справа 11/774/60/13
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючої -судді Чернусь К.П.
суддів: Капелюхи В.М., Стуковенкової Т.Г.,
при секретарі Матвієнко В.М.
за участю прокурора Заворотної О.В.
потерпілого ОСОБА_1 та його представника -ОСОБА_2
захисника -адвоката ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, потерпілого ОСОБА_1 та його представника -адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_4, -
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2012 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.
Дніпропетровська, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду в сумі 4784 гривні та спричинену моральну шкоду у сумі 20 000 гривень.
Вирішена доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, 21 січня 2012 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Деу»д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, рухався по пр. Карла Маркса із сторони вул. Карла Лібкнехта в напрямку вул. Барикадної в м. Дніпропетровську із швидкістю 50 км/год.
В путі слідування, ОСОБА_4, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до зміни дорожньої обстановки, при включенні забороняючого червоного сигналу світлофора не зупинився перед світлофором або перед пересікаючою проїзжою частиною вул. Артема в м. Дніпропетровську, виїхав на перехрестя та допустив зіткнення з автомобілем «Дачія» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, яка рухалась на зелений сигнал світлофору по вул. Артема із сторони вул. Шевченка в напрямку вул. Харківської в м. Дніпропетровську. Внаслідок зіткнення, автомобіль «Деу»під керуванням водія ОСОБА_4 змінив напрямок руху вліво та виїхав на розподільчий бульвар пр. Карла Маркса, де на тротуарі вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки із зміщенням відломків та ран, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразились в тому, що ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом - автомобілем «Деу»д/н НОМЕР_1, не виконав вимог п. п. 8.7.3 е, 8.10 Правил дорожнього руху України, невиконання яких знаходяться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками.
На вирок суду подані апеляції, в яких:
-прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, просить вирок скасувати через невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винного та порушень кримінально -процесуального закону, пославшись на те, що підсудний і на досудовому слідстві і в суді не визнав свою вину у вчиненому злочині, вчинив тяжкий злочин, ніяких мір для відшкодування спричиненої потерпілому шкоди не приймав, крім того по справі відсутні обставини, що пом'якшують його покарання;
-представник потерпілого ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати через м'якість призначеного йому покарання та суми матеріальної та моральної шкоди, стягнутої судом з ОСОБА_4, посилаючись на те, що засуджений відмовляється відшкодовувати решту шкоди, що потерпілий - молодий хлопець став інвалідом 2 групи і йому необхідно довго лікуватись та відновлювати своє здоров'я;
-потерпілий ОСОБА_1 не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного ОСОБА_4 покарання на строк 3 роки з іспитовим строком та з сумою матеріальної та моральної шкоди, призначеної судом до стягнення з ОСОБА_4 просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати через м'якість призначеного йому покарання. Посилається на те, що в результаті дій ОСОБА_4 став інвалідом 2 групи в молодому віці і потребує тривалого лікування, яке навіть не зможе повно відновити його здоров'я. Вважає, що суд призначив ОСОБА_4 занадто м'яке покарання, яке не відповідає ні вчиненому ним, ні його відношенню до вчиненого;
-засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, зменшивши суму стягнення з нього на користь потерпілого моральної шкоди до 11180 гривень, тобто до 10 мінімальних заробітних плат, посилаючись на те, що стягнення з нього 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди є необгрунтовано велика, та суперечить принципам розумності та справедливості.
В доповненні до апеляції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати, та постановити свій вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України то призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки тяжкості вчиненого злочину, безпідставно призначив ОСОБА_4 мінімальну міру покарання з застосуванням ст. 75 КК України, не дивлячись на те, що ОСОБА_4 вину не визнавав, вчинив тяжкий злочин, будь -яких заходів для відшкодування потерпілому шкоди, крім того по справі відсутні обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4
В доповненні до апеляції представник потерпілого -адвокат ОСОБА_2 просить змінити вирок в частині стягнення моральної шкоди, збільшивши її розмір до 200000 гривень, посилаючись на те, що сума моральної шкоди, яку стягнув суд не покриває ні матеріальної, ні моральної шкоди, яку було спричинено ОСОБА_1, який в молодому віці став інвалідом 2 групи, потребує тривалого відновлення здоров'я, значно знизив свій життєвий рівень, що розмір стягнутої матеріальної та моральної шкоди не відповідає ні вчиненому ОСОБА_4, ні його відношенню до вчиненого.
Заслухавши доповідь судді, прокурора Заворотну О.В., яка підтримала апеляцію прокурора про скасування вироку суду та постановлення свого вироку, яким просить призначити ОСОБА_4 за ст. 286 ч. 2 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, потерпілого ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2, які просять змінити вирок суду в частині цивільного позову та збільшити стягнення на користь потерпілого моральної шкоди до 200 000 гривень та заперечують проти апеляції засудженого, а по апеляції прокурора покладаються на суд, засудженого ОСОБА_4 та його захисника -адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляцію ОСОБА_4 про зміну вироку в частині зменшення суми стягнення моральної шкоди до 11 180 гривень та заперечували проти апеляцій прокурора, потерпілого ОСОБА_1 та його представника, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, потерпілого та його представника підлягають частковому задоволенню, а апеляція засудженого -задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судова колегія при розгляді даної кримінальної справи виходячи з п. 13 Перехідних положень КПК України в редакції закону від 13 квітня 2012 року керувалась Кримінально -процесуальним кодексом України в редакції 1960 року.
Доводи апеляцій про незаконність вироку суду через неправильне застосування кримінального закону та немотивоване зменшення розміру моральної шкоди є обгрунтованими.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ніким із учасників судового розгляду справи, які на вирок суду подали апеляції не оскаржуються.
Що стосується міри покарання, призначеної судом ОСОБА_4, то як убачається із вироку, суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання зазначив, що враховував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, а саме те, що він раніше не судимий і позитивно характеризується, частково відшкодував спричинену шкоду та виходячи з наведеного призначив покарання з застосуванням ст. 75 КК України.
При цьому, суд в порушення ст. 65 КК України, взагалі не встановив та не зазначив у вироку чи є обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання ОСОБА_4
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням.
Як вбачається з вироку суду, суд не зазначив виходячи з яких обставин він дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування ним покарання, та не врахував, що злочин, за вчинення якого визнав ОСОБА_4 винним, згідно до ст. 12 КК України віднесений законодавцем до числа тяжких, засуджений ОСОБА_4 не вибачився перед потерпілим та добровільно не погасив йому навіть спричинену матеріальну шкоду і потерпілий ОСОБА_1, який став інвалідом 2 групи, змушений був звертатися до суду з цивільним позовом.
При цьому, суд, в порушення ст. 75 ч. 2 КК України взагалі не зазначив у вироку які саме обов'язки, передбачені у ст. 76 КК України, він покладає на засудженого, тобто, фактично не призначив ОСОБА_4 покарання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає, що суд не мотивував своє рішення в частині призначення ОСОБА_4 покарання, що призвело до необгрунтованого застосування до нього положень ст. 75 КК України.
Невиконання судом вимог ст. ст. 65, 75 КК України призвело до постановлення незаконного та необгрунтованого вироку і є підставою для його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд.
Що стосується вироку суду в частині цивільного позову та часткового задоволення ним вимог потерпілого про стягнення спричиненої йому моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень, замість заявлених потерпілим 200 000 гривень, то як вбачається з вироку суду, приймаючи таке рішення, суд зазначив, що враховує, що діями підсудного потерпілому спричинено моральну шкоду, у виді моральних страждань, погіршення здоров'я, в результаті отриманих тілесних ушкоджень при ДТП, та виходить з принципів розумності, зваженості та справедливості.
При цьому, як вбачається з вироку, суд взагалі не враховував, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу перебував у апараті Єлізарова, що повністю змінило його спосіб життя та постійно спричиняло біль і страждання, що потерпілого до 10 серпня 2013 року визнано інвалідом 2 групи, яка надається непрацездатним особам, що свідчить і про те, що зазначеним істотно змінено його спосіб життя на тривалий період часу, тому стягнута судом в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 сума в 20 000 гривень не компенсує моральні страждання, перенесені потерпілим ОСОБА_1 в результаті даного ДТП.
Наведене свідчить про те, що суд 1 інстанції допустив порушення вимог ст. 334 ч. 5 КПК України при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 що є підставою для скасування вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілого, тому при новому розгляді справи суду необхідно прийняти передбачені законом міри для повного, об'єктивного і правильного вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1
Доводи апеляції ОСОБА_4 про зменшення суми моральної шкоди до 10 мінімальних заробітних плат, встановлених ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік», виходячи тільки з прив'язки до мінімальної заробітної плати - безпідставні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -
Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_4 -скасувати, матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, потерпілого ОСОБА_1 та його представника -адвоката ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 -залишити без задоволення.
Судді: