18.01.2013
Справа №2/326/11/2013р.
іменем України
15 січня 2013 р. м. Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Сичової Г.В.,
за участю представника позивача Табацького О.В.,
за участі представника відповідача ОСОБА_2,
за участі відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, треті особи -ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6,
Позивач ТОВ «Вільний» звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування № 1213 від 13 листопада 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, згідно з яким ОСОБА_3 подарувала належне їй на праві приватної власності домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, своїй матері ОСОБА_4.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що домоволодіння яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, на праві приватної власності належало ОСОБА_3, яка перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Сім'я ОСОБА_5, яка складається з чотирьох осіб, в тому числі неповнолітній син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 і мати ОСОБА_3 -ОСОБА_4, проживали і проживають за вищевказаною адресою.
8 квітня 2009р. ТОВ «Вільний»на адресу Приморського районного суду Запорізької області було направлено позовну заяву з вимогами до ОСОБА_3 про визнання договору оренди автомобіля недійсним та стягнення 138165,32 грн, а 14.04.2009 року -заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на її майно, а саме на Ѕ частину майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
23.04.2009 р. ухвалою Приморського районного суду Запорізької області було відкрито провадження за позовом ТОВ «Вільний»до ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним та стягнення грошових коштів.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 16.06.2011 року позовні вимоги ТОВ «Вільний» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вільний»138165,32 грн. та судові витрати 1501,66 грн. В частині стягнення з ОСОБА_5 в позові відмовлено.
30.09.2011 р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Приморського РУЮ ОСОБА_8 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3 і оголошення заборони на його відчуження.
Як стало відомо, в даний час домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, та належало на праві приватної власності ОСОБА_3, подаровано відповідачу ОСОБА_4, матері ОСОБА_3, згідно договору дарування № 1213, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 13.11.2009р.
Вважає, що договір дарування підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений фіктивно, з метою уникнути відшкодування заподіяного матеріального збитку ОСОБА_3 ТОВ «Вільний».
Після укладення фіктивного договору дарування домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, склад проживаючих у ньому, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_5, їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_7 та матері ОСОБА_3 -ОСОБА_4, не змінився.
Виходячи із вказаного, договір дарування від 13.11.2009 року підлягає визнанню недійсним, оскільки при укладенні вказаного договору сторони не мали наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним і є фіктивним.
У судовому засіданні представник позивача Табацький О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що відповідачка ОСОБА_3, уклала фіктивний договір зі своєю матір'ю з метою невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що вважає його безпідставним, необґрунтованим, незаконним та таким, що не підлягає задоволенню. Вона підтверджує той факт, що вона подарувала, а її мати ОСОБА_4 отримала в дар будинок АДРЕСА_1, згідно з договором дарування № 1213 від 13.11.2009р. Як відомо за договором дарування у сторін виникають права та обов'язки. Юридично і фактично за цим договором дарування ОСОБА_4, як обдарована, отримала у власність від неї у дар вказаний будинок, а разом з цим всі майнові права щодо цього нерухомого майна. На момент здійснення правочину на будинок АДРЕСА_1 Запорізької області, не було накладено арешт або іншого виду обмеження. Вона не була боржником ТОВ «Вільний», на час розгляду справи за позовом ТОВ «Вільний» до неї, не забороняло їй, як власниці будинку вчиняти будь які правочини, щодо вказаного нерухомого майна. Тому вона не розуміє позицію позивача, який стверджує, що вищевказаний договір дарування будинку є фіктивним.
Представник ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що договір дарування від 13.11.2009р. був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який 13.11.2009р. був посвідчений приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, не може бути кваліфікований, як фіктивний договір, оскільки на виконання цього договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 будинок шляхом передачі останній технічної документації на будинок у присутності нотаріуса ОСОБА_6 Після чого, даний будинок був зареєстрований за ОСОБА_4 в органах БТІ.
Треті особи, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Учасники не заперечували проти розгляду справи без їх участі.
Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, як докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судом було достовірно встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 13 листопада 2009 року був укладений договір дарування, засвідчений приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 За вказаним договором ОСОБА_3 подарувала, ОСОБА_4 прийняла в дар житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.
У відповідності до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Предметом договору відповідно до ст. 718 ЦК України можуть бути і нерухомі речі. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, відповідно до ст. 719 ЦК України. Сторони у договорі дарування можуть бути фізичні особи, відповідно до ст. 720 ЦК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний»просить визнати договір дарування недійсним, так як вважає його фіктивним.
Згідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму № 9 Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно врахувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Доказів про саме такий умисел сторін договору дарування позивач суду не надав.
Крім того, в судовому засіданні від 19.12.2012 року приватний нотаріус ОСОБА_6 пояснив, що дійсно 13.11.2009 року він посвідчив договір дарування та зареєстрував його у відповідному реєстрі за №1213. В його присутності ОСОБА_3 передала ОСОБА_4, технічну документацію на будинок та ключі.
Згідно договору дарування від 13.11.2009 року п. 3.1 «Сторони домовилися, що під передачею майна за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдарованою від дарувальника технічної документації на будинок свідчить про те, що передача речі відбулась», п. 3.2 «В присутності нотаріуса дарувальник передав обдарованій технічну документацію на будинок»(а.с. 40).
Таким чином, прийняття обдарованою ОСОБА_4 від дарувальника ОСОБА_3 в присутності нотаріуса технічної документації на будинок та ключів, свідчать про те, що передача речі відбулась.
Відповідно до вимог ст. 722 ЦК України право власності на майно виникає у обдарованої з моменту його прийняття.
Сам факт того, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4, а також, що після укладення договору дарування домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, склад проживаючих у ньому, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_5, їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_7 та матері ОСОБА_3 -ОСОБА_4 не змінився, не є підставою для визнання договору недійсним. Так як, відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Фіктивний правочин повинен не відповідати загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояв, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визначається фіктивним. Тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Доводи представника позивача про те, що на момент укладення договору дарування, був накладений арешт на домоволодіння АДРЕСА_1, з посиланням на ухвали Приморського районного суду від 21.08.2009 року та 27.10.2009 року, не відповідають дійсності.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 21.08.2009 року дійсно був накладений арешт на майно відповідачки ОСОБА_3, а саме на будівлю кафетерію «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 48). 27.10.2009 року, ухвалою Приморського районного суду Запорізької області, накладено арешт на майно відповідачки ОСОБА_3, а саме на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 (а.с. 53).
Проте при укладанні договору дарування ОСОБА_3, подарувала будинок, який розташований за адресою по АДРЕСА_1, а арешт був накладений на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1.
Крім того, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26.01.2010 року, ухвала Приморського районного суду Запорізької області від 27.10.2009 року про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «Вільний» до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди автомобіля -скасована, а справа направлена на новий розгляд (а.с. 55-56).
Таким чином, представником позивача, не надано доказів про те, що на момент укладення договору дарування, був накладений арешт на домоволодіння АДРЕСА_1.
Доводи позивача про те, що договір дарування підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений фіктивно, з метою уникнути відшкодування заподіяного матеріального збитку ОСОБА_3 ТОВ «Вільний», не заслуговують на увагу, так як вимоги ТОВ «Вільний»до ОСОБА_3 про визнання договору оренди автомобіля недійсним та стягнення 138165,32 грн., були задоволені Приморським районним судом Запорізької області лише 16.06.2011 року, тоді як спірний договір дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений 13.11.2009 року, тобто майже за два роки до дати ухвалення зазначеного вище рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України.
Згідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Представник позивача не довів, щодо порушення прав позивача ТОВ «Вільний»укладеним договором дарування № 1213 від 13 листопада 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_6, згідно з яким ОСОБА_3 подарувала належне їй на праві приватної власності домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, своїй матері ОСОБА_4, оскільки як дарувальником, так і обдарованою було здійснено усі дії щодо укладення та виконання вказаного договору.
На підставі наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Вільний»не підлягають задоволенню.
За ст. 88 ЦПК судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 60, 88, 209, 215 ЦПК України, ст. ст. 203, 234, 319, 717, 718, 719, 720, 722 ЦК України,
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи -ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання правочину недійсним -відмовити.
Забезпечення позову за ухвалою від 01.10.2012 року -скасувати.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Cуддя підпис Д.О. Каряка
З оригіналом згідно: суддя Д.О. Каряка