Дата документу: 15.01.2013
Справа № 0818/13966/2012
Номер провадження 2/335/646/2013
15 січня 2013 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.
при секретарі Якимової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія Дженералі Гарант" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія Дженералі Гарант" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27 квітня 2011 року о 15 годині 50 хвилин по АДРЕСА_2 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем, державний номер НОМЕР_1, припаркувавши автомобіль, не забезпечив його від самовільного руху, в наслідок чого автомобіль покотився та скоїв наїзд на припаркований автомобіль „Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль „Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_2 було пошкоджено.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2011 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєному правопорушенні та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу.
Згідно звіту № 129/1 про визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП, складеного 21 вересня 2011 року спеціалістом автотоварознавцем ОСОБА_4, матеріальний збиток дорівнює 18 608 грн. 74 коп., з яких вартість поновлюваного ремонту складає 14 209 грн. 55 коп., та втрата товарної вартості пошкодженого автомобіля складає 4 399 грн. 19 коп. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 129/1 від 04.05.2011 року, позивач додатково витратила 300 грн. 00 коп. за автотоварознавче дослідження.
Крім цього позивач зазначає, що її автомобіль був застрахований у ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі гарант". Відповідно до умов страхування позивач доставила свій автомобіль до сервісної станції технічного обслуговування, яким є ФОП ОСОБА_5, для здійснення ремонту автомобіля. Вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля склала 14 275 грн. 02 коп. Страховою компанією ВАТ „Українська СК „Дженералі Гарант" була проведена оцінка завданих збитків страхувальнику, та страхове відшкодування перераховане на рахунок станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_5, за виключенням франшизи, яка за умовами страхування складає 0,5 % від оціночної вартості автомобіля, та складає 764 грн. 60 коп., яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
Таким чином зазнані позивачем ОСОБА_1 реальні збитки в наслідок дорожньо-транспортної пригоди становлять 5 463 грн. 79 коп., з яких сума втрати товарного вигляду у розмірі 4 399 грн. 19 коп., та 300 грн. кошти сплачені за проведення автотоварознавчого дослідження.
Крім того, діями відповідача була заподіяна позивачу значна моральна шкода, що виразилась в глибоких переживаннях з приводу заподіяної її майну значних механічних ушкоджень, позивач тривалий час не мала змоги використовувати свій транспортний засіб у своїх особистих, сімейних справах, також позивач зазнала стресову ситуацію, яка відобразилась на її стану здоров"я, оскільки під час дорожньо-транспортної пригоди знаходилась на п"ятому місяці вагітності, погіршився сон. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 2 414 грн. 25 коп.
Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 463 грн. 79 коп., моральну шкоду у розмірі 2 414 грн. 25 коп., а також судові витрати які складаються з суми судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп., та витрат пов"язанних з наданням правової допомоги у розмірі 1 182 грн. 00 коп.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодились у повному обсязі, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень зазначили суду, що надані позивачем докази у вигляді виконаних робіт (акт дачі -прийняття робіт від 03.08.2011 року за № Т-00000055) та використані запчастини (реалізаційна накладна від 04.05.2011 року за № СПР0011989) не доказують погіршення зовнішнього виду транспортного засобу „Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_2, та втрата товарної вартості не є фактом нанесення шкоди, так як транспортний засіб мав не значні косметичні пошкодження, які були повністю та якісно відновленні. Крім цього вважають що позивач не має права вимагати відшкодування моральної шкоди, оскільки це не підтверджено експертизою, а стан її вагітності не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки вагітність благополучно була завершена народженням дитини. Зазначили про відсутність підстав для відшкодування і франшизи, оскільки це повинна здійснювати страхова компанія відповідача.
Представник третьої особи Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі гарант" у судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив, завчасно повідомлявся про день та час розгляду цивільної справи.
Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв"язку з наступним.
Відповідно до ст.124 ч.2 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно з п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", виходячи з принципу процесуального рівноправ"я сторін та враховуючи обов"язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Судом встановлено, що 27 квітня 2011 року о 15 годині 50 хвилин по АДРЕСА_2 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем, державний номер НОМЕР_1, припаркувавши автомобіль, не забезпечив його від самовільного руху, в наслідок чого автомобіль покотився та скоїв наїзд на припаркований автомобіль „Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, який після того скоїв наїзд на припаркований автомобіль „Тайота", державний номер НОМЕР_3, чим порушив п.15.12 Правил дорожнього руху України, та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КпАп Украъни.
Відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2011 року, ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєному правопорушенні та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно ст. 61 ЦПК України, підставою звільнення від доказування є постанова суду у справі про адміністративне правопорушення і є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільна-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій заподіяні збитки в результаті порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у постанові № 6 від 27.03.1992 року Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід врахувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються повному обсязі збитки, відповідно реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди, як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються не одержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Відповідно до звіту № 129/1 про визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП, складеного 21 вересня 2011 року спеціалістом автотоварознавцем ОСОБА_4, матеріальний збиток дорівнює 18 608 грн. 74 коп., з яких вартість поновлюваного ремонту складає 14 209 грн. 55 коп., та втрата товарної вартості пошкодженого автомобіля складає 4 399 грн. 19 коп.
Відповідно до п. 6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта є доказом, який має бути оцінений за правилами ст. 212 ЦПК України.
Відповідно до реалізаційної накладної № СПР0011989 від 04.05.2011 року, ТОВ „Автомобільний Дім Соллі- Плюс" були придбані запчастини, відповідно до акту здачі -прийняття робіт № Т-00000055 ФОП ОСОБА_5, були проведені роботи по ремонту автомобіля „Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_2.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 129/1 від 04.05.2011 року, позивачем ОСОБА_1 за проведення автотоварознавчого дослідження, були понесені витрати у розмірі 300 грн. 00 коп.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 2 статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу „Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_1.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №7 від 08.07.1994 року, №11 від 30.09.1994 року, № 15 від 25.05.1998 року) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно із ст.9 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог ст. 929 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов"язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначений у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
На підставі страхового поліса № 19G-0365215, страховою компанією ВАТ „Українська СК „Дженералі Гарант" була проведена оцінка завданих збитків страхувальнику ОСОБА_1, та було страхове відшкодування перераховане на рахунок станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_5, за виключенням франшизи, яка за умовами страхування складає 0,5 % від оціночної вартості автомобіля.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза, це частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За таких обставин, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути суму франшизи у розмірі 764 грн. 60 коп.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5 463 грн. 79 коп., суд вважає доведеними та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 16 ч. 2 п. 9 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ч. 2 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.
Вирішуючи питання щодо наявності спричинення позивачам моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій»(лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 06 жовтня 2011 року, батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_8 та ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб захисту в національному органі. Європейський суд з прав людини у винесених рішеннях неодноразово, зокрема у справах „Атлан проти Сполученого Королівства" від 19.06.2001 року, „Перна проти Італії" від 25.07.2001 року, тощо, визнавав в резолютивній частині рішення, що виходячи з обставин справи, самий факт правопорушення, вчиненого відносно потерпілого, становить спосіб захисту порушеного права і може становити достатньо справедливу компенсацію моральної шкоди.
Розглядаючи справу в рамках обґрунтування моральної шкоди, виходячи з того, що хвилювання позивачки про можливі наслідки ДТП щодо майбутньої дитини стали причиною її моральних страждань, та позивач зазнала душевних страждань внаслідок пошкодження свого автомобіля, застосовуючи принцип розумності та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд визнає, що заявлена до стягнення сума моральної шкоди 2 414 грн. 25 коп., є обґрунтованою, тому буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку позивач отримала внаслідок пошкодження автомобіля.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 2 414 грн. 25 коп., суд вважає також доведеними та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Твердження представника відповідача та заперечення відповідача щодо безпідставності заявлених позивачем вимог спростовуються встановленими в судовому засіданні дійсними обставинами справи.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру № 23 від 28 жовтня 2001 року, позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати які пов"язанні з наданням правової допомоги у розмірі 1 182 грн. 00 коп.
Згідно квитанцій № 21 від 03.03.2012 року, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду був сплачений судовий збір у розмірі 214 грн. 60.
Тому, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пов"язані зі сплатою судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп., та витрати пов"язані з наданням правової допомоги у розмірі 1 182 грн. 00 коп.
На підставі ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 625, 929, 1167, 1187, 1192 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 147, 209, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.2005 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №7 від 08.07.1994 року, №11 від 30.09.1994 року, № 15 від 25.05.1998 року), Постановою №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія Дженералі Гарант" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: 69035, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3, матеріальну шкоду в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 463 (п"ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 79 коп., моральну шкоду у розмірі 2 414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 25 коп., а також судові витрати які складаються з суми судового збору у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп., та витрат пов"язанних з наданням правової допомоги у розмірі 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16 січня 2013 року.
Суддя Орджонікідзевського
районного суду м. Запоріжжя: В.О.Макаров