15 січня 2013 року м. Київ К-38430/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Лосєва А.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року
у справі № 2а-8804/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання незаконними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач), в якому просило визнати протиправною планову перевірку, проведену Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва на підставі направлення № 144 від 14 квітня 2010 року, а також визнати незаконними та скасувати рішення № 005542305 від 26 травня 2010 року та № 005552305 від 26 травня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено перевірку ресторану швидкого харчування, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0612/26/59/23/36410918 від 19 квітня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 005542305 від 26 травня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 926,00 грн., та № 005552305 від 26 травня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 74 107,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 2, 3, 9 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з незабезпеченням щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, а також невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 29,20 грн.
Крім того, встановлено порушення ТОВ «МакФоксі»пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі -Положення) з огляду на неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 14 821,40 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно з частинами 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках -за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Статтею 15 Закону № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.
Отже, у разі ненадання працівниками податкового органу направлень та наказу на проведення перевірки суб'єкт господарювання має право не допустити таких осіб до її проведення. Разом з тим, недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.
В свою чергу, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем посадових осіб ДПІ у Подільському районі м. Києва до проведення перевірки допущено, що свідчить про фактичну згоду на її проведення.
При цьому, як встановлено судами, факт порушення вимог пунктів 2, 3, 9 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР та пункту 2.6 глави 2 Положення ТОВ «МакФоксі»не заперечується.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МакФоксі» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Лосєв А.М.