Справа № 2/422/1246/2012 Головуючий у 1 інстанції -Мовчан Д.В.
Справа № 22-ц/774/1091/13 Доповідач -Черненкова Л.А.
Категорія - 37
18 січня 2013 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на частку спадкового майна, -
23 грудня 2011 року представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, який уточнила 27 червня 2012 року, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_6 і після його смерті відкрилась спадщина на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Позивач у встановлений шестимісячний строк звернулась до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (далі: Друга ДДНК) із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого сина, на підставі якої нотаріальною конторою була заведена спадкова справа. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є його донька ОСОБА_3 (відповідач у справі) та його мати (позивач у справі). Нотаріус повідомив позивача про те, що відповідач ОСОБА_4, яка є колишньою дружиною спадкодавця, отримала свідоцтво про право власності на Ѕ частину спадкового майна, а тому позивач має право лише на ј частину спадкового домоволодіння. З урахуванням того, що позивач не згодна з таким розділом часток в спадковому майні, не вважає за можливе отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Спірне домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_6 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 16.04.1996 року, посвідченого Другою ДДНК 27.06.1996 року за реєстровим № 3-2227 та рішення Таромського виконкому від 25.07.1996 року за № 73/3 «Про затвердження акту здачі дому в експлуатацію». Після розлучення сина позивача та відповідача ОСОБА_4, між ними не було спору щодо розподілу спірного домоволодіння, яке їм належало на праві спільної сумісної власності, оскільки відповідач отримала від сина позивача грошову компенсацію за її частку. Просила суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1, посвідчене державним нотаріусом Другою ДДНК Олехнович Л.Ю. за реєстровим № 3-1604 від 23.09.2011 року на ім'я ОСОБА_4; визнати за позивачем право власності на Ѕ частину домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці площею 702 кв.м та складається з: А-1 -житловий будинок шлак., житловою площею 55,2 кв.м, загальною площею 93,4 кв.м; 3,1-7,1 -споруди за зазначеною адресою в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2012 року ухвалено: позов ОСОБА_1 -задовольнити частково; визнати недійсним свідоцтво про право власності на Ѕ частку у праві спільної сумісної власності майна, набуте подружжям під час шлюбу, що складається з домоволодіння АДРЕСА_1, яке було видане на ім'я ОСОБА_4, 23 вересня 2011 року державним нотаріусом Другої ДДНК Олехнович Л.Ю., реєстровий № 3-1602 (спадкова справа № 618/2010); в решті позовних вимог -відмовити; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені нею та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці площею 702 кв.м та складається з: А-1 -житловий будинок шлак., житловою площею 55,2 кв.м, загальною площею 93,4 кв.м; 3,1-7,1 -споруди за зазначеною адресою в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1; в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_8 просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та надуманими.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину спірного домоволодіння в порядку спадкування за законом, районний суд виходив з того, що домоволодіння побудоване під час перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у шлюбі, а тому такому майну присутні усі ознаки спільного сумісного майна подружжя, і з цього приводу між сторонами існує спір, який не може бути розглянутий за заявленими позовними вимогами.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання права власності на Ѕ частину спірного домоволодіння в порядку спадкування за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до роз'яснень п.п.20,23 постанови Пленуму верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", - справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК; спадкування за законом здійснюється почергово. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а.с.9). Після його смерті відкрилась спадщина на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке йому належало на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 16.04.1996 року, посвідченого Другою ДДНК 27.06.1996 року за реєстровим № 3-2227 та рішення Таромського виконкому від 25.07.1996 року за № 73/3 «Про затвердження акту здачі дому в експлуатацію», зареєстрованому в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 07.08.1996 року реєстрова книга № 36-35(а.с. 15-19). Позивач у встановлений шестимісячний строк звернулась до Другої ДДНК із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого сина ОСОБА_6, на підставі якої нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 618/2010 (а.с.54-56). Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є його донька ОСОБА_3 (відповідач у справі) та його мати (позивач у справі).
23 вересня 2011 року державний нотаріус Другої ДДНК видала свідоцтво про право власності, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1602, на підставі статті 63 СК України на ім'я відповідача ОСОБА_4, яка є пережившою дружиною померлого ОСОБА_6 згідно свідоцтва про шлюб, виданого Таромською селищною радою м. Дніпропетровська 14 травня 1988 року та має право на Ѕ частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме: 1\2 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62).
Судом першої інстанції встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірваний за рішенням суду від 20 березня 2002 року (а.с.75). У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 на час відкриття спадщини не мала статус подружжя померлого, то суд першої інстанції визнав зазначене свідоцтво про право власності недійсним і в цій частині рішення суду не оскаржене.
23 вересня 2011 року державний нотаріус Другої ДДНК видала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1604, на підставі статті 1261 ЦК України на ім'я відповідача ОСОБА_3 на ј частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.63), зазначивши, що після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкове майно складається з Ѕ частини зазначеного домоволодіння на яке мають право його спадкоємці, а саме: його мати ОСОБА_1В.(позивач у справі) та його дочка ОСОБА_3 (відповідач у справі). Свідоцтво на право на спадщину на ј частку домоволодіння ще не видано.
Вказане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1604 не оскаржене позивачем і зареєстровано в КП «ДМБТІ»(а.с.109) згідно відповіді якого на запит суду від 02.11.2012 року № 14933 зазначено, що за ОСОБА_6 станом на 31.10.2012 року право власності зареєстровано на ј частину спірного домоволодіння.
Позивачу не було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
За таких обставин у суду не має підстав для визнання права власності за позивачем на 1\2 частину спірного домоволодіння в порядку спадкування за законом.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді колегії