79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.11.06 Справа№ 1/489-26/151
За позовом: Приватного творчо-видавничого підприємства Всеукраїнського політичного журналу «Державність», м. Винники
До відповідача: Винниківської міської ради, м. Винники
Третя особа на стороні відповідача: Римо-католицька громада м. Винники, м. Винники
Про: спонукання надання дозволу на приватизацію, купівлю-продаж споруди
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Шніцар А.О.- юрисконсульт
Від третьої особи: Галущак Х.Я.- представник
Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАСУ.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.11.2006 р.
Суть спору:
Приватне творчо-видавниче підприємство Всеукраїнського політичного журналу «Державність», м. Винники звернулося до господарського суду з позовом до Винниківської міської ради, м. Винники за участю третьої особи на стороні відповідача Римо-католицької громади м. Винники про спонукання надання дозволу на приватизацію, купівлю-продаж споруди.
Ухвалою суду від 15.05.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до попереднього розгляду в судовому засіданні на 06.06.2006 р. Ухвалою суду від 06.06.2006 р. розгляд справи у попередньому судовому засіданні відкладено на 30.06.2006р. 30.06.2006р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14.07.2006р. Ухвалою суду від 14.07.2006 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Римо-католицьку громаду м. Винники, закінчено підготовче провадження у справі і справу призначено до судового розгляду в засіданні на 02.08.2006р. 02.08.2006 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14.09.2006р. Ухвалою суду від 14.09.2006р. розгляд справи відкладено на 17.10.2006р. Ухвалою суду від 17.10.2006р. розгляд справи відкладено на 07.11.2006р.
07.11.2006 р. представник позивача в судове засідання не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Винниківської міської ради від 28.12.1993р редакції громадсько-політичного журналу «Державність» вирішено надати в оренду терміном на десять років приміщення колишньої СШ №29 по вул. Львівській, 6 у м. Винники.
На підставі наведеного, 02.04.1996р. між Винниківською міською радою (далі-Відповідач) та Приватним творчо-видавничим підприємством всеукраїнського політичного журналу «Державність» (далі-Позивач) укладено договір оренди нежитлових приміщень за умовами якого Позивач прийняв в оренду терміном на 10 років в користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Винники, вул. Львівська 6.
У зв'язку з тим, що договір оренди нежитлового приміщення закінчив свою дію, Позивач звернувся до суду із позовом відповідно до якого просить суд постановити рішення, яким зобов'язати відповідача дати офіційний дозвіл на приватизацію, купівлю-продаж будівлі, що знаходиться у м. Винники по вул. Львівській, 6.
Як підставу для задоволення поданого до суду позову, Позивач вказує довготривале користуванням земельною ділянкою (переважне право наймача на придбання речі - ст. 777 ЦК України) та посилається на ст.ст. 10,11,12,24,25 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», які регламентують порядок викупу об'єктів малої приватизації.
14.07.2006 р. до участі у розгляді справи залучено третю особу -Римо-католицьку громаду м. Винники представник якої у своїх письмових поясненнях по суті позовних вимог вказує, що спірне приміщення є невід'ємною частиною для обслуговування костелу і відповідно до Указу Президента України від 21.03.2002 р. №279/2002р. «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков» повинно бути повернуте римо-католицькій громаді для використання за призначенням.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, виходячи з того, що: дане приміщення знаходиться в аварійному стані і є непридатним до експлуатації; довгострокова оренда не є підставою для обов'язкового продажу спірного приміщення орендарю; відповідно до вищевказаного Указу Президента України від 21.03.02 р. дане приміщення має передаватися Римо-католицькій громаді як культове майно, оскільки було відповідне звернення; договір оренди укладений з порушенням вимог цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача є безпідставними і до задоволення не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до акту про технічний стан будинку №6, що знаходиться по вул. Львівській,6 у м. Винники від 06.10.1994 р., будинок знаходиться у стані, що потребує капітального ремонту. Відповідно до п. 11 Договору оренди від 02.04.1996 р. капітальний ремонт вказаного в Договорі приміщення повинен здійснюватися за рахунок орендаря. Позивачем долучено до позовної заяви акт виконаних ремонтно-будівельних робіт від 24.05.1996р., що були виконані у приміщенні. Проте, після проведених робіт вказане приміщення залишилось непридатним для використання і не використовувалось Позивачем за призначенням. Вказане суперечить ч.1 ст. 773 ЦК України відповідно до якої наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до призначення та умов договору.
Посилання Позивача на довгостроковість оренди як на одну з основних підстав права на приватизацію є безпідставними, оскільки ст. 777 ЦК України має рекомендаційний характер і не вказує на обов'язок наймодавця дати дозвіл на приватизацію чи купівлю-продаж орендованого приміщення.
Крім цього, 23.05.2006 р. у Винниківській міській раді зареєстровано звернення Римо-католицької громади з проханням оформлення права власності на будинок по вул. Львівській, 6 у м. Винники.
Як вбачається з архівної довідки Центрального державного історичного архіву України у м. Львові від 12.06.2002 р. № 217, парафіяльна будівля, що знаходиться у м. Винники Львівської області, перебувала у власності релігійної громади Римо-католицької громади м. Винники.
До матеріалів справи також долучено лист Державної служби охорони культурної спадщини від 22.08.2005 р., лист відділу охорони культурної спадщини від 11.11.2005 р., лист Управління з питань внутрішньої політики Львівської обласної державної адміністрації від 07.11.2005 р. та лист Львівської обласної державної адміністрації відділу у справах релігії від 22.03.2005 р., з яких вбачається сприяння релігійній громаді в питаннях щодо передачі парафіяльного будинку у власність.
Правовою підставою для реалізації третьою особою свого права на повернення спірного приміщення у власніть є згадуваний вище Указ Президента України від 21.03.2002 р. №279/2002р. «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков» яким органам місцевого самоврядування рекомендовано вжити заходів з відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема щодо повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у комунальній власності і використовуються не за призначенням.
З огляду на викладене, в обов'язок міської ради входить сприяння релігійній громаді у поверненні культового майна.
Крім цього, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні громади мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.
Відповідно до ст.ст. 793, 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
З долученого до матеріалів справи копії договору оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 р. не вбачається дотримання сторонами вимог стосовно нотаріального посвідчення вказаного договору та вимог щодо його державної реєстрації. Даний договір засвідчений лише підписами та печатками сторін.
Відповідно до п.2 ч.4 Перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином, твердження позивача про наявність довгострокової оренди, як підстави для приватизації, купівлі-продажу приміщення не може братися судом до уваги, оскільки вказаний договір не приведено до вимог цивільного законодавства і є неналежним доказом у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Не зважаючи на всебічне сприяння суду сторонам у реалізації цього обов'язку та самостійне витребування необхідних доказів, позивач не довів свої вимоги належними доказами у встановленому законом порядку
У зв'язку з наведеним, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.
Слід також зазначити, що суд в межах своєї компетенції не наділений правом передавати майно, будівлі, культові споруди будь-яким особам. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» це належить до виключної компетенції міської ради, зокрема в п.30 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» зазначено, що прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; визначення порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності належить до виключної компетенції міських рад.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані представниками сторін в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведеними позивачем, необґрунтованими поданими суду доказами і до задоволення не підлягають.
У відповідності до ч. 5 ст. 94 КАС України, у зв'язку із відсутністю доказів понесення відповідачем судових витрат по справі, такі витрати йому не компенсуються.
Керуючись ст.ст. 777, 793, 794, п.2 ч.4 Перехідних положень ЦК, ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування», ст. 17 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації», п. 4 Указу Президента України від 21.03.2002 р. №279/2002р. «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков», ст. ст. 2, 11, 69-71, 86, 158, 161-163 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Деркач Ю.Б.