15 січня 2013 року м. Київ К-28773/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Лосєва А.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2010 року
у справі № 2а-9162/10/0570
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області
про визнання недійсним акту перевірки, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області (відповідач), в якому просила визнати недійсним акт перевірки № 122/05/43/23-НОМЕР_1 від 28 грудня 2009 року, скасувати рішення № 0000012300 від 11 січня 2010 року та № 0000022300 від 11 січня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також зобов'язати відповідача здійснити заходи щодо звернення до Донецького філіалу Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про скасування арешту активів платника податків.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення № 0000012300 від 11 січня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 563,75 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили її в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2010 року апеляційні скарги ФОП ОСОБА_3 та ДПІ у Тельманівському районі Донецької області задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року скасовано. Позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення № 0000012300 від 11 січня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 153,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Тельманівському районі Донецької області проведено перевірку магазину-закусочної, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0122/05/43/23-НОМЕР_1 від 25 грудня 2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000012300 від 11 січня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 263,75 грн., та № 0000022300 від 11 січня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункової операції на суму в розмірі 30,60 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа, незабезпеченням щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за 28 грудня 2008 року, 30 січня 2009 року, 01 лютого 2009 року, 04 лютого 2009 року, 05 лютого 2009 року та 07 лютого 2009 року, а також невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 244,75 грн.
Також, встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 1 статті 7 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 98/96-ВР) з огляду на порушення порядку використання торгового патенту.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно з частинами 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Статтею 15 Закону № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.
Отже, у разі ненадання працівниками податкового органу направлень та наказу на проведення перевірки суб'єкт господарювання має право не допустити таких осіб до її проведення. Разом з тим, недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.
В свою чергу, як встановлено судами, позивачем посадових осіб ДПІ у Тельманівському районі Донецької області допущено до проведення перевірки, що свідчить про фактичну згоду на її проведення.
Пунктом 3.7 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року № 355 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що за результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій посадовими особами органу державної податкової служби складається акт за формою, встановленою ДПА України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ФОП ОСОБА_3 з позовною заявою) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В свою чергу, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених суб'єктом господарювання порушень.
При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішень, прийнятих на підставі такого акту.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 98/96-ВР торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності -біля касового апарату; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці -для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання, послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг.
Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Згідно з частиною 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та, відповідно, не заперечується позивачем на момент проведення перевірки торговий патент в магазині-закусочній, що належить ФОП ОСОБА_3, був відсутній.
Відповідно до пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що факт порушення позивачем вимог пунктів 9, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР підтверджується дослідженими судом матеріалами справи.
Що стосується позовних вимог про скасування рішення № 0000012300 від 11 січня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 153,00 грн., то колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх задоволення, оскільки, відповідачем не доведено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Лосєв А.М.