16 січня 2013 року м. Київ К-24435/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Острович С.Е., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Красноармійської ОДПІ)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2010
у справі № 2а-20762/09/0570
за позовом державного підприємства "Селидіввугілля" (далі -Підприємство)
до Красноармійської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.11.2009 № 0000322342/1 в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 729 864 грн. (у тому числі 486 576 грн. за основним платежем та 243 288 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2010, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині донарахування Підприємству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 714 298,50 грн. (476 199 грн. за основним платежем та 238 099,50 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.
На вказані судові акти Красноармійською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про неправильне застосування судами підпунктів 7.2. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, скасувавши оскаржувані рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Красноармійською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, оформлену актом від 05.10.2009 № 626/23-2/33426253. За наслідками цієї перевірки податковим органом було донараховано оспорюване податкове зобов'язання з підстави невизнання права позивача на податковий кредит за операцією з придбання стрічки конвеєрної гумотканевої в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «РТІ «Трейд», яке мало ознаки фіктивності. Крім того, податковим органом було виключено з податкового кредиту Підприємства ПДВ у складі платежів, здійснених позивачем на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеотехнологія»за користування обладнанням на підставі договору майнового займу від 14.07.2008 № 1-з, у зв'язку з тим, що вказані послуги не призначені для використання у господарській діяльності позивача.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, умовою визнання податкової вигоди платника (яка передбачає, зокрема, зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті цього податку) є реальність господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) платником та їх належне документальне оформлення.
Як випливає з установлених судами обставин справи, факт придбання позивачем стрічки конвеєрної гумотканевої у товариства з обмеженою відповідальністю «РТІ «Трейд», а також введення цієї продукції в експлуатацію підтверджується документально (зокрема, накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, сертифікатами відповідності тощо). Вказані обставини податковим органом не заперечується.
Такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення Підприємство права на податковий кредит. Адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування позивачем даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.
Посилання податкового органу на фіктивність операції з поставки товару між товариством з обмеженою відповідальністю «РТІ «Трейд»та його постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Третій фактор») стосуються не позивача безпосередньо, а цих осіб, а відтак за відсутності доказів наявності замкнутої схеми руху коштів між усіма постачальниками по ланцюгу та узгодженості їх дій, спрямованих на безпідставне отримання позивачем податкової вигоди, правовідносини вказаних суб'єктів господарювання не можуть впливати ані на оцінку господарських операцій між кінцевим покупцем (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником, ані на порядок формування даних податкового обліку позивача.
У той же час суди обґрунтовано підтримали правову позицію податкового органу по справі щодо відсутності підстав для відображення позивачем у податковому обліку витрат на сплату відсотків за договором майнового займу від 14.07.2008 № 1-з. Так, суди встановили, що згідно з умовами додаткової угоди до цього договору від 15.07.2008 майно, надане у користування позивачеві за винагороду, було передано у власність Підприємства.
Таким чином, внаслідок цієї новації припинилося зобов'язання з передачі майна у користування позивачеві та відбулася поставка спірного обладнання Підприємству, у зв'язку з чим у Підприємства були відсутні підстави для внесення платежів товариству з обмеженою відповідальністю «Укргеотехнологія» за тимчасове користування майном та, відповідно, для включення до податкового кредиту ПДВ у складі цих платежів.
Отже, висновки судів, покладені в основу рішення про задоволення цього позову, відповідають вимогам чинного податкового законодавства та обставинам справи, встановленим на підставі правильної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказів. Інша оцінка скаржником установлених судами фактичних обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.
Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2010 у справі № 2а-20762/09/0570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:С.Е. Острович
І.В. Приходько