Справа № 0408/2-1484/12 22-ц/774/24/К/13
Справа № 408/2917/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/24/К/13 Вікторович Н.Ю.
Категорія - 42 (ІУ) Доповідач -Михайлів Л.В.
Іменем України
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді - Михайлів Л.В.
суддів - Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі - Перміновій К.К.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення, -
В квітні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані відповідачі й які користуються нею на підставі договору найму, укладеного 21.05.1998 року між нею та ОСОБА_4 Оскільки у вказаній квартирі фактично проживає тільки ОСОБА_5, створюючи перешкоди в користуванні нею іншими членами сім'ї -ОСОБА_4, ОСОБА_6, а також їй, як власнику, просила суд розірвати договір найму квартири АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_7, такою, що втратила право на користування квартирою, а також виселити її з неї без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2012 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 27.09.2012 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, укладений 21 травня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Виселено ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на неврахування судом того, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 року за нею визнано право користування спірною квартирою. Крім того, вважає договір найму від 21 травня 2012 року сфальсифікованим й таким, що ніколи не укладався. Порушення норм процесуального права вбачає в неповідомленні її про розгляд справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 березня 1998 року, зареєстрованого в КП ДОР «Криворізьке БТІ»в реєстровій книзі № 120П.
У вказаній квартирі зареєстровані відповідачі по справі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.ст. 158, 169 ЖК України й виходив з наявності підстав для розірвання договору найма житлового приміщення, укладеного з відповідачем ОСОБА_4 та виселення відповідача ОСОБА_5 з займаної нею квартири з посиланням на те, що ОСОБА_5 не була членом сім'ї позивача.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині виселення ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення з наступних підстав.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 й була зареєстрована у травні 1998 року, де проживає до теперішнього часу.
До вселення в спірну квартиру відповідачі, як вбачається з їх пояснень, зареєстровані та проживали в квартирі по АДРЕСА_2, що належала на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5 та її дітям.
Як вбачається із архівного витягу №90 від 09.04.2012р. розпорядженням голови Центрально-Міської районної ради народних депутатів ОСОБА_5 надано дозвіл на продаж приватизованої квартири, яка частково належить неповнолітнім ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у зв'язку з переїздом сім'ї на нове місце проживання до кв. АДРЕСА_1
Крім того, судовим рішенням від 20.03.2012р. встановлені обставини вселення та проживання ОСОБА_5 В спірній квартирі.
Відповідно до норм цивільно-процесуального закону ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виселення з квартири як такої, що ніколи не була членом сім'ї позивача, судом першої інстанції не враховано зазначене положення ЦПК України.
Так відповідно до рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні прав користування та розпорядження власністю, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_5, встановлено, що вона вселилась та зареєстрована в спірній квартирі, як член сім'ї власника і у встановленому законом порядку набула права користування ним.
Зазначене рішення набрало чинності.
Ухвалою Вищого Спеціалізований Суд з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 травня 2012 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду від 20 березня 2012 року відмовлено, оскільки доводи апеляційної скарги та зміст судового рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.
Отже за правилами ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, які встановлені судовим рішенням від 20.03.2012р. є приюдиційними. Районний суд, ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_5 з квартири без надання іншого жилого приміщення не звернув уваги на це і зазначив в ньому інші обставини, які суперечать фактичним обставинам вселення та проживання ОСОБА_5 в спірній квартирі, що встановлені рішенням суду від 20.03.2012р.
Таким чином рішення суду від 03.07.2012р. про виселення ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення не можна визнати законним, й тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Укладення ОСОБА_4 зі своєю матір'ю ОСОБА_2, договору найму житла не має в даному випадку правового значення для відповідача ОСОБА_5 й не тягне для неї будь-яких наслідків, оскільки як зазначено вище, вона вселилась та користувалась квартирою не за договором найму, а як член сім'ї.
Крім того, рішення суду про розірвання договору найма квартири, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 сторонами договору не оскаржується.
На підставі викладеного, у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, згідно п.п.2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_5 з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виселення з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 -задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення -скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виселення з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення -відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: