16 січня 2013 року м. Київ К-6997/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Острович С.Е., Приходько І.В.,
за участю секретаря Сватко А.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -Васильківська ОДПІ)
на постанову господарського суду Київської області від 07.02.2008,
додаткову постанову господарського суду Київської області від 14.03.2008
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009
у справі № А6/647-07 (22-а-16396/08)
за позовом комунального підприємства «Васильківтепломережа»(далі -Підприємство)
до Васильківської ОДПІ
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - Горбаченко Л.В., Смехньової Л.Б., Кашуби Л.Г.,
відповідача -не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою господарського суду Київської області від 07.02.2008 уточнені позовні вимоги Підприємства задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ від 04.07.2007 № 0001001640/0, від 31.07.2007 № 0001001640/1, від 24.05.2007 № 0000511640, від 26.12.2007 б/н; додатковою постановою названого суду від 14.03.2008 визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ від 01.02.2007 № 0000201640.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 зазначені судові акти суду господарського суду Київської області змінено шляхом визнання недійсними оспорюваних податкових повідомлень-рішень та їх скасування.
На вказані судові акти Васильківською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про неправильне застосування судами пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, пункту 7.7 статті 7, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та просить повністю відмовити у задоволенні позову, скасувавши оскаржувані судові акти.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Васильківської ОДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведених Васильківською ОДПІ податкових перевірок Підприємства були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 04.07.2007 № 0001001640/0, за яким позивачу визначено штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 68446,10 грн., від 01.02.2007 № 0000201640 про донарахування Підприємству 200 287,84 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість, від 24.05.2007 № 0000511640, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити 194 784,60 грн. штрафних санкцій з ПДВ, від 26.12.2007 б/н про нарахування Підприємству 236 890,07 грн. штрафу. Підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді оспорюваних сум штрафних санкцій став висновок податкового органу про несвоєчасну Підприємством сплату податкових зобов'язань з цього податку за звітні періоди 2006 року.
Як з'ясовано судами, підставою для цього висновку стало самовільне спрямування Васильківською ОДПІ платежів, внесених на оплату поточних зобов'язань, в рахунок сплати податкового боргу Підприємства за минулі періоди.
У вирішенні цього спору суди обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.
Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суди дійшли вмотивованого висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та правомірно задовольнили позов.
Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 у справі № А6/647-07 (22-а-16396/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:С.Е. Острович
І.В. Приходько