Справа № 11/774/26/13 Головуючий в 1 інстанції Тарасенко А.А.
Категорія ч.2 ст. 15, ч.1 ст.186 КК України Доповідач суддя Дігтярь Н.В.
Іменем України
15 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Дігтярь Н.В.,
суддів - Руських К.Г., Мудрецького Р.В.,
прокурора - Харив Н.А.,
засудженого - ОСОБА_1,
законного представника засудженого - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора який приймав участь у суді першої інстанції та захисника засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року.
Цим вироком :
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Дніпропетровська, громадянин України, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, з випробуванням строком на 1 рік, покладено обов'язки, передбачені ст.104 КК України: повідомляти в кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися на реєстрацію.
Визначена доля речових доказів по справі.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставинах.
01 вересня 2012 року о 16 годині 15 хвилин ОСОБА_4, знаходячись біля озера «Кар'єр», розташованого на ж/м Червоний Камінь в м.Дніпропетровську, побачив двох раніше незнайомих дівчат, які відпочивали, а біля них на ковдрі лежала жіноча сумка, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна.
Скориставшись тим, що одна дівчина відійшла в сторону, а друга була занята розмовою по мобільному телефону, він наблизився до ковдри, взяв в руки жіночу сумку, утримуючи яку, став тікати в сторону ж/м Червоний Камінь. Одна з дівчат, побачивши ОСОБА_1, що тікав з її сумкою, звернулася до нього, щоб той повернув їй сумку, на що ОСОБА_1 ніяк не відреагував, та з викраденим намагався з місця події зникнути, завдавши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 850 гривень яка складає : жіночу сумку вартістю 80 гривень з мобільним телефоном «Нокія N 70»вартістю 600 гривень, грошові кошти в сумі 170 гривень, не при доставляючи матеріальної цінності 3-ма ключами і косметичними засобами.
Однак, ОСОБА_1 не вдалось довести свій злочинний намір до кінця по незалежними від нього обставинам, оскільки він був затриманий з викраденим майном стороннім чоловіком.
В апеляціях:
- прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, просить вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку з істотним порушенням кримінально -процесуального законодавства, а саме положень ст.ст.441-443 КПК України та вказанням у вступній частині вироку в анкетних даних засудженого року народження засудженого 1966 рік, тоді як згідно свідоцтва про народження це 1996 рік.
- захисник засудженого ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_3, не оспорюючи фактичны обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати, звільнити засудженого від кримінальної відповідальності, застосувавши до останнього положення ст.48 КК України та закрити кримінальну справу. В своїх доводах захисник посилається на істотне порушення кримінально -процесуального законодавства, а саме ст.ст.282, 334, 323, 367 КПК України. Суд, на його думку, не взяв до уваги наявність додаткових пом'якшуючих обставин і належним чином не врахував усіх доказів по справі, не дав у своєму вироку належної оцінки всім фактичним даним, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчинення злочину, його наслідків і даних про особу, що було б підставою для застосування відносно засудженого ст.48 КК України.
Вислухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти доводів апеляції захисника засудженого та її задоволення, вислухавши захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3, який заперечував проти апеляції прокурора, підтримав свою апеляцію, пославшись на те, що обставини скоєння злочину, вина засудженого та кваліфікація його дій не оспорюються, підставами для скасування вироку та застосування відносно засудженого ст.48 КК України є відсутність шкоди, заява потерпілої про припинення кримінального переслідування засудженого, каяття засудженого, який інших протиправних діянь не вчинив, вислухавши засудженого ОСОБА_1, його законного представника, які підтримали апеляцію захисника та заперечували проти доводів апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Як видно з вироку, суд перевірив обґрунтованість пред'явленого засудженому обвинувачення та дав відповідну оцінку доказам по справі.
Доводи апеляції прокурора щодо невиконання судом вимог ст.ст.441-443 КПК України, що тягне скасування вироку суду, безпідставні, оскільки ст.441 КПК України передбачена участь законного представника неповнолітнього підсудного в судовому засіданні. Так, законним представником підсудного ОСОБА_1 була визнана його мати - ОСОБА_2, яка приймала участь у судовому засіданні, була наділена всіма процесуальними правами, передбаченими ч.2 ст.441 КПК України, допит неповнолітнього підсудного проводився в її присутності, що підтверджується даними протоколу судового засідання. З пояснень підсудного в підготовчій частині судового засідання у присутності законного представника судом встановлено, що він виховувався в сім'ї з двома батьками, на обліку в міліції у справах неповнолітніх не перебував. Згідно дослідженої в ході судового слідства характеристики - неповнолітній ОСОБА_1 за місцем навчання характеризується позитивно.
Відповідно до ст.ст.442-443 КПК України- про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд повідомляє службу у справах неповнолітніх, міліцію у справах неповнолітніх, установу, підприємство, організацію, в яких навчався чи працював неповнолітній. Суд вправі викликати в судове засідання їх представників. Судом досліджена характеристика з теперішнього місця навчання неповнолітнього засудженого (а.с.58), відповідно даних якої він характеризується позитивно, батьки приділяють належну увагу вихованню сина. За попереднім місцем навчанням в середній загальноосвітній школі засуджений також характеризувався позитивно (а.с.59). За даними ВКМСД Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області- неповнолітній ОСОБА_1 не перебуває на профілактичному обліку (а.с.61). Тим самим судом було досліджено всі дані, які характеризують засудженого, в тому числі щодо відсутності на обліку у міліції у справах неповнолітніх. Захист засудженого в ході судового розгляду здійснював адвокат. Тому суд вважає доводи апеляції щодо порушення права неповнолітнього підсудного ОСОБА_4 на захист, в разі неповідомлення вищевказаних організацій та установ про розгляд справи, безпідставним.
Невірне вказання в анкетних даних вступної частини вироку року народження засудженого - 1966р, замість 1996 року, згідно даних свідоцтва про народження, що підтверджується і даними паспорту, який засуджений надав при апеляційному розгляді справи, колегія суддів вважає таким, що не є порушенням права неповнолітнього засудженого на захист та підставою для скасування вироку, а є підставою для зміни вироку в цій частині.
В своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_1 прохає скасувати вирок суду відносно засудженого, застосувавши до нього ст.48 КК України, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, закрити кримінальну справу, не навівши в апеляції доводів щодо застосування до засудженого саме ст.48 КК України та підстав для її застосування.
Стаття 48 КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки особи, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Стаття 48 КК України виходить із існування певного проміжку часу, в який відбувається зовнішній прояв тих чи інших змін, у разі чого суб'єкт опиняється у іншій обстановці.
В ході судового розгляду справи не було встановлено, а також доводами апеляції захисника засудженого не було наведено об'єктивної зміни обстановки, внаслідок якої вчинений засудженим ОСОБА_1 злочин втратив суспільну небезпечність або внаслідок якої засуджений перестав бути суспільно небезпечним, що давали б підстави для звільнення неповнолітнього засудженого від кримінальної відповідальності за ст.48 КК України.
Змін умов життєдіяльності засудженого ОСОБА_1 за період, який пройшов з часу вчинення злочину і до постановлення вироку, які свідчать про те, що він не вчинятиме кримінальних діянь у майбутньому, не відбулося.
Судом відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання засудженому враховано ті обставини, які пом'якшують покарання, та на незастосування яких посилається захист в своїй апеляції, а саме: відсутність матеріальних та моральних претензій з боку потерпілої, каяття засудженого. Так, судом досліджено заяву потерпілої щодо відсутності будь-яких претензій до засудженого, враховано, що майнова шкода потерпілій фактично завдана не була.
При призначенні покарання судом також враховано, що скоєний засудженим злочин не відноситься до категорії тяжких, засуджений повністю визнав себе винним, раніше не судимий, на момент скоєння злочину і момент розгляду справи був неповнолітнім, є студентом коледжу, за місцем навчання в коледжі характеризується позитивно, що було підставою для застосування до засудженого ст.75, 104 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Посилаючись в апеляції на незастосування судом вимог положень ч.1 ст.282 КПК України, ч.1 ст.106 КПК України, а за текстом статті, який процитував апелянт в скарзі - це ст.105 КПК України, апелянт прохає застосувати до засудженого саме ст.48 КК України, тому посилання на вказані норми закону апелянтом безпідставні.
Порушень кримінально - процесуального законодавства, які тягнуть за собою скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1 частково змінити, вказавши у вступній частині вироку рік народження засудженого ОСОБА_1 - 1996.
В іншій частині вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Судді: