"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/51464/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.05.2010р. та постанову апеляційного суду Сумської області від 12.07.2012р. у справі
за позовом Охтирського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
26.03.2010р. до суду надійшов позов Охтирського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»та зобов'язання управління Пенсійного фонду України м. Охтирка Сумської області (далі Пенсійний фонд) виплатити на користь ОСОБА_3 недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2009р.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.05.2010р. позов задоволено. Зобов'язано Пенсійний фонд здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2009р. за період з 1.01.2009р. по 31.12.2009р.
Стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 51грн. на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн. на користь держбюджету м. Охтирка.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 12.07.2012р. рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат.
Стягнуто з Пенсійного фонду на користь ОСОБА_3 37грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції, та відшкодовано за рахунок держави 8,50грн. судового збору.
Не погодившись з судовими рішеннями, Пенсійний фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити, скасувавши постанову апеляційного суду в частині стягнення судових витрат., компенсувавши ці витрати за рахунок Державного бюджету України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 79 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Частиною першою статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Одночасно, частина друга вказаної статті зазначає, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»в редакції станом на час розгляду та вирішення спору від сплати державного мита звільняються у тому числі Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації.
Проте, звільнення відповідача від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ані ст. 81 ЦПК України, ані постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, позов був розглянутий за правилами ЦПК України та розподіл судових витрат було проведено на підставі ст.88 вказаного Кодексу.
Отже, вірно визначивши, що спір є немайновим, постановою апеляційного суду правомірно стягнуто з Пенсійного фонду на користь ОСОБА_3 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та відшкодовано за рахунок держави 8,50грн. судового збору.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.
Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області залишити без задоволення, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.05.2010р. та постанову апеляційного суду Сумської області від 12.07.2012р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз