. по проспекту Повітрофлотському, 92 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 07.07.04, отримало майно на підставі акту прийому-передачі від 07.07.04. Право власності на павільйон за ТОВ “Грант» посвідчується Київським міським бюро технічної інвентаризації свідоцтвом від 12.07.04 (а.с. 16).
Грань між добросовісним та недобросовісним володінням установлюється судом, виходячи з презумпції добросовісності набувача.
Матеріали справи не містять доказів про те, що ТОВ “Грант» є недобросовісним набувачем павільйону. Оскільки, ТОВ “Грант» є добросовісним набувачем майна, законом обмежені підстави витребування майна від добросовісного набувача. Суд першої інстанції при задоволенні позову посилається на пункт 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, який передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. ТОВ “Аеросвіт» з власної волі продало павільйон площею 46,8 кв.м. за договором від 05.05.99.
Разом з тим, пунктом 3 резолютивної частини рішення від 11.05.06 по даній справі Господарській суд міста Києва зобов'язав ТОВ “Грант» повернути ТОВ “Аеросвіт» торговий павільйон-кіоск № 4 площею 45,3 кв.м. з торговим обладнанням та вмонтованими холодильними і морозильними камерами загальною площею 550 кв.м. Договір купівлі-продажу від 07.07.04, укладений між МПП “Вітос» і ТОВ “Грант» не мітить інформації, що торговий павільйон-кіоск має № 4 і що його продано Товариству з обмеженою відповідальністю “Грант» з торговим обладнанням та вмонтованими холодильними і морозильними камерами загальною площею 550 кв.м.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.06 по даній справі не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Грант» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.06 у справі № 15/264 скасувати.
3. В позові відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грант» 42,50 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 15/264 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Данилова Т.Б. (переведена)
Зеленін В.О.