27.11.06 р. Справа № 28/107а
14 год. 55 хв. Зала судових засідань - кабінет № 213
м. Донецьк вул. Артема, 157
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кониченка О.М.
при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
Державного підприємства “Селидіввугілля» м. Селидове
до Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Селидове
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2005 року № 0000132640/0/624/10/26
За участю
представників сторін:
від позивача: Косенок О.М. - за довір.
від відповідача: Пальниченко О.І. - за довір.
До господарського суду Донецької області заявлено позов з урахуванням його зміни Державним підприємством “Селидіввугілля» м. Селидове до Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Селидове про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2005 року № 0000132640/0/624/10/26, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 63944 грн. 22 коп.
Відповідач у письмових поясненнях та запереченнях від 24 липня 2006 року, від 31 жовтня 2006 року та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення порядку складання акту документальної перевірки, а також недотримання відповідачем умов, досягнутих між Міністерством палива та енергетики України та Державною податковою адміністрацією України з питань реорганізації підприємств галузі, за якими штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань до підприємств, які реорганізуються шляхом злиття з вугільними компаніями, не застосовуються. Зазначена домовленість викладена у протоколі № 1 від 27 грудня 2004 року.
Відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство “Селидіввугілля» м. Селидове є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 24 червня 2003 року, включене до ЄДРПОУ за номером 32427062, знаходиться на податковому обліку Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції.
Акт документальної перевірки № 19/23/32427062 від 28 січня 2005 року, що долучений позивачем до матеріалів справи, не визначений спірним податковий повідомленням-рішенням у якості підстави його прийняття. Єдиний припис акту, викладений у пункті 2.19 (арк. акту 54), визначає, що збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 128942 грн. 31 коп. сплачений з затримкою більше 90 календарних днів. Інших застережень акт перевірки не утримує.
Суд не приймає посилання позивача на порушення відповідачем порядку складання акту документальної перевірки, оскільки зазначений акт не визначений відповідачем у якості підстави встановлення факту правопорушення, а також з огляду на те, що приписи підпункту 17.1.7 не ставлять право на застосування штрафних (фінансових) санкцій в залежність від здійснення або не здійснення перевірки.
28 січня 2005 року відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000132640/0/624/10/26, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 128942 грн. 31 коп. зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 64471 грн. 71 коп. Позивач просить визнати частково недійсним наведене спірне податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 63944 грн. 22 коп.
Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.
Нормами зазначеного підпункту визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цих Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах в залежності від календарних днів затримки. Абзацом четвертим підпункту передбачено при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, штраф застосовується у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» податкова декларація подається за базовий (звітний) період.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, про що зазначено пунктом 5.1 статті 5 наведеного Закону.
Нормами пункту 5.3 даної статті передбачені строки погашення податкового зобов'язання. Податкові зобов'язання , зазначені платником податку у податковій декларації підлягають сплаті протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища запроваджений Законом “Про охорону навколишнього природного середовища».
На виконання вимоги частини сьомої статті 1 Закону України “Про систему оподаткування», згідно з якою будь-які податки і збори, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, зазначений збір включено до Закону про оподаткування (пункт 13 частини першої статті 14 Закону).
Відповідно до статті 44 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України постановою від 1 березня 1999 року № 303 затверджений Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору (надалі - Постанова № 303).
Пунктом 9 Постанови № 303 визначено, що розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року. Відповідно до пункту 10 Постанови № 303 збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації (надалі - збір за забруднення).
Зазначений збір розраховувався та розраховується за квартал, півріччя, 9 місяців та календарний рік наростаючим підсумком з початку звітного календарного року згідно Інструкцій щодо складання податкового розрахунку з цього збору.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем застосований штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по Державному відкритому акціонерному товариству “Шахта “Курахівська» за 9 місяців 2002 року (розрахунок № 32669, наданий до податкового органу 5 листопада 2002 року). Зазначеним розрахунком (рядком 5) визначена сума збору у розмірі 168843 грн. 43 коп. Відповідачем у якості бази обчислення штрафу визначена погашена позивачем сума у розмірі 128942 грн. 31 коп. Граничним терміном сплати зазначених зобов'язань відповідач вважає 24 червня 2003 року з огляду на те, що ДВАТ “Шахта “Курахівська» була ліквідована шляхом приєднання до Державного підприємства “Селидіввугілля» згідно наказу Міністерства палива та енергетики від 25 лютого 2003 року № 96, після чого останнім надавалися зведені розрахунки. Внаслідок зазначеної реорганізації ДП “Селідіввугілля» стало правонаступником всіх прав та обов'язків, у тому числі ДВАТ “Шахта “Курахівська».
Суд вважає, що правонаступництво не змінює граничних термінів сплати податкових зобов'язань, кінцева дата сплати зобов'язань по збору за 3 квартал (9 місяців 2002 року) визначена відповідачем 24 червня 2003 року безпідставно, але зазначене порушення не впливає на оцінку спірного податкового повідомлення-рішення.
Погашена сума у розмірі 128942 грн. 31 коп. визначена відповідачем шляхом врахування здійснених позивачем платежів 15, 27 та 30 липня 2004 року, 3 та 17 серпня 2004 року, 28 жовтня 2004 року, відповідно у сумах 94 грн. 28 коп., 55186 грн. 13 коп., 23981 грн. 30 коп., 592 грн. 80 коп., 366 грн. 80 коп., 48721 грн. За даними облікового рахунку зазначені суми рознесені відповідачем в рахунок погашення недоїмки згідно рішення про правонаступництво.
Огляд зазначених платіжних доручень посвідчує наступне:
27 липня 2004 року позивачем була здійснена оплата збору за 2 квартал 2004 року платіжним дорученням № 2972 у сумі 62717 грн. 27 коп., з яких частина у розмірі 55186 грн. 13 коп. скерована відповідачем в погашення недоїмки згідно рішення про правонаступництво № 26 (відповідачем суду не наданий); 30 липня 2004 року позивачем була здійснена оплата збору за 2 квартал 2004 року у сумі 27282 грн. 73 коп. платіжним дорученням № 3020, з яких частина у розмірі 23981 грн. 30 коп. скерована відповідачем в погашення недоїмки згідно рішення про правонаступництво № 26; 28 жовтня 2004 року позивачем була здійснена оплата збору за 3 квартал 2004 року платіжним дорученням № 3898 у сумі 54000 грн., з яких частина у розмірі 48721 грн. скерована відповідачем в погашення недоїмки згідно рішення про правонаступництво № 26.
Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до норм Конституції та законів України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Враховуючи наведене, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням у сумі 63944 грн. 22 коп. є безпідставним, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення є частково недійсним щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у зазначеній сумі.
Погашення відповідачем податкового боргу в рахунок зобов'язань у сумі 1053 грн. 88 коп., у тому числі 15 липня 2004 року 94 грн. 28 коп., 3 серпня 2004 року 592 грн. 80 коп., 17 серпня 2004 року 366 грн. 80 коп. визнається позивачем, внаслідок чого сума застосованого штрафу 526 грн. 94 коп. не оскаржується.
До матеріалів справи долучена значна кількість первинних документів, які не мають відношення до справи, але суд позбавлений можливості їх повернення, оскільки вони долучені за ініціативою сторін.
Суд не приймає посилання позивача на узгодженість між Міністерством палива та енергетики та ДПА України щодо не застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на принцип законності, викладений у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Позов Державного підприємства “Селидіввугілля» м. Селидове до Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Селидове про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2005 року № 0000132640/0/624/10/26, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 63944 грн. 22 коп. задовольнити повністю.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції м. Селидове від 28 січня 2005 року № 0000132640/0/624/10/26 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 63944 грн. 22 коп.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Селидіввугілля» м. Селидове ( 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, п/р 26003301490817 у філії Відділення Промінвестбанку м. Селидове, МФО 334312, код ЄДРПОУ 33426253 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому 27 листопада 2006 року в присутності представників сторін.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кониченко О.М.