Справа № 0907/4430/2012
Провадження № 2/344/918/13
18 січня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Шамотайла О.В.
секретаря Устинської Н.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, -
Позивач звернувся в суд з позовом про визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 Свої вимоги мотивував тим, що відповідачі, на момент виникнення спірних правовідносин хоча і були зареєстровані у вказаній квартирі, проте не проживали у ній протягом тривалого часу, місце їх фактичного перебування невідоме, вони не несуть витрат по оплаті комунальних послуг, а прописка їх у спірній квартирі перешкоджає оформленню субсидії по оплаті за комунальні послуги. Виходячи з вищевикладеного, позивач просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право на користування зазначеним житлом.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, при цьому відповідач ОСОБА_4 подав суду заяву за якою просив справу розглядати у його відсутності, а в задоволенні позову просив відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, вказала, що на даний час спірна квартира позивачем вже реалізована стороннім особам, які позов до відповідачів не заявляли, а тому просила в задоволенні позову відмовити та при цьому просила про поворот виконання рішення суду, оскільки відповідачів вже було виписано із спірної квартири, а рішення яке при цьому бралося за основу на даний час скасовано.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.06.2010р. в справі №0907/2-3227/2011 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішення відповідачі подали апеляційну скаргу за результатом розгляду якої 29.09.2011р. Апеляційним судом Івано-Франківської області було постановлено ухвалу про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Стороною відповідачів було подано касаційну скаргу і ухвалою від 15.02.2012 року Вищого спеціалізованого суду України рішення Івано-Франківського міського суду від 03.06.2011р. та ухвала від 29.09.2011р. Апеляційного суду Івано-Франківської області - скасовані, а справа передана на новий розгляд.
В судовому засіданні стороною відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позивач на даний час не є власником квартири, тому його вимоги є безпідставними, при цьому сторона відповідача посилалась на договір купівлі-продажу квартири від 16.03.2012р., копія якого наявна в матеріалах справах, однак представником відповідача не враховано той факт, що суд розглядає справу на момент виникнення спірних правовідносин.
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право особистої власності на квартиру від 25.05.1993р. належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 40), що також підтверджується відомостями з ОБТІ від 19.07.2010р. №9952 (а.с.8).
У відповідності до довідки ОСББ "Надрічна-24" виданій ОСОБА_3 про прописку від 29.01.2011р. №172 (а.с.25) в квартирі АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син), що також підтверджується і довідкою ЖБК-4 від 30.01.2008р. №10 (а.с.26).
Відповідно до заявки-замовлення від 20.05.2010р. у спірній квартирі було здійснено монтаж вхідних дверей (а.с. 73), а відповідно до постанови про відмову порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 від 07.12.2010р. (а.с.75) вбачається, що у спірній квартири проводилась заміна дверей внаслідок чого ОСОБА_3 не могла потрапити до квартири.
З довідки, яка наявна в матеріалах справи, від 21.09.2012р. №12265 вбачається, що ОСОБА_4 є студентом 3-го курсу Національного університету фізичного виховання і спорту України, факультету здоров'я, фізичного виховання, туризму та менеджменту, період навчання 01.09.2010-30.06.2014 навчальні роки, форма навчання - стаціонар.
При вирішенні даного спору, аналізуючи норми ЦК України суд вважає за можливе застосовувати і положення норм ЖК УРСР до спірних правовідносин, оскільки вони не суперечить, є схожими, доповнюють і покликані регулювати подібні правовідносин.
Так згідно зі ст. 71 Житлового кодексу України за тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. В разі, якщо наймач або члени його сім'ї з поважних причин були відсутні понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а у випадку виникнення спору - судом.
В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» від 12.04.1985р. №2, з послідуючими змінами, роз'яснено: у справах про визнання наймача або члена сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням(ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
У той же час згідно із статтею 9 Житлового Кодексу України передбачені житлові права громадян, відповідно до яких ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
За правилами статті 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Разом з тим, слід мати на увазі, що право користування житловим приміщенням, в силу ст.405 ЦК України, зберігається не тільки за членами сім'ї (в тому числі колишніми) власника
жилого приміщення, а й за членом його сім'ї, у разі зміни самого власника. При цьому припинення цього права можливо лише у випадках передбачених ст. 406 ЦК України. Таким чином, безумовне виселення таких осіб, тільки внаслідок того, що право власності на житлове приміщення перейшло до іншої особи є неправомірним та не відповідає природі спірних правовідносин.
У той же час, що стосується доказів, які можуть бути прийняті судом на підтвердження факту не проживання особи за місцем мешкання протягом певного часу, слід виходити з загальних положень глави 5 ЦПК України.
Згідно зі ст.ст. 57,58,59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, та які містять інформацію щодо предмета доказування, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування.
Покликання сторони позивача на те, що відповідачами не виконуються обов'язки пов'язані з оплатою комунальних послуг та їх відсутність протягом тривалого часу без поважних причин за місцем реєстрації свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли та спростовуються матеріалами, наявними у справі, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Враховуючи наведене, ст.ст. 9,71,150 ЖК України, ст. 383, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60, 212-215,218 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Суддя: О.В. Шамотайло
Повний текст рішення виготовлений 21.01.2013р.