14 січня 2013 року м. Київ В/9991/4554/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І. В.
Вербицької О. В.
Голубєвої Г. К.
Кошіля В. В. Шипуліної Т. М.
перевіривши заяву Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.11.2012 р.
у справі №2-а-23604/10/0570 (К-24925/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг»
до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
про стягнення бюджетно заборгованості з податку на додану вартість, -
Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби до Верховного Cуду України через Вищий адміністративний суд України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.11.2012 р. у справі №2-а-23604/10/0570 (К-24925/10).
Згідно ст. 2391 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Cуду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом ст. 2392 та ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Приписами статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпні підстави звернення із заявою про перегляд судових рішень в адміністративних справах, зокрема, неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України 08.11.2012 р. у справі №2-а-23604/10/0570 (К-24925/10) заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 08.07.2010 р. у справі № К-15990/07, від 22.07.2010 р. у справі № К-15851/07, в яких, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.
У справі, щодо якої подано заяву, підставою зменшення бюджетного відшкодування податковий орган визначив неотримання відповідей на запити про проведення перевірок основних постачальників платника податків. Суд касаційної інстанції погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при визначенні податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість позивач діяв у межах Закону, що узгоджується з практикою Верховного Суду України.
Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 р. у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість (далі -ПДВ) права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі не вбачається.
Керуючись статтями 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Відмовити Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України 08.11.2012 р. у справі №2-а-23604/10/0570 (К-24925/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Приходько
Судді О. В. Вербицька
Помічник судді Г. К. Голубєва В. В. Кошіль Т. М. Шипуліна З оригіналом згідно Т. Давидовська