Справа № 0413/10508/2012 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/774/200/К/13 інстанції -Шум Л.І.
Категорія 26 (1) Доповідач -Савіна Г.О.
17 січня 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів -Барильської А.П., Грищенко Н.М.,
при секретарі -Євтодій К.С.,
за участю -позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
представника відповідача Кукурузи Дар'ї Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»про відшкодування моральної шкоди, -
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»(далі -ПАТ «Кривбасзалізрудком») та просив стягнути з відповідача 150000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком»стягнуто 15000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком»ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд залишив поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав, не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності протиправних дій з боку відповідача щодо порушення законодавства з охорони праці, навпаки при прийнятті на роботу позивач під підпис був попереджений про наявність шкідливих умов праці, що є особливістю виробничого процесу, та свідомо погодився працювати. Суд не врахував практику розгляду аналогічних справ, а також не застосував тримісячний строк передбачений ст. 233 КзпП України. Крім того, вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
В своїх запереченнях представник позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним і обгрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 З 1984 року по 1995 рік та з 1999 року по 2010 рік працював на різних посадах на шахті "Родіна" РУ ім. К.Лібнехта, ВО "Кривбасруда" і ВАТ "Кривбасзалізрудком" у шкідливих умовах праці.
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 16 квітня 2010 року ОСОБА_2 встановлене професійне захворювання: радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), деформівного артрозу ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ст.), у зв'язку з чим було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання № 16 від 02 червня 2010 року.
Згідно п.п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 19 років 6 місяців в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала ГДН, винними в профзахворюванні позивача визнано адміністрацію шахти "Родіна" РУ ім. К.Лібнехта, ВО "Кривбасруда" і ВАТ "Кривбасзалізрудком", яка порушила вимоги ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст. 153 КзпП України.
Висновком МСЕК від 10 серпня 2010 року ОСОБА_2 первинно встановлено 45 % втрати професійної працездатності, та визнано його інвалідом третьої групи.
При наступному переогляді висновком МСЕК від 21 вересня 2012 року позивачу підтверджено 45 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує медикаментозного та санаторно-курортного лікування, виробів медичного призначення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є»п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_2 права на відшкодування моральної шкоди -10 серпня 2010 року -зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності протиправних дій з його боку щодо порушення законодавства з охорони праці, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці»передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, чого ним зроблено не було. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 у зв'язку з його професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, ступеня вини відповідача, конкретних обставин справи.
Доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком»щодо неврахування судом практики розгляду судами аналогічних справ безпідставні, оскільки не стосуються даної справи.
Безпідставними також є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: