16 січня 2013 року м. Київ П/800/23/13
Суддя Вищого адміністративного суду України Блажівська Н.Є., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі
за позовною заявою ОСОБА_1
до Верховної Ради України
про визнання нечинним нормативно-правового акту Верховної Ради
України в окремій частині
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовною заявою до Верховної Ради України та просив визнати нечинними частину 3 статті 24 та пункт 23 частини 1 Перехідних положень Закону України «Про засади державної мовної політики»№5029-IV від 3 липня 2012 року, який набрав чинності 10 серпня 2012 року.
Частиною 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості підсудності Вищому адміністративному суду України, як суду першої інстанції, справ щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини 1 статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України її правила поширюються виключно на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) актів Вищої ради юстиції; 3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; 4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Разом з тим, в силу частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Як вбачається з вищенаведеного, Вищим адміністративним судом України, як судом першої інстанції в порядку адміністративного судочинства підлягають розгляду справи щодо законності саме постанов Верховної Ради України і не передбачено розгляду справ за позовами про оскарження законів, прийнятих Верховною Радою України.
В той же час, ОСОБА_1 в позовній заяві просить визнати нечинними частину 3 статті 24 та пункт 23 частини 1 Перехідних положень Закону України «Про засади державної мовної політики», що виходить за межі юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 150 Конституції України встановлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Так, в абзаці 6 пункту 2 мотивувальної частини Рішення у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин 2 і 3 статті 84 та частин 2 4 статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) від 7 липня 1998 року № 11-рп/98 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до частини 1 статті 152 Конституції України порушення встановленої Конституцією України процедури розгляду чи ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх неконституційними.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 9 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Таким чином, розгляд питань, які ставить у позовній заяві ОСОБА_1 віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 17, 18, 109, 165, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі за позовом до Верховної Ради України про визнання нечинними частини 3 статті 24 та пункту 23 частини 1 Перехідних положень Закону України «Про засади державної мовної політики»№5029-IV від 3 липня 2012 року, який набрав чинності 10 серпня 2012 року.
Рішення є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Суддя Н.Є. Блажівська