Кіровоградської області
"21" листопада 2006 р.
Справа № 14/214
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., 21.11.2006 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14\214
за позовом Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» в особі Кіровоградської філії НАК «Украгролізинг», м. Кіровоград
до відповідача Державна податкова інспекція у м. Кіровограді (далі по тексту - ДПІ), м. Кіровоград
про скасування податкового повідомлення-рішення
Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.
Представники :
Від позивача - участі не брав
Від відповідача - Панасенко І.Б., довіреність №153 від 19.04.2006 р.
Від відповідача - Кархова Т.Б., довіреність №18 від 21.08.2006 р.
Подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0000362340\3 від 05.05.2006 р., як такого що суперечить законодавству з питань оподаткування.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що донарахування державним податковим органом за січень 2005 року податку на додану вартість та фінансові санкції у розмірі 9 039,79 грн. є неправомірним.
В запереченнях проти позову ДПІ у м. Кіровограді не погоджується з вимогами позивача, вважає свої вимоги правомірними та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників державної податкової служби, господарський суд, -
Кіровоградської ОДПІ, правонаступником якої є ДПІ у м. Кіровограді, проведена виїзна позапланова перевірка Кіровоградської філії Національної АК «Украгролізинг» з питання правомірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за січень 2005 року.
Перевіркою правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового зобов'язання встановлено, що позивач в порушення пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункт 5.6 пункту 5 Наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 р., зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПАУ №63 від 02.02.2004 р. не проведено коригування податкових зобов»язань в сторону збільшення на загальну суму 36 159,20 грн.. в тому числі ПДВ 6 026,53 грн. А саме в січні 2005 р. КФ НАК «Украгролізинг» віднесено до податкового кредиту вартість майна, вилученого у ВАТ «Смоленська с\г МТС» в зв'язку з несплатою лізингових платежів (п\н №1 від 21.01.2005 р. на загальну суму 29 796,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 966,00 грн., п\н №2 від 21.01.2005 р. на загальну суму 2 653,20 грн., в т.ч. ПДВ 442,20 грн., п\н №3 від 21.01.2005 р. на загальну суму 3 710,00 грн., в т.ч. ПДВ 618,33 грн.), яке було передано ВАТ «Смолінській с\г МТС» в 1999-2000 роках у фінансових лізинг.
Податкова служба прийшла до висновку, що філією не виконані вимоги пункту 2 Прикінцевих положень закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не обрана єдина система оподаткування щодо операцій з фінансового лізингу, за якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до 01.01.2003 р., та не проведене відповідне коригування податкових зобов»язань щодо передачі даного об'єкта у фінансовий лізинг. Оскільки правила оподаткування вибрані КФ НАК «Украгролізинг» в січні 2005 року (таки, що вступили в дію з 01.01.2003 р.) датою виникнення податкових зобов»язань вважається січень 2005 року.
Таким чином, перевіркою встановлено заниження нарахування податкових зобов'язань в сумі 36 159,20 грн., в т.ч. ПДВ 6 026,53 грн. за січень 2005 року.
Під час позапланової перевірки, пов'язуючи результати перевірки з карткою особового рахунку КФ НАК «Украгролізинг» встановлено, що неправомірне завищення підприємством суми заявленого бюджетного відшкодування за січень 2005 р. в розмірі 6 026,53 грн. призвело до безпідставного погашення сум нарахованих до сплати ПДВ по податковим деклараціям за лютий 2005 р. в сумі 536,00 грн., березень 2005 р. в сумі 5 490,53 грн., та відповідно до заниження суми податку, яку необхідно було сплатити до бюджету, але фактично не сплачено.
Акт перевірки став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 05.05.2006 р. №0000362340\3 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6 026,53 грн. основного платежу та 3 013,26 грн. штрафної (фінансової санкції), а всього 9 039,79 грн.
Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач оскаржив його в процедурі адміністративного узгодження. За результатами розгляду скарг КФ НАК «Украгролізинг» податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Господарський суд погоджується з висновками державного податкового органу та вважає правомірним нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в силу наступного.
Згідно з договором від 01.11.2001 р. та актом приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов»язань від 26.03.2001 р. лізингова компанія державного підприємства матеріально - технічного забезпечення «Агропромпостач» (лізингодавець) передала, а КФ НАК «Украгролізинг» від імені НАК «Украгролізинг» прийняла майно, придбане лізингодавцем у 1998-1999роках на умовах договорів купівлі-продажу за рахунок коштів державного лізингового фонду, наданих лізингодавцю в 1998-1999 роках, та передане ним у фінансовий лізинг суб'єктам господарської діяльності (лізингоодержувачам), та права вимоги боргових зобов»язань за договорами «Про сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів», укладеними лізингодавцем з лізенгоодержувачами.
Актом приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов»язань від 26.03.2002 р. підтверджено перехід права власності на майно, яке знаходиться у фінансовому лізингу у лізінгоодержувачів та на права вимоги боргових зобов»язань, що виникли по договорах фінансового лізингу на це майно з моменту передачі цього майна у фінансовий лізинг.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року №168\97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, якій діяв до вступу в дію Закону України від 16.01.2003 р. «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» операції з передачі товарів у межах договорів оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі не належать до продажу.
Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 цього Закону визначено - передача майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоодержувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору, а також сплата орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової оренди (лізингу) не є об'єктом оподаткування.
При придбанні техніки у завода - виробника лізингодавець не поніс витрат на її придбання, оскільки придбання здійснювалось за бюджетні кошти, та при передачі лізингодавцем лізингоодержувачам об'єктів фінансового лізингу у 1999-2000 роках у лізингодавця податкове зобов»язання з податку на додану вартість не виникло, так як операції з передачі об'єктів фінансового лізингу до 07.02.2003 року, моменту вступу в дію Закону України від 16.01.2003 р. №469-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість», не прирівнювались до продажу та не оподатковувались податком на додану вартість.
Законом України від 16.01.2003 р. №469- IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість», який відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності з дня опублікування (07.02.2003 р. «Урядовий кур'єр») і застосовується до правовідносин, що виникли за звітний період, який починається з 1 січня 2003 року, принципово змінив порядок оподаткування операцій з передачі майна та сплати орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової оренди (лізингу).
Так, згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року №168\97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №469-IV, до продажу товарів відносяться «операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу».
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування є «операції платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу)».
Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 цього Закону визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з надання орендодавцем (лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі, а також повернення такого майна орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору - сплати процентів або комісій у складі орендних (лізингових) платежів, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу.
За нормою підпункту 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 даного Закону датою виникнення податкових зобов»язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу). Одночасно, підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168\97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями встановлено, що датою виникнення податкових зобов»язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше - або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку. Як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів.
Пунктом 4.5 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року №168\97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №469-IV визначено, що у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок. Нарахований у зв'язку з такою поставкою перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотньому порядку відбувається перегляд сум податкових зобов»язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Позивач стверджує, що при вилученні техніки керувався «єдиною системою оподаткування», а саме пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 16.01.2003 р. №469-IV «Про внесення змін про податок на додану вартість», яким передбачено, що операції з фінансового лізингу, згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковуються за правилами, що діяли на момент передання такого об'єкта, або за правилами, визначеними цим Законом, за вибором лізингодавця (орендодавця).
Відповідно до підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який викладений у редакції Закону України від 24.12.2002 р. №349-IV у разі, коли у майбутніх податкових періодах лізингоотримувач повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу; передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.
КФ НАК «Украгролізинг» не вибрано єдину систему оподаткування об'єктів фінансового лізингу за правилами, визначеними пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 16.01.2003 р. №469- IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість», які були передані орендарю до моменту набрання чинності цим Законом, а саме при передачі об'єктів фінансового лізингу податкове зобов'язання не нараховувалось, тобто у цій частині обрано систему оподаткування, яка діяла до 07.02.2003 р., а при поверненні об'єктів фінансового лізингу у січні 2005 року обрано систему оподаткування, яка діяла вже після 07.02.2003 р. Тобто, позивач, вибравши систему оподаткування, яка діяла після 07.02.2003 р., повинен був виконати всі вимоги Закону щодо оподаткування операцій фінансового лізингу та нарахувати (відкоригувати) податкове зобов'язання з податку на додану вартість по передачі об'єктів фінансового лізингу лізингоотримувачу, як це передбачено підпунктом 7.3.1 та підпунктом 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 та пункту 4.5 статті 4 Закону України від 03.04.1997 р. №168\97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами, внесеними Законом України від 16.01.2003 р. №469-IV.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає правомірними висновки податкової служби, викладені в акті перевірки від 13.10.2005 р. та не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 05.05.2006 р. №0000362340\3.
Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя
С. Б. Колодій